Програмний крок — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

Програмний крок

Вирішити питання щодо забезпечення збору доходу ОКУ можна шляхом диджиталізації процесу

Зменшити ризики зловживань щодо виплати правовласникам роялті можна, запровадивши підхід, за якого його збирання та розподіл відбуватиметься шляхом використання спеціального програмного забезпечення
Авторська спільнота в Польщі — Society of Authors ZAiKS — збирає приблизно 80 млн євро роялті на рік

15 грудня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» щодо забезпечення збору доходу від прав організаціями колективного управління» (проєкт № 5572).

Ці чотири цифри (номер законопроєкту) розділили українську музичну індустрію на табори «зради» та «перемоги», випустивши «потойбіччя» українського шоу‑бізу у вільний метавсесвіт. Дозволимо собі залишити за кадром суб’єктивні аргументи противників і прибічників проєкту № 5572 та спробуємо окреслити юридичну структуру такого явища, як «українське колективне управління майновими авторськими правами».

Концепт індустрії

Музичний бізнес — рушійна сила креативних індустрій, яка є важливим фактором економічного та культурного розвитку держави. Ключовими суб’єктами цього бізнесу є ті, хто створює та поширює музичний контент: автори (текстів, музики тощо) та виконавці, видавці (виробники фонограм
(відеограм), музичні продюсери та дистриб’ютори («видавці» (творці лейблів) і споживачі — всі, хто хоча б раз прямо чи опосередковано, свідомо чи ні «куштував» музичний продукт.

Зазвичай видавці (раніше більш відомі як звукозаписувальні компанії) допомагали авторам і виконавцям ефективно створювати музичний продукт, організовували його просування та маркетинг в обмін на отримання частки в доходах і деяких майнових правах.

З розвитком ІТ‑технологій та стримінгових сервісів автори й виконавці отримують нові можливості самостійно, без допомоги лейблів, поширювати свої креативи серед аудиторії, тобто здобувають більше свободи від видавців.

Проте за будь‑якого формату комунікації автора й аудиторії (за сприяння видавців чи ні) за споживання креативного продукту необхідно платити. Водночас кінцевий користувач не завжди може сплатити роялті безпосередньо правовласнику (автору чи видавцю), та й правовласникам нераціонально укладати договір із кожним користувачем.

Саме для вирішення завдань із оптимізації збирання, розподілу та виплати винагороди правовласникам за використання їх творів і було задумано інститут колективного управління майновими авторськими правами.

ОКУ — хто вони

Реалізацію колективного управління майновими авторськими та суміжними правами доручено організаціям, які, відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» (Закон № 2415‑VIII), є юридичними особами — громадськими об’єднаннями, що не мають на меті отримання прибутку, заснованими виключно правовласниками. До речі, вимоги про те, що організації колективного управління майновими правами інтелектуальної власності (ОКУ) є громадськими організаціями, засновниками яких є виключно правовласники, було встановлено у 2018 році зазначеним вище Законом. До того часу ОКУ діяли в різних організаційно‑правових формах, зокрема й у формі державної організації.

Реформа ОКУ — 2018

Однак разом із очевидними перевагами діяльність ОКУ супроводжувалась постійними наріканнями авторів на недосконалість моделі збирання й розподілу винагороди, непрозорість роботи цих організацій, неприпустимість функціонування ОКУ державної власності. Відсутність правової визначеності в питанні уповноваженого суб’єкта збирання роялті викликала невдоволення представників ринку та користувачів, що виражалось у судових провадженнях.

Нездатність держави в особі її компетентних органів врегулювати цю сферу завершилася кризою, спричиненою скасуванням у судовому порядку низки правових актів — наказів Міністерства освіти і науки України (МОН) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (нині Міністерство економіки України, Мінекономіки), якими було затверджено порядок обліку ОКУ, здійснення нагляду за їх діяльністю та порядок визначення уповноважених ОКУ, які збиратимуть і розподілятимуть винагороди (роялті) за використання опублікованих із комерційною метою фонограм і відеограм.

Колапс українського ринку роялті привернув увагу міжнародних партнерів, і проблема функціонування ОКУ стала додатковою підставою перебування України в міжнародному «рейтингу» ІР‑піратів — Спеціальному звіті 301 (The Special 301 Report), який щороку готує Офіс торгового представника США (USTR).

Законом № 2415‑VIII установлено нові правила для ринку роялті, посилено вимоги до ОКУ, визначено процедури їх реєстрації та акредитації, види колективного управління та сфери, в яких воно застосовується, тощо. Законом також визначено чотири сфери (і цей перелік є вичерпний), у яких колективне управління має здійснюватися.

Розширено колективне управління щодо:

  1. публічного виконання музичних недраматичних творів із текстом і без тексту, включно з тими творами, що входять до складу аудіовізуальних творів;
  2. публічного сповіщення музичних недраматичних творів із текстом і без тексту, включно з тими творами, що входять до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції;
  3. права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою;
  4. права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції.

Обов’язково застосовується колективне управління стосовно:

  1. права слідування щодо творів образотворчого мистецтва;
  2. репрографічного відтворення творів та їх частин (уривків);
  3. відтворення в домашніх умовах і з особистою метою виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників;
  4. кабельної ретрансляції об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їх власних програм (передач) мовлення.

В інших сферах може здійснюватися добровільне колективне управління. Особливістю обов’язкового та розширеного колективного управління є те, що здійснювати його можуть лише акредитовані ОКУ.

«Прикінчили» та й перейшли

Серед проблем, які потребували вирішення в процесі реформування сфери колективного управління майновими авторськими і суміжними правами, залишались доля ОКУ, зокрема уповноважених, та державної організації «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (ДО УААСП), зважаючи на ухвалене рішення про те, що держава не може бути ефективним менеджером приватної власності, якою, по суті, і є права інтелектуальної власності.

Рішення було сформульовано в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону № 2415‑VIII:

  1. свідоцтва про облік ОКУ, визначення ОКУ уповноваженими, уповноваження ОКУ, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність;
  2. Мінекономіки здійснює ліквідацію ДО УААСП;
  3. Мінекономіки оголошує конкурси на визначення акредитованих ОКУ.

З часу прийняття Закону № 2415‑VIII Мінекономіки акредитувало:

  1. ГС «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» у сфері обов’язкового колективного управління щодо кабельної ретрансляції об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім прав організацій мовлення щодо їхніх власних програм (передач) мовлення;
  2. ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» у сфері розширеного колективного управління для забезпечення права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих  у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою;
  3. ГС «Український музичний альянс» у сферах розширеного колективного управління для забезпечення права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції, та обов’язкового колективного управління щодо відтворення в домашніх умовах і з особистою метою творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників;
  4. ВГО «Всеукраїнське агентство авторських прав» у сфері обов’язкового колективного управління для забезпечення права слідування щодо творів образотворчого мистецтва та репрографічного відтворення творів та їх частин (уривків);
  5. ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» у сфері розширеного колективного управління щодо публічного виконання музичних недраматичних творів із текстом і без тексту, включно з тими творами, що входять до складу аудіовізуальних
    творів;
  6. ГС «Автори та видавці» у сфері розширеного колективного управління щодо публічного сповіщення музичних недраматичних творів із текстом і без тексту, включно з тими творами, що входять до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції.

Це ж було вже!

Зрозуміло, що рішення про акредитацію ОКУ – це фактично ексклюзивна ліцензія від держави на доступ до авторських роялті, що за чинного законодавчого регулювання, на жаль, несе численні ризики зловживань. Тож рішення про акредитацію оскаржуються в судах. Наприклад, рішення про акредитацію деяких ОКУ є предметами судових спорів у справах №№ 640/13375/20 (постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року), 640/7679/20 (ухвала Верховного Суду від 23 грудня 2021 року).

Однак найбільш резонансним спором, що і зумовив розробку проєкту Закону № 5572, є спір із Мінекономіки стосовно рішень Комісії з акредитації організацій колективного управління від 17 грудня 2020 року. В цей день відбувся конкурс із визначення акредитованої ОКУ у двох сферах:

  • щодо публічного виконання музичних недраматичних творів із текстом і без тексту, включно з тими творами, що входять до складу аудіовізуальних творів;
  • щодо публічного сповіщення музичних недраматичних творів із текстом і без тексту, включно з тими творами, що входять до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції.

За результатами конкурсу Мінекономіки оприлюднило рішення комісії з акредитації про акредитацію ГС «О» та ГС «А», проте наказ про
затвердження відповідних рішень Мінекономіки видано не було.

ГС «О» та ГС «А» оскаржили бездіяльність Мінекономіки, і суди задовольнили відповідний позов (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2021 року у справі № 640/1908/21).

24 вересня 2021 року Мінекономіки видало накази про акредитацію зазначених ОКУ у відповідних сферах розширеного колективного управління. Очікувано, що ОКУ‑конкурентка оскаржила відповідні накази в судовому порядку (справа № 640/29377/21 та справа № 640/29371/21).

Акредитація ОКУ: перезавантаження

Ініціатори проєкту Закону № 2415‑VIII вирішили вчинити радикально: не боротися з регулятором, не очікувати рішень судів, а принципово змінити стан відносин з акредитації, тому з дня набрання чинності цим проєктом як законом:

1) визнаються такими, що втратили чинність, рішення Мінекономіки та відповідної комісії про акредитацію ОКУ у сферах щодо:

  • — публічного виконання музичних недраматичних творів із текстом і без тексту, включно з тими творами, що входять до складу аудіовізуальних творів;
  • — публічного сповіщення музичних недраматичних творів із текстом і без тексту, включно з тими творами, що входять до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції;

2) втрачають чинність накази Мінекономіки про затвердження таких рішень, які було прийнято до дня набрання чинності цим Законом;

3) достроково припиняються повноваження комісії з акредитації організацій колективного управління, склад якої затверджено до дня набрання чинності цим Законом.

Можна по‑різному оцінювати юридично‑технічний та сутнісний бік такого рішення, проте маємо відзначити те, що обнулення результатів конкурсів з акредитацій дає шанс на початок роботи оновлених комісій та сподівання на їх прозору діяльність з урахуванням висновків судів.

Суть проблеми

Та чому вже понад двадцять років українські автори не отримують належні роялті за використання їхніх творів? Наприклад, авторська організація в Польщі — Society of Authors ZAiKS — збирає приблизно 80 млн євро роялті на рік, а от в Україні цифри дещо інші: орієнтовно 30 млн грн, водночас українські топартисти за публічне виконання можуть отримувати від 10 до 20 тис. грн на рік.

Не дивує різниця в цифрах? Невже справді за ринок вартістю 30 млн грн відбувається така жорстка війна між його учасниками: десятки проєктів правових актів та судових процесів, гучні корупційні скандали й численні публікації інфлуенсерів у ЗМІ. Чи, може, ця сума має оцінюватися не в гривнях, а в євро?!

Разом з особливостями українського колективного управління майновими правами на ситуацію вплинула і загальносвітова тенденція «тектонічних зрушень» стосовно функціоналу лейблів у музичному бізнесі. Очевидно, що, залишаючись центром індустрії, видавці почали делегувати функції з просування та маркетингу музикантів спеціалізованим компаніям. Тож українські автори, відчуваючи загальносвітові тенденції та бажаючи більшого простору для розвитку, намагаються посилити власне представництво в ОКУ і, відповідно, в доступі до збирання та розподілу роялті. Очікувано таке бажання не може бути радо прий­нято навіть не стільки мейджер‑лейб­лами, скільки менеджерами, які звикли отримувати надприбутки на авторських роялті…

І в цьому контексті перезавантаження конкурсних процедур може тимчасово вирішити проблему, проте не створить системних умов, за яких зловживання щодо авторських роялті стануть неможливими, а отже, і сфера ОКУ стане менш привабливою для недобросовісних менеджерів.

Цифровізація нам допоможе

Зрозуміло, що в ситуації, яка склалась, не може бути простих рішень, і розв’язання проблеми ефективної та прозорої діяльності ОКУ як інституту оптимізації отримання правовласниками винагороди за використання їх прав потребує різнобічного і глибокого аналізу, врахування специфіки індустрій та особливостей діяльності відповідних суб’єктів.

Проте очевидно, що зменшення ризиків зловживань щодо виплати правовласникам роялті зробить цю сферу менш привабливою для фахівців із «низькою соціальною відповідальністю». Досягти цього можна, запровадивши підхід, за якого збирання та розподіл роялті відбуватиметься шляхом використання спеціального програмного забезпечення.

Вочевидь, доцільно більш детально визначити законодавчі вимоги до інформаційно‑телекомунікаційної системи, що зв’язує за допомогою інтернету організацію колективного управління з правовласниками й користувачами та забезпечує автоматизоване ведення обліку об’єктів майнових прав, включаючи їх декларування правовласниками, облік надходжень, розподіл та виплати доходів від прав ОКУ.

Та чи буде реалізовано практично очікувані завдання законопроєкту № 5572, покажуть уже, мабуть, нові акредитовані ОКУ.

ПОТОЦЬКИЙ Микола — радник «Дубинський і Ошарова», д.ю.н., адвокат, патентний повірений, м. Київ
Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Зміст

IP REPORTER

Другий шанс ОКУ

Актуально

Виклики незалежності

Акцент

Діяти прямо

Стадії прийняття

Галузі практики

Додати ефективності

Доказова база

Затримка на вимогу

Програмний крок

Дайджест

COVIDне правосуддя

Держава та юристи

Податки в «Дії»

Гроші «на виріст»

Законодавство

Податкові новації

Новини законотворчості

У парламенті зареєстровано проєкт Закону України «Про Вищий суд з питань інтелектуальної власності»

Набули чинності обмеження щодо дискримінаційної реклами за ознакою статі

Новини юридичних фірм

CMS – юридичний радник у зв’язку зі створенням інноваційного промислового спільного підприємства в Україні

Baker McKenzie посилює практику комплаєнсу та розслідувань

Sayenko Kharenko — юридичний радник Avenga із питань придбання Perfectial Group

Aequo здобула перемогу для «Дарниці» в гучній судовій справі щодо ТМ «Корвалол Corvalolum»

Asters консультує ЄБРР щодо надання кредиту агрокомплексу «Зелена долина»

Приватна практика

Публічний наголос

Судова практика

Ліміт стягнення

Судові рішення

Дані журналу реєстрації вхідної кореспонденції не є беззаперечним доказом її отримання

Тема номера

Наступна санкція

На шлях істини

Європейський орієнтир

Повернення ускладнено

Межі забуття

Інші новини

PRAVO.UA