600-90_WAIT
прапор_України

Генеральний партнер 2023 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА

У пошуках збитків

Звіт про стан фінансово­господарської діяльності банку, складений аудиторською фірмою, є вкрай важливим, адже встановлена в ньому вартість акцій має бути основою для визначення розміру збитків, завданих учаснику банку
КУЛЕБА Андрій — юрист ЮФ AVELLUM, м. Київ
МИСЕНКО Крістіна — юрист ЮФ AVELLUM, м. Київ

Починаючи з 2014 року понад 100 банків було виведено з ринку на підставі рішень Національного банку України (НБУ) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд). Це спричинило численні позови акціонерів банків про оскарження таких рішень та про відшкодування заподіяної шкоди. Розгляд справ у судах не був простим, адже виникли питання, зокрема, щодо юрисдикції, в межах якої мали розглядатись позови, належних засобів правового захисту, порядку розрахунку шкоди тощо. Намагаючись усунути наявні прогалини та суперечності, в травні 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» № 590­IX від 13 травня 2020 року (Закон), яким серед іншого уточнено порядок оскарження актів НБУ, Фонду та інших органів влади стосовно виведення банків із ринку. Закон набрав чинності 23 травня 2020 року та поширюється, зокрема, на судові провадження, відкриті до набрання ним чинності, в яких не було ухвалено остаточного рішення (пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону).

Однією з істотних новел Закону є впровадження порядку визначення розміру шкоди, заподіяної учаснику банку рішенням НБУ. Така шкода складається з упущеної вигоди та реальних збитків. Водночас реальні збитки дорівнюють вартості акцій банку на день прий­няття рішення НБУ, що визнано протиправним. Ця вартість визначається у звіті про стан фінансово­господарської діяльності банку, який складається визнаною на міжнародному рівні аудиторською фірмою, що має відповідати визначеним НБУ критеріям (звіт). Отже, звіт є вкрай важливим документом, адже встановлена в ньому вартість акцій має бути основою для визначення розміру збитків, завданих учаснику банку.

 

Невідомі величини

Процедура підготовки звіту не враховує всіх нюансів, які можуть виникнути на практиці. У результаті під час складання та подальшого використання звіту може виникнути низка питань.

По­перше, Законом передбачено, що оцінка вартості акцій призначається судом, який розглядає справу про відшкодування шкоди. Однак Закон не уточнює, чи може суд самостійно призначити оцінку за власною ініціативою, чи повинен чекати ініціативи від учасника (або учасників) справи у формі клопотання про таку оцінку. Крім того, якщо припустити, що в Україні діє декілька аудиторських фірм, що відповідають установленим НБУ критеріям для допуску до підготовки звіту, незрозуміло, який саме фактор стає вирішальним для суду під час обрання конкретної фірми: вартість послуг, строк підготовки звіту, ділова репутація на ринку тощо. Законом також не уточнюється, чи можуть аудиторські фірми самостійно пропонувати суду або учасникам справи свої послуги щодо підготовки звіту.

Ба більше, Закон не регламентує, чи зобов’язана призначена судом аудиторська фірма провести оцінку, чи може відмовитись, і якщо може, то чи повинна обґрунтовувати підстави для відмови. Відповідно, не передбачено порядку дій у разі можливої відмови однієї чи всіх аудиторських фірм підготувати звіт.

По­друге, Законом звіт прирівняно до висновку експертизи. Однак мотиви, підстави та наслідки такого прирівнювання лишаються незрозумілими.

Зокрема, статус і відповідальність судових експертів повністю відрізняються від статусу аудиторів, які готують звіт. Так, статтею 7 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судово­експертну діяльність провадять державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань. Натомість звіт має бути складено визнаною на міжнародному рівні аудиторською фірмою, яка відповідає визначеним НБУ критеріям. У таких критеріях не згадується про відповідність аудиторської фірми чи її працівників вимогам, які встановлено для судових експертів.

Ще важливіше: як атестовані судові експерти, включені до відповідного державного реєстру, так і інші фахівці з відповідних галузей знань, які провадять судово­експертну діяльність, несуть кримінальну відповідальність за явно неправдивий висновок. Водночас таку відповідальність наразі не передбачено для аудиторів, які готують звіт. Отже, знак рівності між звітом і висновком експерта видається сумнівним.

По­третє, Законом передбачено, що «звіт аудиторської фірми про стан фінансово­господарської діяльності банку не може бути відхилений судом». Однак незрозуміло, як саме ця норма співвідноситься з положеннями процесуальних кодексів, відповідно до яких суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням і жодні докази не мають для нього наперед встановленої сили.

У своєму висновку до законопроєкту № 2571­д, який було ухвалено як Закон № 590­IX, Головне юридичне управління апарату Верховної Ради України також висловило сумнів у законності цього положення, оскільки воно може обмежувати повноваження суду під час прийняття рішення. Зокрема, на думку Головного юридичного управління, це положення не враховує вимог статей 6, 126 та 129 Конституції України, якими передбачено гарантії незалежності суддів, а також суперечить статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою забороняється втручання в процес здійснення правосуддя.

Наявні в Законі суперечності призвели до того, що він уже оскаржувався в Конституційному Суді України (КСУ). До того ж рішенням № 6­р(II)/2020 від 24 червня 2020 року КСУ визнав одну з норм, до якої внесено зміни Законом, неконституційною. Однак, ця норма не стосується складення звіту.

Ба більше, імперативність звіту може порушувати принцип змагальності як одну з основних засад судочинства, що полягає в рівності прав учасників справи, обов’язку кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Зокрема, Законом не передбачено можливості оскарження звіту, підготовки повторних чи додаткових звітів, а також не роз’яснено, чи суд візьме до уваги звіт, підготований іншою аудиторською фірмою, яку визнано на міжнародному рівні та яка відповідає визначеним НБУ критеріям, якщо такий звіт позивач надасть суду з власної ініціативи. Як наслідок, норма про недопустимість відхилення звіту може призводити до порушення прав учасника справи, зокрема права на справедливий суд, передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, положення Закону про імперативність звіту для суду можуть не в повному обсязі узгоджуватися з нормами процесуального права та Конституції України.

 

Вишенька на торті

Насамкінець Законом передбачено, що позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду попередню суму витрат, пов’язаних із підготовкою звіту, а сам звіт публікується на сайті НБУ. Однак із логікою таких норм навряд можна погодитися.

Наприклад, залишається невідомою подальша доля коштів, перерахованих на депозитний рахунок суду. В Законі не уточнюється, чи відшкодовуватиметься позивачу ця сума в разі позитивного для нього рішення суду.

Ба більше, хоча Законом не визначено, чи інші учасники банку мають право використовувати звіт у справах про відшкодування завданих їм збитків, його публікація жодним чином не перешкоджає, а навпаки, сприяє такому використанню. Однак у Законі не уточнено, чи буде допустимим таке використання з погляду процесуального законодавства.

Також виникають сумніви в правомірності публікації звіту як такій. Добре відомо, що лише учасники справи мають доступ до її матеріалів. Водночас принципи гласності та відкритості інформації щодо справи не передбачають публічного доступу до її матеріалів. Тому, якщо звіт є доказом у справі, його публікація може вважатися такою, що формально суперечить процесуальному законодавству.

 

Нові очікування

Наразі відсутня судова практика щодо застосуванням норм Закону про підготовку та використання звіту. Однак, враховуючи виявлені неузгодженості та прогалини, на практиці підготовка звіту може бути вкрай непростим (якщо взагалі можливим) завданням. Із нетерпінням очікуємо на висновки Верховного Суду щодо тлумачення та застосування нових норм. Можливо, вони дадуть відповіді хоча б на частину наявних запитань.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

unnamed
tg-10
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
Slide

Зміст

IP REPORTER

Домен — не доказ

PLS 2021

На вершині PLS 2021

PRо активність

VOX POPULI

Штатні розклади

Актуально

Адвокатський внесок зросте

Бізнес акценти

Акцент

Юрист року — Руслан Стефанчук

Галузі практики

У пошуках збитків

Сім разів відміряй

Проєктні зміни

Ключовий доступ

Дайджест

Військове забезпечення

Держава та юристи

Громадянське питання

Новини юридичних фірм

Asters захистила права АТ «Ощадбанк» у спорі про стягнення заборгованості

ETERNA LAW супроводжувала злиття Perfectial з Avenga

CMS стала юридичним радником NAFTA щодо придбання частки Ужгородського газового родовища

Sayenko Kharenko представила інтереси ТОВ «Аксер груп» і Асоціації «Теплиці України» в антидемпінговому розслідуванні

Aequo вчергове захистила права «Дарниці» на «Цитрамон»

Ганна Прохорова стала партнером Mamunya IP

Підсумки року

Змінна робота

Судова практика

Відмінності в забезпеченні

ТОП-10

Найдіяльніші юристи 2021 року

Тема номера

Позиція захисту

Зворотний рух

Неявне питання

У фокусі: комплаєнс

Позиційна противага

Інші новини

PRAVO.UA