мНаявність у процесуальному законодавстві, зокрема в Господарському процесуальному кодексі (ГПК) України та Кодексі адміністративного судочинства (КАС) України, обмежень для суду вживати заходи забезпечення позову, які полягають у зупиненні (або мають наслідком таке зупинення) конкурсу, аукціону, торгів, що проводяться від імені держави або за участю призначеного державним органом суб’єкта, не означає їх автоматичного застосування, якщо аукціон чи торги проводяться державним чи приватним виконавцем за виконавчим документом.

Зокрема, на це вказала Велика Палата Верховного Суду (ВС) у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 910/11552/20, у якій суд серед іншого вирішував питання конкуренції положень статті 137 ГПК України.

Обставини справи

У серпні 2020 року ТОВ «Н» звернулось у Господарський суд м. Києва із позовом до ТОВ «Д» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом на векселі про стягнення на користь ТОВ «Д» 19 млн 186 тис. 131,93 грн.

Одночасно з цим позовом ТОВ «Н» подало заяву про забезпечення позову, в якій просило суд вжити відповідних заходів шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса. На обґрунтування заяви ТОВ «Н» зазначало, що приватним виконавцем на виконання виконавчого напису нотаріуса винесено постанову про опис та арешт майна боржника, зокрема автомобілів, та що на 14 вересня 2020 року призначено аукціон із продажу зазначеного майна. У зв’язку з цим заявник вказував на реальну ймовірність продажу цих автомобілів ще до розгляду справи по суті. Якщо суд задовільнить поданий ним позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, то реалізація арештованого майна на прилюдних торгах істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення для ТОВ «Н» його порушених прав.

Господарський суд м. Києва ухвалою від 9 вересня 2020 року задовільнив заяву про забезпечення позову та зупинив стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на векселі про стягнення з ТОВ «Н» грошових коштів. Суд визнав, що невжиття такого заходу забезпечення позову до розгляду справи по суті може призвести до настання обставин, коли позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх прав. Також це може неспівмірно збільшити тягар витрат на відновлення заявлених для захисту прав позивача.

Проте вказану ухвалу скасував Північний апеляційний господарський суд постановою від 22 грудня 2020 року. У задоволенні заяви про забезпечення позову судом відмовлено. Зокрема, апеляційний суд вказав, що на заявлені вимоги про вжиття заходів забезпечення позову поширюються норми частини 12 статті 137 ГПК України щодо неможливості зупинення судом процедури проведення аукціону. Також суд вказав, що, застосувавши заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса, місцевий господарський суд фактично ототожнив заходи забезпечення позову з позовними вимогами, що є недопустимим.

Різне застосування

На постанову Північного апеляційного господарського суду ТОВ «Н» подало касаційну скаргу, в якій просило Верховний Суд її скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду м. Києва.

Касаційний господарський суд у складі ВС передав цю справу на розгляд Великої Палати ВС, вказавши на необхідність відступити від висновку Касаційного адміністративного суду у складі ВС, викладеного в постанові від 10 червня 2021 року у справі № 380/5217/20. Так, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі ВС звернула увагу на різні підходи касаційних судів у застосуванні положень частини 12 статті 137 ГПК України та частини 6 статті 151 КАС України. Відповідно до вказаних положень не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Зокрема, Касаційний адміністративний суд у складі ВС у справі № 380/5217/20 дійшов висновку, що приватний нотаріус уповноважений державою вести діяльність із примусового виконання рішень, тож електронні торги, які проводяться в межах виконання судового рішення, є такими, що проводяться уповноваженою державою особою і саме від імені держави. Таким чином, на вимоги, вказані у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, поширюються імперативні приписи частини 6 статті 151 КАС України щодо неможливості зупинення судом процедури проведення електронних торгів.

Зі свого боку, Касаційний господарський суд у складі ВС у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 910/19113/19 висловив правову позицію, що у справах, де предметом спору є виконавчий напис нотаріуса, оскаржується забезпечення позову задля запобігання ситуації, за якої майно вибуде від власника до вирішення спору про правомірність виконавчого напису нотаріуса. Продаж майна, що належить на праві приватної власності боржнику, на аукціоні в процедурі виконавчого провадження не є публічною конкурсною процедурою, на яку поширюються вимоги частини 12 статті 137 ГПК України.

Конкуренція норм

Розглянувши касаційну скаргу ТОВ «Н», Велика Палата ВС визнала її такою, що підлягає задоволенню, проте не відступила від висновку, зробленого Касаційним адміністративним судом ВС у справі № 380/5217/20.

Також варто наголосити, що, попри те що після подання касаційної скарги ТОВ «Н» визнало кредиторські вимоги, які виникли на підставі векселя, та ініціювало залишення позову без розгляду, що було підтримано місцевим господарським судом, та, відповідно, було скасовано забезпечувальні заходи, Велика Палата ВС висловила свою позицію щодо застосування обмежувальних норм.

Зокрема, проаналізувавши положення пункту 5 частини 1 статті 137 ГПК України, статті 10, пункту 2 частини 1 статті 34, частини 1 статті 48, частини 1 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», ВС зауважив, що внаслідок забезпечення судом позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа виконавець має зупинити всі виконавчі дії з примусового виконання такого виконавчого документа, в тому числі звернення стягнення на майно боржника шляхом його примусової реалізації на торгах.

Розв’язуючи питання конкуренції норм пункту 5 частини 1 та частини 12 статті 137 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду вказала, що вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа безпосередньо не полягає в (та не має наслідком) зупиненні конкурсу, аукціону, торгів, що проводяться від імені держави або за участю призначеного державним органом суб’єкта.

Забезпечення судом позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа має наслідком зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій, яке здійснюється шляхом винесення ним відповідної постанови, зокрема про зупинення звернення стягнення на майно боржника шляхом його примусової реалізації на торгах.

Такий механізм зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа суттєво відрізняється від обмежень, передбачених частиною 12 статті 137 ГПК України.

ВС зазначив, що норми пункту 5 частини 1 статті 137 ГПК України, пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» та частини 12 статті 137 ГПК України регулюють різні відносини та призначені для різних випадків проведення конкурсів, аукціонів, торгів, тендерів чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави чи територіальної громади, в тому числі їх зупинення.

«Поширення обмежень, передбачених частиною 12 статті 137 ГПК України, на заходи забезпечення судом позову, встановлені пунктом 5 частини 1 цієї самої статті, призвело б до повного припинення застосування судом такого способу забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, та унеможливило б ефективний захист або поновлення порушених прав позивачів у разі незаконної видачі виконавчого напису нотаріуса та продажу належного їм майна», — наголосила Велика Палата ВС.

Таким чином, ВС вказав, що дія норми частини 12 статті 137 ГПК України не поширюється на відносини забезпечення судом позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, що передбачено нормою пункту 5 частини 1 статті 137 ГПК України.

Ефективний захист

Велика Палата ВС визнала правомірним висновок місцевого господарського суду, що в разі реалізації майна позивача під час примусового виконання виконавчого напису нотаріуса і згодом визнання судом цього напису таким, що не підлягає виконанню, ефективний захист чи поновлення порушених прав ТОВ «Н» буде неможливим, оскільки спірний напис уже буде виконано.

Що стосується ініційованого Касаційним господарським судом у складі ВС відступу від висновку Касаційного адміністративного суду у складі ВС, зробленого у справі № 380/5217/20, то Велика Палата ВС не знайшла підстав для цього з огляду на суттєву різницю предметів і підстав позовів, а також вжиті судами заходи забезпечення позовів у цих справах.

Анатолій ГВОЗДЕЦЬКИЙ «Юридична практика»