ГЛУШКО Ігор — партнер, керівник практики кримінального права, адвокат GOLAW, м. Київ
	МОІСЄЄВА Анжеліка — партнер, адвокат GOLAW, м. Київ

У нашому розумінні адвокат — такий собі солдат в офіцерському званні, поставлений на захист прав свого клієнта. Специфіка професії

встановлює для адвоката значно більше вимог, аніж до інших служителів Феміди. Дощ, холод, нічний час доби, несприятливість режимних установ, недоброзичливість із боку працівників державних органів, відсутність нормальних умов для роботи в суді та інші «явно не для дам» аспекти діяльності є невіддільною частиною нашої роботи. В основі професії адвоката лежить служіння клієнту, а особисте є другорядним. Тому відпустка і відрядження повинні плануватися з урахуванням інтересів клієнта, вступ у конфлікт із людьми, які до тебе особисто жодного стосунку не мають, однак допускають поведінку, яка відверто шкодить твоєму клієнту, також має відбуватися виключно на його користь.

Хоч як це банально звучить, адвокат ніколи, за жодних обставин не повинен самоусуватись від надання правової допомоги клієнту. Проте самоусунення не можна плутати з процесуальною необхідністю. Між двома поняттями існує явна межа. І там, де закінчується процесуальна необхідність, починається самоусунення.

Неприпустима затримка

Вважаємо неприпустимою затримку судового засідання більш ніж на одну годину. Бачимо в цьому, хай вибачать нас шановні судді, явну неповагу до учасників судового засідання та погану організаційну роботу. І не треба прикриватися «процесуальною необхідністю» дослухати раніше призначені справи та нелюдське навантаження, в якому вам доводиться працювати. Кожен має свої проблеми. У кожного свої завдання, свої нерви та свій графік роботи. Жоден підоз­рюваний або обвинувачений не повинен годинами перебувати в стресовій ситуації в коридорі суду або, ще гірше, в спеціально обладнаній залізній клітці в очікуванні на вирішення життєвого важливого для нього питання. І якщо протягом години слухання не почалося, то, вже вибачте за егоїзм, його слід відкласти або перерозподілити порядок слухань так, щоб насамперед вирішити клопотання, заявлені щодо затриманих осіб або осіб, які утримуються під вартою.

Тепер про те, чи адвокат може залишити судову установу, якщо слухання затримується. Адвокат повинен залишити суд, якщо цього самого дня в нього призначені й інші слухання, за умови, що судовий розгляд, який вчасно не розпочався, не пов’язаний з обранням запобіжного заходу затриманій особі або продовженням утримання під вартою. Тобто адвокат має правильно розставити пріоритети між призначеними слуханнями та, уважно вивчивши положення статті 53 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, поставити на перше місце інтереси клієнта в найбільш складному процесуальному становищі. Залишаючи суд, адвокат не повинен грюкати дверима або йти скромно «по­англійськи». Суд слід повідомити письмово про це, вказавши справжні причини, що спонукали адвоката залишити суд, і проконтролювати, щоб заява про відкладення розгляду справи дійшла до головуючого.

Вважаємо, що така лінія поведінки не дасть змоги провести судове слухання без участі цього адвоката, а адвокат, зі свого боку, може зі спокійною совістю присвятити себе іншому судовому розгляду.

Тимчасовий захисник

Тепер трохи про статтю 53 КПК України. Нагадаємо, що вона дозволяє суду залучити стороннього адвоката для захисту на одну процесуальну дію, а за бажання — і на цілу стадію кримінального процесу. Сама стаття викликала багато дискусій на стадії прийняття КПК України у 2012 році, і пристрасті щодо неї не стихають донині. Згадаймо, які нещодавно вирували скандали, коли в резонансних справах для захисту відсутніх в Україні клієнтів штучно вводили на стадії судового розгляду адвокатів із безоплатної правової допомоги (БПП), ігноруючи наявність у таких специфічних обвинувачених «рідних» адвокатів.

Стаття 53 КПК України досить активно застосовується в судових процесах у нашій країні, однак не всі випадки її застосування набувають широкого розголосу. Для введення у справу «стороннього» адвоката в суду повинні бути дуже вагомі причини. Ці причини мають бути детально викладені в судовому документі та не викликати жодних сумнівів у розумності та необхідності таких заходів. Фактично після введення «чужинця» захист набуває формального характеру, хай яким старанним у наданні правової допомоги буде «тимчасовик». Особливо це стосується підозрюваних та обвинувачених, які відсутні в Україні. Не маючи можливості поспілкуватися з клієнтом, запрошений державою адвокат елементарно не знає позиції клієнта, не може йому нічого порекомендувати та погодити з ним дії із захисту. Навряд притягнута до кримінальної відповідальності особа потребує такого захисту.

Практичний аспект

Під час підготовки цієї статті привернув увагу випадок із судової практики Подільського районного суду м. Києва (ухвали від 21 липня 2021 року у справах № 758/8860/21 і № 758/8863/21).

Підозрюваний за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу (КК) України, який має психічне захворювання, подав клопотання стосовно зміни запобіжного заходу та щодо скасування повідомлення про підозру. Розгляд цих клопотань був призначений на один день. Але у відведений для судових слухань час адвокат підозрюваного не з’явився у зв’язку з перебуванням у відпустці. Через це прокурор виступив перед судом з ініціативою призначити захисника підозрюваному, оскільки в нього спостерігається психічний розлад. Не поцікавившись думкою автора клопотань, що перебуває в статусі підозрюваного, суд погодився з пропозицією прокурора і вирішив залучити захисника із системи БПП, призначивши новий час для судових слухань цього самого дня після обіду, з інтервалом у 20 хвилин.

Як свідчить повний текст судових рішень, ухвалених цього дня, підозрюваний виявив досить активну позицію, доводячи перед судом процесуальну спроможність своїх клопотань (слово йому все ж таки дали). Зі свого боку, захисник погодився з доводами підозрюваного. Результатом судових слухань стала відмова слідчого судді в задоволенні клопотань підозрюваного та певна критика оприлюднених підозрюваним позицій.

Не даючи оцінку цим судовим рішенням, зазначимо, що підозрюваним перед слідчим суддею були ініційовані серйозні та вкрай важливі для нього питання: перше стосувалося заміни суворішого запобіжного заходу на більш м’який — цілодобовий домашній арешт (у справі щодо злочину, не пов’язаного з фізичним насильством), а інше — відповідності підозри вимогам КПК України та порядку її вручення. І незважаючи на наявність у підозрюваного будь­якого захворювання, він мав повне право постати перед судом із раніше обраним ним захисником або хоча би бути вислуханим перед тим, як суддя пішов розглядати пропозиції прокурора про залучення адвоката, оплачуваного державою.

З текстів судових рішень не зовсім зрозуміла процесуальна необхідність такого квапливого розгляду клопотань підозрюваного. Дуже сумніваємося, що вона взагалі існувала, оскільки заявником в обох випадках був підозрюваний і жодного державного інтересу в їх швидкому розгляді не було. Незрозуміла і позиція «рідного» адвоката, який виїхав у відпустку і не сповістив про це суд. Не зрозуміємо ми і «запрошеного» адвоката, що погодився надати правову допомогу заарештованому підозрюваному в умовах реального дефіциту часу на ознайомлення з двома справами, підготовку до них та безпосередню участь у судових слуханнях. Нам здається, що до таких питань готуватися потрібно ретельно і це вимагає доволі значного часу. У наведеному прикладі ми можемо спостерігати спотворене уявлення про можливість застосування статті 53 КПК України та очевидну безтурботність або байдужість до долі людини, яка перебуває у вразливому становищі.

Врахувати всі наслідки

Ми навели цей приклад для того, щоб іще раз наголосити, що коли адвокат вирішує, піти або залишитися, він зобов’язаний прорахувати всі наслідки такої поведінки для його клієнта і прий­няти єдине правильне в цій ситуації рішення. Завжди знайдеться гарний та безпечний спосіб відкласти судовий розгляд, було би бажання, а адвокатська вправність ніколи не підведе.