Основні завдання Кодексу України з процедур банкрутства (КПБ України, Кодекс) полягають у підвищенні ефективності розрахунків боржників з кредиторами (на сьогодні задовольняються менш ніж 10 % від обсягу кредиторських вимог), доступності ініціювання процедур банкрутства для учасників ринку, скороченні тривалості судових процедур банкрутства, посиленні правового статусу кредиторів, у тому числі забезпечених, створенні для добросовісних громадян правового механізму позбавлення від боргових зобов’язань, зміні порядку продажу активів боржника з метою ефективності та прозорості.

Продебіторська модель

Протягом тривалого періоду в Україні діє законодавство про банкрутство, що захищає боржника, так звана продебіторська модель. Вибір такої моделі обумовлений, з одного боку, незакінченими процесами приватизації, намаганням законодавця не допустити тіньового перерозподілу майна об’єктів державної власності, а з іншого — намаганням великого бізнесу протягом тривалого часу не виконувати кредитних зобов’язань. Основна філософія КПБ України — за боргами зобов’язані платити всі, повернення до давнього цивілістичного постулату «Pacta sunt servanda» (договори мають виконуватися). Головна спрямованість законодавства про банкрутство — пропорційний розрахунок з кредиторами боржника. Про це свідчать суттєві зміни у визначенні поняття «боржник» за статтею 1 КПБ України, яке за нинішнім законодавством про банкрутство визначається як юридична чи фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, що не виконує грошові зобов’язання протягом трьох місяців. Згідно з КПБ України, боржник — це будь–яка юридична або фізична особа, яка прострочила фінансові зобов’язання перед кредиторами. Це може бути не тільки суб’єкт підприємництва, а й громадська організація, некомерційна структура, навіть юридична особа публічного права.

Процесуальні права всіх кредиторів мають посилитися, а саме: кредитори беруть вирішальну участь у призначенні та відстороненні арбітражного керуючого; встановлюються обов’язки арбітражного керуючого щодо розкриття інформації про фінансовий стан боржника через інтернет.

З введенням КПБ України в дію має відбутися скорочення тривалості справ про банкрутство, зокрема, за рахунок суттєвого зменшення кількості оскаржень; обмежується можливість зупинення провадження у справі.

Змінюється порядок продажу активів боржників. Так передбачається продаж усього майна боржників виключно на електронному аукціоні.

Відкрити простіше

Суттєво спрощується відкриття процедур банкрутства. Для ініціювання справи, згідно з положеннями КПБ України, не мають застосовуватися критерії безспірності боргу ані за розміром, ані за строком виникнення боргу, ані за обов’язковими умовами щодо відкриття виконавчого провадження. Кодекс передбачає можливість для забезпечених кредиторів ініціювати справу про банкрутство, створюється можливість для забезпечених кредиторів голосувати з правом вирішального голосу при ухваленні рішень у представницьких органах кредиторів.

Відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора можливе за умови наявності грошових вимог, строк виконання яких настав (пункт 3 статті 34 КПБ України); авансування винагороди арбітражному керуючому (пункт 2 статті 34 КПБ України); перевірки судом можливості боржника виконати грошові зобов’язання після настання встановленого строку. Боржник до підготовчого засідання може погасити заборгованість. Кредитор має довести відсутність спору про право стосовно заявленої заборгованості (пункт 6 статті 39 КПБ України).

Кодекс встановлює обов’язок керівника боржника (юридичної особи) у разі виникнення ознак банкрутства надіслати власникам (засновникам, учасникам, акціонерам) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства (пункт 2 статті 4 КПБ України).

Боржник при загрозі неплатоспроможності зобов’язаний звернутися до господарського суду у місячний строк. Термін «загроза неплатоспроможності» означає, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника перед іншими кредиторами. Керівник боржника, який допустив порушення зазначених вимог, несе солідарну відповідальність за непогашеними вимогами.

На засновників боржника, у разі банкрутства боржника з їх вини або з вини інших осіб, у тому числі керівника боржника, при недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, може бути покладено субсидіарну відповідальність за його зобов’язаннями.

Таким чином, звернення до суду керівника боржника із заявою про відкриття справи про банкрутство у разі встановлення зазначених вище обставин є його обов’язком, невиконання якого спричиняє настання його солідарної відповідальності за зобов’язаннями перед кредиторами. Боржник звільняється від сплати судового збору у разі звернення до господарського суду при загрозі неспроможності.

З введенням у дію Кодексу суттєво збільшуються спеціальні підстави для визнання недійсними правочинів боржника відповідно до пунктів 1—3 статті 42 КПБ України. Період, протягом якого правочини боржника визнаються недійсними, збільшений з одного до трьох років, спеціальні підстави для цього суттєво розширені порівняно з поточною редакцією профільного закону. Ініціатором може бути будь–який кредитор боржника.

Відсторонення арбітражного керуючого

КПБ України розширює та конкретизує підстави для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень відповідно до пункту 4 статті 28 КПБ України.

Комітету кредиторів навіть не обов’язково зазначати підстави для відсторонення арбітражного керуючого. Таким чином, кредитори можуть у будь–який час змінити арбітражного керуючого на більш лояльного та «слухняного».

Надання можливості для відсторонення арбітражного керуючого за рішенням комітету кредиторів без вагомих підстав, на мій погляд, є негативним чинником, який суттєво впливатиме на дії арбітражного керуючого і обмежуватиме його незалежність у процедурах банкрутства. Професійний статус арбітражних керуючих та процесуальна незалежність від впливу учасників процесу мають бути, навпаки, зміцнені. Є надія на посилення професійного саморегулювання арбітражних керуючих, закріплене у КПБ України, але воно передбачає передачу саморегулівній організації тільки частини повноважень для регулювання ними професійної
діяльності.

Банкрутство громадян

КПБ України містить систему процедур неплатоспроможності (банкрутства) фізичних осіб, відповідно до яких будуть «банкрутуватися» й фізичні особи — підприємці. Для економіки нашої країни такі процедури дуже органічні та необхідні, зважаючи на кризовий стан розрахунків за валютними кредитами, у тому числі забезпечених іпотекою — житловою нерухомістю.

В Україні обрано найбільш ліберальну у відношенні до громадян модель споживчого банкрутства. Кодексом передбачається можливість відкриття справи про неплатоспроможність фізичної особи за її власною заявою. Правові механізми, передбачені КПБ України, дозволяють людині, визнаній банкрутом, зберегти ділову репутацію по закінченні п’ятирічного реабілітаційного періоду. Право застосування процедур банкрутства зможуть отримати тільки добросовісні боржники, які в повному обсязі розкривають свій майновий стан та доходи. Суди повинні відкривати справи про неплатоспроможність за умови надання боржником повної інформації про своє майно та гроші, всі види заборгованості перед кредиторами, а також за наявності плану реструктуризації боргів, що має готуватися кваліфікованими фахівцями.

КПБ України передбачає скасування мораторію на стягнення нерухомості боржників за іпотечними кредитами в іноземній валюті. Через півроку після введення Кодексу в дію мораторій втрачає силу. Водночас КПБ України гарантує, що в процедурі банкрутства людина не втратить єдиного житла.

Статус системного боржника за кредитами супроводжуватиме громадянина все життя та може перейти у спадок його нащадкам, а запобіжні заходи процедури банкрутства мають тимчасовий характер.

Сергій ДОНКОВ

радник ЮФ Evris, м. Київ

Спеціально для «Судового вісника»