У 2021 році Верховна Рада України ухвалила 254 закони, з них 37 — ратифікаційні. Окрім точкових змін та уточнень, було ухвалено й комплексні законодавчі акти, спрямовані на зниження дерегуляції та запровадження механізмів підтримки окремих галузей, створення нових органів державної влади й усунення перешкод у функціонуванні наявних, а також на детінізацію економіки та збільшення бюджетних надходжень. Пропонуємо вашій увазі огляд ключових законодавчих змін 2021 року.

Всеукраїнський референдум

Правові засади здійснення народного волевиявлення через всеукраїнський референдум, його організацію та порядок проведення визначено в Законі України «Про всеукраїнський референдум» № 1135­IX від 26 січня 2021 року.

Всеукраїнський референдум, згідно із цим законом, є формою безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо українським народом, що полягає в прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень шляхом голосування у випадках і в порядку, встановлених Конституцією України та цим законом.

Порядок ініціювання, призначення (проголошення), підготовки і проведення всеукраїнського референдуму регулюється Конституцією України, цим законом, іншими законами України, а також прийнятими відповідно до них іншими актами законодавства.

Предметом всеукраїнського референдуму можуть бути питання:

1) затвердження закону про внесення змін до розділів І, ІІІ, XIII Конституції України;

2) загальнодержавного значення;

3) про зміну території України;

4) про втрату чинності законом України або окремими його положеннями.

Законом визначено основні принципи, на основі яких проводиться всеукраїнський референдум. Це принципи (1) загального права голосу; (2) рівного права голосу; (3) прямого волевиявлення; (4) вільної участі у всеукраїнському референдумі; (5) добровільної участі у всеукраїнському референдумі; (6) таємного голосування; (7) особистого голосування; (8) однократного голосування; (9) публічності та відкритості процесу всеукраїнського референдуму.

Всеукраїнський референдум не може проводитися одночасно з черговими та позачерговими загальнодержавними виборами, черговими місцевими виборами.

«Дія. Сіті»

Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» № 1667­IX від 15 липня 2021 року визначено організаційні, правові та фінансові засади функціонування правового режиму «Дія. Сіті», що запроваджується з метою стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні шляхом створення сприятливих умов для ведення інноваційного бізнесу, розбудови цифрової інфраструктури, залучення інвестицій, а також талановитих спеціалістів. Установлено також строк та гарантії стабільності правового режиму «Дія. Сіті», статус резидента «Дія. Сіті», вимоги до такого резидента тощо.

Наприкінці 2021 року парламент врегулював також податкові нюанси функціонування «Дія. Сіті» (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки
в Україні» № 1946­IX від 14 грудня 2021 року), передбачивши запровадження низки заходів щодо стимулювання розвитку ІТ­індустрії, вдосконалення норм стосовно оподаткування галузей цифрової економіки й розмежування резидентів «Дія. Сіті», які є платниками податку на прибуток на особливих умовах та платниками, що використовують чинну концепцію нарахування і сплати податку на прибуток. А також встановлено умови відповідальності для юридичних осіб, які скористалися пільговим режимом, за невідповідність критеріям, що висуваються до резидентів «Дія. Сіті».

Спеціальний режим оподаткування запроваджено для ІТ­компаній — резидентів «Дія. Сіті», що відповідатимуть передбаченим Законом України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» вимогам та будуть включені до спеціального реєстру, ведення якого здійснюватиме уповноважений орган — центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифрової економіки.

Також визначено спеціальний режим оподаткування окремих доходів працівників резидентів «Дія. Сіті» та залучених ними гіг­спеціалістів (фахівців, які виконують роботи (надають послуги) в рамках провадження резидентами «Дія. Сіті» їх господарської діяльності на підставі гіг­контрактів, укладених відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»).

Ці законодавчі нововведення запроваджуються з 1 січня 2022 року.

«Ресурсний закон»

Одна з найбільш обговорюваних законодавчих новацій 2021 року — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» № 1914­IX від 30 листопада 2021 року, відомий також як «ресурсний закон».

Цим законодавчим актом удосконалено положення Податкового кодексу України в частині, що стосується, загальних питань адміністрування податків, зокрема податків на прибуток підприємств, доходи фізичних осіб, додану вартість, акцизного та екологічного податків, рентної плати, плати за землю, умов перебування на спрощеній системі оподаткування тощо.

Законом № 1914­IX в частині адміністрування податків врегульовано процесуальні питання щодо права контролювального органу на звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи та передбачено право контролювального органу щодо надсилання запитів у разі виявлення фактів, які можуть свідчити про потенційне порушення, з обґрунтуванням таких фактів, а також обмежено право платника податків не надавати інформацію та документи, якщо таку інформацію (документи) вже було надано цьому органу в минулому.

Передбачено право як для платника податків, так і для контролювального органу під час перевірок відкрито здійснювати звукозапис, фото­, відеофіксацію та, відповідно, використовувати такі записи як підставу для висновків акта перевірки або їх оскарження.

Щодо податку на прибуток:

­ удосконалено механізм списання збитків великими платникам податку на прибуток, а саме збитки враховуються до повного їх погашення, але частинами по 50 % щороку. Якщо сума збитків, яка залишилася, становитиме до 10 % від фінрезультату, то такі збитки враховуватимуться в повному обсязі. Першим звітним періодом буде 2022 рік;

­ коригування фінансового результату на суми безповоротної фіндопомоги застосовується лише тими платниками, що включили таку допомогу до витрат і надали її пов’язаній особі, яка задекларувала за минулий період збитки.

У частині податку на доходи фізичних осіб:

­ передбачено оподаткування операцій з продажу третього та більше об’єктів нерухомого майна за ставкою 18 % від чистого доходу. Водночас така ставка не поширюється на продаж майна, отриманого у спадщину;

­ встановлено, що за ставкою 0 % може оподатковуватися продаж земельної ділянки с/г призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних колективних сільськогосподарських підприємств, або приватизації земельних ділянок, які перебували у користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину;

­ звільнено від ПДФО дохід у вигляді соціальних послуг, які надаються згідно із Законом України «Про соціальні послуги» надавачами таких послуг;

­ передбачено, що контролювальний орган не може з метою підтвердження витрат вимагати інформацію в платників податків, що міститься в базах, доступ до яких він має.

Законом № 1914­IX запроваджено диференціацію ставок оподаткування доходів від обігу руд заліза залежно від розміру середньої фактичної ціни реалізації, визначеної як середня вартість руди за індексом, уточнено ставки рентної плати за використання підземної води у зв’язку зі зміною адміністративно­територіального поділу, а також те, що для житлово­комунальних підприємств передбачено застосування до ставок рентної плати коефіцієнта 0,3 виключно до обсягів води в межах технологічних нормативів використання питної води, визначених відповідно до законодавства про питну воду, питне водопостачання та водовідведення.

Деолігархізація

Законом України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» № 1780­IX від 23 вересня 2021 року визначено правові та організаційні засади функціонування системи запобігання надмірному впливу осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів), зміст і порядок застосування заходів впливу до цих осіб. Як вказано в преамбулі до цього закону, його метою є подолання конфлікту інтересів, викликаного злиттям політиків, медіа та великого бізнесу, унеможливлення використання політичної влади для збільшення власних капіталів, забезпечення національної безпеки України в економічній, політичній та інформаційній сферах, захист конституційних прав і свобод громадянина, демократії, забезпечення державного суверенітету та уникнення випадків маніпулювання свідомістю громадян шляхом умисного спотворення інформації задля отримання доступу до ресурсів, що належать на праві власності українському народові.

Для набуття статусу олігарха фізична особа має відповідати щонайменше трьом із таких ознак:

1) бере участь у політичному житті;

2) має значний вплив на засоби масової інформації;

3) є кінцевим бенефіціарним власником суб’єкта господарювання, який після початку дії цього закону є суб’єктом природних монополій або займає монопольне (домінантне) становище на ринку відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» та протягом одного року поспіль підтримує або посилює таке становище;

4) підтверджена вартість активів особи та суб’єктів господарювання, бенефіціаром яких вона є, перевищує 1 мільйон прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Рішення про визнання особи такою, яка має значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархом), прийматиметься Радою національної безпеки і оборони України.

Правові наслідки визнання особи олігархом встановлено в статті 7 Закону № 1780­IX. Зокрема, такій особі буде заборонено:

1) здійснювати внески на підтримку політичних партій та внески до виборчих фондів кандидатів (крім власного виборчого фонду), політичних партій під час виборчого процесу;

2) бути покупцем (бенефіціаром покупця) в процесі приватизації об’єктів великої приватизації;

3) фінансувати будь­яку політичну агітацію або проведення мітингів чи демонстрацій з політичними вимогами.

Закон № 1780­IX діятиме протягом 10 років.

Податкова амністія

Податкова амністія, яка діє в Україні з 1 вересня 2021 року, була запроваджена Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження одноразового (спеціального) добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету» № 1539­IX від 15 червня 2021 року. Відповідно до його положень одноразове (спеціальне) добровільне декларування — це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною пунктом 3 підрозділу 9⁴ пункту 14 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролювальні органи, протягом будь­якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року.

Подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації не є окремим спеціальним порядком офіційного визнання або підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на активи, щодо яких подається така одноразова (спеціальна) добровільна декларації.

Законом передбачено, що «скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням можуть фізичні особи­резиденти, у тому числі самозайняті особи, а також фізичні особи, які не є резидентами України, але які були резидентами на момент отримання (набуття) об’єктів декларування чи на момент нарахування (отримання) доходів, за рахунок яких були отримані (набуті) об’єкти декларування, і які відповідно до цього Кодексу є чи були платниками податків».

Водночас декларантами не можуть бути особи, які за будь­який період починаючи з 1 січня 2010 року виконують або виконували в Україні визначені публічні функції, передбачені в пункті 37 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а також особи, щодо яких Україною застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції».

Визначено, що об’єктами декларування не можуть бути активи декларанта, які обліковуються (перебувають) на рахунках фінансових установ та/або розташовані (зареєстровані) на території країни, визнаною державою­агресором згідно із законом, чи мають джерело походження з такої країни;

Встановлено, що в разі одноразового (спеціального) добровільного декларування коштів у національній та іноземній валюті та/або банківських металах, які на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації розміщені на спеціальних рахунках у банках України, вони мають зберігатись на таких спеціальних рахунках до закінчення періоду проведення заходів щодо встановлення джерел походження цих активів у випадках, передбачених законодавством у сфері фінансового моніторингу.

Конкретизовано джерела одержання (набуття), а також склад та обсяг активів, що в разі невикористання фізичною особою права на подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації вважаються такими, з яких повністю сплачено податки і збори відповідно до податкового законодавства, зокрема в частині визначення вартості нерухомого майна.

Земельна дерегуляція

Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423­IX від 28 квітня 2021 року передбачає реформування системи управління у сфері земельних відносин та зняття штучних обмежень господарської діяльності для спрощення доступу до земельних ресурсів населення та бізнесу, скасування зайвих дозволів і дублювання процедур перевірки документації із землеустрою; запровадження незалежного контролю документації із землеустрою через громадську експертизу або рецензування; надання відомостей документації із землеустрою статусу публічних, відкритих та загальнодоступних даних; інтеграцію та уніфікацію землевпорядної, топографо­геодезичної та картографічної діяльності; запровадження страхування професійної відповідальності виконавців робіт із землеустрою як альтернативи державному контролю; зменшення вартості робіт та тривалості часу, що витрачається на виконання процедур, пов’язаних із проведенням землеустрою, тощо.

Зокрема, скасовуються вимоги щодо цільового використання земель сільськогосподарського призначення. Визначено, що «зміна цільового призначення земельних ділянок, які не належать до державної чи комунальної власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою».

Встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності може бути відчужено лише за договорами купівлі­продажу, дарування, довічного утримання, спадкового договору, міни, шляхом внесення до статутного (складеного) капіталу чи шляхом звернення стягнення на них. Площа земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, право оренди, емфітевзису якої виставляється на земельні торги, не може перевищувати 20 гектарів.

Врегульовано також порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування. Ділянки, надані в постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів, які розпоряджаються такими ділянками відповідно до їх повноважень.

Запроваджено низку змін до повноважень органів державної влади та управління, місцевого самоврядування, центральних органів виконавчої влади у сфері використання та охорони земель; визначено терміни «територія територіальної громади», «межа території територіальної громади».

Статус НАБУ

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення статусу Національного антикорупційного бюро України у відповідність до вимог Конституції України» № 1810­IX було прийнято 19 жовтня 2021 року. Він усуває суперечності між Конституцією України та Законом України «Про Національне антикорупційне бюро України», а також забезпечує гарантії незалежності для Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). Зокрема, визначено, спеціальний статус НАБУ як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом та передбачено, що набуття НАБУ цього статусу не потребує будь­яких додаткових заходів, пов’язаних із ліквідацією або реорганізацією органу, вчинення будь­яких дій щодо його працівників тощо.

Законом № 1810­IX визначено повноваження Кабінету Міністрів України щодо призначення на посаду директора НАБУ та його звільнення. Визначено, що конкурсний добір на посаду директора НАБУ організовує та проводить конкурсна комісія, до якої входять шість осіб, із яких три особи визначаються Кабінетом Міністрів України та три особи — Кабінетом Міністрів України на підставі пропозицій партнерів із розвитку, які надавали Україні міжнародну технічну допомогу в запобіганні та протидії корупції.

Розблокування ВККС

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» № 1629­IX від 13 липня 2021 року узгоджено положення законодавства України з рішеннями Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2­р/2020 та від 11 березня 2020 року № 4­р/2020 задля відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС), вдосконалено процедуру її формування та діяльності.

Законом визначено порядок проведення конкурсу й призначення на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та вдосконалено порядок організації роботи й засідань ВККС.

Установлено чіткі строки внесення пропозицій щодо кандидатур до складу Конкурсної комісії з питань доброчесності, її формування, визначено вимоги до кандидатів до складу цієї комісії, права та обов’язки її членів.

Етична рада

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» № 1635­IX від 14 липня 2021 року вдосконалено порядок обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя (ВРП) для «забезпечення відповідності кандидатів на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, підвищення інституційної спроможності Вищої ради правосуддя, підвищення рівня суспільної довіри до органів суддівського врядування зокрема та судової влади загалом».

Цим законом внесено зміни до Законів України «Про Регламент Верховної Ради України» та «Про Вищу раду правосуддя», якими визначено:

2) порядок утворення та діяльності Етичної ради, до складу якої входитимуть три особи з­поміж суддів або суддів у відставці, визначені Радою суддів України, одна особа, запропонована Радою прокурорів України, одна особа, запропонована Радою адвокатів України, одна особа, запропонована Національною академією правових наук України в особі президії;

2) повноваження та порядок діяльності Етичної ради щодо встановлення відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності та надання органу обрання (призначення) списку кандидатів, рекомендованих для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя. Такий список має містити кількість кандидатур, яка щонайменше вдвічі перевищує кількість вакантних посад членів Вищої ради правосуддя;

3) конкурсні засади добору кандидатів для здійснення відповідним органом обрання (призначення) члена Вищої ради правосуддя. Обраною (призначеною) на посаду члена Вищої ради правосуддя може бути особа, яка подала документи в порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя», відповідає вимогам, визначеним статтею 6 закону про ВРП, пройшла спеціальну перевірку та включена до списку кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя;

4) порядок діяльності Служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя як самостійного структурного підрозділу, призначення дисциплінарних інспекторів за результатами конкурсу, їх правовий статус та обсяг повноважень.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» передбачено здійснення Етичною радою протягом шести місяців із дня затвердження її персонального складу одноразово оцінювання відповідності членів Вищої ради правосуддя (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) до набрання чинності цим законом, критеріям професійної етики та доброчесності. За результатами такого оцінювання Етична рада може ухвалити рішення про внесення відповідному органу, який обрав (призначив) члена Вищої ради правосуддя, мотивованої рекомендації про його звільнення з підстав, визначених пунктами 3–5 частини 1 статті 24 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Процедури медіації

Довгоочікуваним Законом України «Про медіацію» № 1875­IX від 16 листопада 2021 року визначено правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою. Дія зазначеного закону поширюється на суспільні відносини, пов’язані з проведенням медіації з метою запобігання виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або врегулювання будь­яких конфліктів (спорів), зокрема цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у справах про адміністративні правопорушення та в кримінальних провадженнях із метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим).

Законом № 1875­IX визначено права та обов’язки медіатора і сторін медіації, порядок проведення та підстави припинення медіації, а також вимоги до змісту договору про проведення медіації та угоди за результатами медіації.

Прикінцевими та перехідними положеннями цього закону внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено право суду оголосити
перерву в підготовчому засіданні в разі, якщо сторони домовилися провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, обов’язок суду зупинити провадження у справі в разі звернення обох сторін із клопотанням про зупинення провадження у справі у зв’язку з проведенням медіації, а також строк такого зупинення.

Крім того, передбачено таке: в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації, суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 60 % судового збору, сплаченого під час подання позову та відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Створення БЕБ

Правові основи організації та діяльності Бюро економічної безпеки України (БЕБ) визначено Законом України «Про Бюро економічної безпеки України» № 1150­IX від 28 січня 2021 року. Згідно із цим законом БЕБ є центральним органом виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, які посягають на функціонування економіки держави.

Основними завданнями Бюро економічної безпеки України є:

1)            виявлення зон ризиків у сфері економіки шляхом аналізу структурованих і неструктурованих даних;

2)            оцінювання ризиків і загроз економічній безпеці держави, напрацювання способів їх мінімізації та усунення;

3)            забезпечення економічної безпеки держави шляхом запобігання, виявлення, припинення, розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави;

4)            збирання та аналіз інформації про правопорушення, що впливають на економічну безпеку держави, та визначення способів запобігання їх виникненню в майбутньому;

5)            планування заходів у сфері протидії кримінальним правопорушенням;

6)            виявлення та розслідування правопорушень, пов’язаних з отриманням та використанням міжнародної технічної допомоги, тощо.

Бюро наділено повноваженням здійснювати оперативно­розшукову діяльність та досудове розслідування в межах передбаченої законом підслідності.

Встановлено, що БЕБ у порядку, визначеному законом, має безпосередній, зокрема автоматизований, доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів і банків (баз) даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, користується державними, у тому числі урядовими, засобами зв’язку і комунікацій, мережами спеціального зв’язку та іншими технічними засобами.

17 листопада 2021 року прийнято Закон України № 1888­IX, яким внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо діяльності Бюро економічної безпеки України та пов’язаного з цим удосконалення роботи деяких державних правоохоронних органів.

Кабінет Міністрів України утворив БЕБ 12 травня 2021 року як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ. 25 листопада 2021 року Бюро повідомило про офіційний запуск роботи.