СЛОБОДЯНИК Ігор — старший партнер АО «Слободяник та Слободяник», м. Київ

Рейдерство — це протиправне заволодіння підприємствами, частками в статутному капіталі господарських товариств, акціями, земельними ділянками шляхом використання незаконних юридичних схем; протидії правоохоронним органам; подання позовних заяв до цивільних, господарських, адміністративних судів для легалізації викраденого.

Окрема категорія

Складністю боротьби з рейдерством зумовлено виділення його в окрему категорію злочинів проти власності.

Протидію рейдерам ускладнюють такі фактори:

— заволодіння майном планується професійними юристами (адвокатами), які мають досвід використання юридичних схем. Водночас у правоохоронних органах, по суті, немає спеціалізованих підрозділів із боротьби з рейдерством, які володіють достатніми навичками та знаннями для розслідування таких злочинів;

— способи заволодіння майном, які використовують рейдери, замасковано під законні дії (злочин вчиняється шляхом укладення цивільно­правових угод, проведення загальних зборів учасників господарських товариств, звернення до суду з позовними заявами);

— для заволодіння майном використовуються підроблені документи, часто посвідчені нотаріусами. До встановлення факту підроблення документів рейдери встигають перепродати або змінити викрадене майно, чим суттєво ускладнюють його повернення власникам;

— рейдерське захоплення майна починається лише за наявності в злочинців корупційних зв’язків у державних органах. Без сприяння останніх вчинення цього злочину неможливе.

Підприємство, землю неможливо вкрасти як звичайну річ (наприклад, мобільний телефон). Привласнення підприємства чи землі відбувається шляхом зміни відомостей у державних реєстрах. Цей факт полегшує повернення викраденого законному власнику (в більшості злочинів проти власності саме неможливість відшукати викрадене майно стає причиною його неповернення). А отже, якщо правоохоронні органи та суди діють виключно в межах закону, то викрадене рейдерами майно швидко повернуть законним власникам, а відповідно, немає сенсу й намагатися заволодіти ним.

Рейдерам для досягнення мети часто потрібно не перемогти у справах, ініційованих проти них, а просто затягнути їх досудове розслідування чи розгляд у суді.

Для вчинення рейдерства використовується абзац 2 частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України, відповідно до якого заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо­, відеозапису тощо. Рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків.

Рейдери, як правило, знищують оригінал підробленої угоди, і єдиними доказами її підроблення залишаються показання свідків (провести експертизу документа неможливо за відсутності його оригіналу), на підставі яких суд не може визнати угоду такою, що не укладалася.

Захист проти рейдерства — досить дорогий процес, а особа, в якої викрадають майно, в більшості випадків втрачає основне джерело доходу.

Злочинці формують бюджет на рейдерське захоплення майна заздалегідь, а відповідно, є більш підготовленими, ніж потерпіла особа.

Боротьба з рейдерством

Попри все з рейдерством можливо та необхідно боротися. Ба більше, оскільки рейдерство — це ретельно спланований злочин, який вчиняється організованими злочинними групами, боротьбу необхідно розпочинати відразу та що є сили.

Для перемоги над рейдерами потрібно зосередитися на таких напрямах:

1. Потрібно збирати докази, якими підтверджується факт рейдерської атаки, використання рейдерами підроблення документів. Основним інструментом збирання доказів у таких справах є розслідування кримінального провадження, адже саме слідчі та прокурори наділені найбільшими можливостями для збирання доказів (проведення обшуків, негласних слідчих (розшукових) дій тощо). Потерпілий повинен постійно контролювати перебіг розслідування кримінального провадження з використанням прав, наданих йому Кримінальним процесуальним кодексом України.

У кримінальному провадженні необхідно не лише розраховувати на слідчого, а й самостійно вчиняти процесуальні дії для одержання та долучення до матеріалів справи доказів.

2. Слід звернутися до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України зі скаргою на дії рейдерів, проханням поновити порушені права.
3. Якщо скарги до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України не матимуть результатів, то потрібно звернутися до суду з позовами про повернення викраденого майна (витребування майна в добросовісного набувача, поновлення порушених прав). Не можна дозволяти поспіху, що виникає у зв’язку з викраденням майна, стати причиною помилок в обранні способу захисту порушеного права та збиранні доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Необхідно уважно вивчати всі аргументи рейдерів, їх стратегію та тактику, щоб посилювати свою правову позицію, виправляти допущені помилки (невизнання допущеної помилки має гірші наслідки, ніж її виправлення).

4. Треба зупинити легалізацію викраденого майна шляхом накладення на нього арешту в межах кримінального провадження, цивільних/господарських судових справ.

Хоч би скільки разів рейдери скасовуватимуть накладені арешти, потрібно вживати нових і нових заходів для їх поновлення, відстежувати кожну дію рейдерів, а за наявності підстав — ініціювати повторне накладення арешту.

5. Потрібно перевірити в межах кримінального провадження адвокатів, які в судах представляють рейдерів та їх співучасників (в більшості випадків такі «адвокати» навіть не знайомі з особами, від імені яких беруть участь у справах).

Розслідувати злочин, учинений у минулому, завжди важче, ніж той, який вчиняється зараз. Саме тому розслідування злочинних дій юристів, що є співучасниками злочину, може стати основним джерелом доказів
рейдерства.

6. Треба притягнути до кримінальної відповідальності осіб, які заволоділи чужим майном та легалізували це.

Необхідно не обмежуватися бажанням притягнути до відповідальності організаторів рейдерського захоплення. Шлях до розкриття зазначеного злочину лежить через притягнення до кримінальної відповідальності безпосередніх виконавців рейдерських дій (фізичних осіб та директорів юридичних осіб, причетних до здійснення рейдерського нападу), адже зазначені особи з найбільшою ймовірністю погодяться на укладення зі слідством угоди про визнання винуватості та дадуть правдиві свідчення про обставини заволодіння чужим майном.

7. Слід ініціювати нові та нові справи проти рейдерів.

Рейдерам доводиться платити за кожне незаконне рішення, тимчасом як написання скарг на незаконні дії потребує мінімум зусиль. Необхідно заявляти відводи слідчим, прокурорам та суддям, якщо є підстави вважати їх упередженими, змінювати орган досудового розслідування, оскаржувати незаконні рішення до вищих органів, писати апеляційні та касаційні скарги на незаконні рішення судів.

Рейдери повинні розуміти, що в боротьбі за свої права ви ніколи не зупинитеся.

Наостанок зазначу, що ключем до успішної боротьби проти рейдерства є поєднання належного та ефективного розслідування відповідних кримінальних проваджень і захисту порушених прав у Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України, цивільних, господарських, адміністративних судах. Неналежні зусилля на будь­якому з названих напрямів є першим кроком до поразку у війні з рейдерами.