28 червня 2021 року Рада Європейського Союзу погодила підписання Угоди про спільний авіаційний простір з Україною, Вірменією, Тунісом і Катаром (Угода). Один із найдовших проєктів нарешті зрушив з місця. Що таке спільний авіаційний простір та як він вплине на авіацію в Україні?

Концепція спільного авіаційного простору

Концепція спільного європейського авіаційного простору (European Common Aviation Area, ECAA) або, як її ще називають, «відкрите небо», передбачає побудову єдиного спільного ринку авіаційних послуг шляхом спрощення адміністративних процедур, створення єдиних правил та стандартів у галузі безпеки, регулювання руху, обслуговування, сертифікації, захисту довкілля. Кожна країна отримує права на здійснення внутрішніх рейсів в інших державах-членах.

Спільний європейський авіаційний простір було створено у 2006 році шляхом підписання угод між країнами — членами Євросоюзу та органами Євросоюзу. Згодом до Угоди почали долучатися держави Східного партнерства, зокрема Грузія та Молдова.

Українська влада зацікавилась можливостями «відкритого неба» ще у 2007 році, згодом створення спільного авіаційного простору передбачили в Угоді про асоціацію з Європейським Союзом. Проте укладення домовленостей було призупинено у зв’язку з конфліктом щодо спірного аеропорту «Гібралтар», який належить Великобританії, але Іспанія заявляє на нього свої права.

У 2020 році з виходом Великої Британії з Європейського Союзу така проблема зникла, що дало змогу знову рухатись у напрямку «відкритого неба».

Як зараз здійснюються повітряні перевезення

У країнах — членах Європейського Союзу до 2006 року та у всіх державах світу для здійснення польотів між ними потрібно виконати низку бюрократичних процедур. Найголовніше — укласти міжурядову угоду про повітряне сполучення. Така угода регулює кількість призначених авіаперевізників для двох держав, маршрути польотів, визнання посвідчень та свідоцтв, сплату податків, мит і зборів та застосування законодавства. Кількість і частота рейсів підлягають узгодженню з державною авіаційною службою. За такими процедурами Україна зараз уклала 70 міжурядових угод про регулярне повітряне сполучення, з яких 26 між Україною та країнами — членами Євросоюзу.

Більшість таких угод уже не містять обмежень щодо кількості перевізників і рейсів, але деякі обмеження залишаються. Наприклад, для Нідерландів встановлено частоту 14 рейсів за маршрутом Київ — Амстердам та 1 авіаперевізника для кожної сторони; для Франції — 14 рейсів Київ — Париж, по 7 на інші напрямки та 1 авіаперевізника для кожної сторони; для Німеччини — 52 рейси на тиждень за основними маршрутами, 7 рейсів на тиждень за додатковими маршрутами для кожної сторони та декілька перевізників, проте 2 на маршруті до/з Києва.

Крім того, забороняється здійснення внутрішніх рейсів іноземними перевізниками. Тобто жодна іноземна авіакомпанія немає права на здійснення внутрішніх рейсів між містами України, так само як українські авіакомпанії не можуть літати між двома містами іншої держави. Насамперед це спрямовано на захист національного перевізника.

У 2006 році Україна уклала Угоду з Європейським співтовариством про певні аспекти повітряного сполучення. Відповідно до неї зі сторони Євросоюзу в двосторонніх угодах перевізник може мати сертифікат експлуатанта в будь-якій країні ЄС і користуватись статусом перевізника за кількома двосторонніми угодами.

Як Угода вплине на авіацію в Україні

Із формуванням спільного авіаційного простору необхідність укладення та перегляду двосторонніх міжурядових угод про повітряне сполучення з країнами — членами Євросоюзу зникне. Кількість і частота рейсів буде залежати від вільних слотів в аеропортах, що дасть змогу іноземним авіаперевізникам простіше формувати свої плани щодо України.

Також буде знято обмеження щодо маршрутів, міст прибуття і відправлення, кількості та частоти рейсів для українських та іноземних перевізників. Кожна держава ЄС зможе призначати будь-які свої авіакомпанії для польотів в Україну, аналогічні права отримає Україна.

Ці зміни сприятимуть розвитку конкуренції та збільшенню кількості лоукостерів, які будуть заходити на вітчизняний ринок. Українським авіакомпаніям може бути складно конкурувати з дешевими європейськими перевізниками. Така політика може в майбутньому спонукати національні авіакомпанії стратегічно переорієнтуватись на далекомагістральні маршрути до країн Азії, Африки, Ближнього та Далекого Сходу.

В Угоді значну частину уваги приділено авіаційній безпеці. Передбачається, що Україна має стандартизувати авіаційні процедури з безпеки. Наша держава не делегує свої повноваження в галузі безпеки до Європейської агенції авіаційної безпеки (EASA), проте долучається до її роботи як спостерігач і співпрацює з нею з метою ефективної імплементації законодавства. Сторони також вирішили питання щодо визнання сертифікатів українських авіавиробників. Це питання насамперед важливе для заводу «Антонов».

Іноземні перевізники отримають право на здійснення внутрішніх рейсів в Україні. Водночас українські авіакомпанії таких прав не отримали,

а тому не зможуть здійснювати польоти між двома містами країн Євросоюзу, якщо одним із пунктів маршруту не буде українське місто. Угода також вирішує проблему прав на нічну стоянку літаків, дозвіл на яку раніше було складно отримати в деяких українських аеропортах.

Як Угода вплине на українського пасажира

Збільшення присутності європейських перевізників в Україні сприятиме зменшенню вартості авіаквитків і зробить повітряні перевезення до та з Європи більш доступними.

У зв’язку зі зняттям обмежень щодо місць прибуття і відправлення мережа маршрутів і пасажиропотік може збільшитись. Кількість та варіативність напрямків і рейсів має збільшитись у таких містах, як Львів, Харків, Запоріжжя, Дніпро, Миколаїв.

Угодою також передбачається узгодження українських правил повіт­ряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу з європейським регулюванням. У цій сфері для українського пасажира зміниться небагато. У 2018 році законодавець уже оновлював правила перевезень і гармонізував їх із законодавством Європейського Союзу. Загальні правила компенсації та допомоги пасажирам у разі відмови в перевезенні та скасування чи затримки рейсів, а також правила інформування пасажирів можуть залишитися без змін. Зобов’язання авіакомпанії у таких випадках теж не зміняться.

Нагадаємо, що якщо пасажирам відмовлено в перевезенні проти їхньої волі, авіаперевізник має виплатити їм компенсацію в таких розмірах:

— 250 євро для рейсів дальністю 1500 кілометрів або менше;

— 400 євро для рейсів дальністю понад 1500 до 3500 кілометрів;

— 600 євро для рейсів дальністю понад 3500 кілометрів (розділ XV Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу, затверджених наказом Державної авіаційної служби України № 1239 від 26 листопада 2018 року).

Звертаємо увагу на відмінність між українськими та європейськими правилами щодо часу тривалої затримки рейсів, який призводить до виплат компенсацій, наприклад, у разі скасування рейсу. Відповідно до українських правил рейс вважається скасованим, якщо затримка відправлення становить понад 48 годин, тоді як у ЄС це 3 години. Такі положення з високою ймовірністю буде змінено.

Розміри та підстави компенсацій та обслуговування суттєво відрізняються у перевізників не з Євросоюзу. Пасажиру насамперед треба звертати увагу на правила перевезення кожної окремої авіакомпанії, якою він подорожує. Наприклад, в авіаліній з арабських країн розміри та порядок компенсацій можуть значно різнитися.

Коли чекати змін

Українським громадянам, імовірно, скористатися перевагами Угоди найближчим часом не вдасться. Карантинні обмеження у зв’язку з пандемією коронавірусу продовжують негативно впливати на можливість вільно подорожувати.

Угоду планують підписати восени 2021 року, але вона почне діяти лише після її ратифікації органами Євросоюзу та 27 країнами — членами ЄС. Протягом цього періоду Україна має узгодити своє авіаційне законодавство з європейськими директивами та регламентами. До закінчення процесу ратифікації Угода може діяти на тимчасовій основі.

ГУК Андрій — партнер юридичної фірми «Анте», м. Київ,

ІЛЯШЕНКО Анна — юристка юридичної фірми «Анте», м. Київ