Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А.О. розглянув 2 серпня 2019 року касаційну скаргу гр–на Н. на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у справі за позовом гр–на Н. до дочірнього підприємства державної компанії «У» — «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «У», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, — про визнання дій протиправними, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, встановив таке.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 8 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року, у задоволенні позовних вимог гр–на Н. відмовлено.

3 травня 2019 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті) гр–н Н. направив касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року касаційну скаргу гр–на Н. залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків (надання відповідних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, сплати судового збору), який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

4 липня 2019 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) гр–н Н. направив до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Як на причини пропуску строку на касаційне оскарження заявник посилався на те, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду він отримав 10 квітня 2019 року, на підтвердження чого додано копію поштового конверта Київського апеляційного суду від 8 квітня 2019 року з трек–номером * та відомості з офіційного веб–сайту «Укрпошта», в яких зазначено, що поштове відправлення з трек–номером * вручене отримувачу 10 квітня 2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 390 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Враховуючи положення наведеної норми ЦПК України, а також те, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду заявник отримав 10 квітня 2019 року та протягом тридцяти днів оскаржив її в касаційному порядку, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.

Також у матеріалах на усунення недоліків заявник вказує, що він звільнений від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження наведеного заявник надав копію посвідчення серії ** №*** від 16 липня 1996 року, в якому зазначено, що пред’явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни — учасників бойових дій.

Відповідно пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України — у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав.

Відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту вказаної норми пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» у першу чергу пов’язана з недоліками законодавчої техніки, яка використовувалась законодавцем під час підготовки Закону України «Про судовий збір», проте це не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв’язку з порушенням будь–яких їх прав незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.

З огляду на положення наведеної норми Закону, а також те, що заявником надано докази, що підтверджують його статус як учасника бойових дій, заявник звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Касаційна скарга подана з дотриманням вимог щодо її форми і змісту.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 390, 394 ЦПК України, ухвалив:

— клопотання гр–на Н. задовольнити;

— поновити гр–ну Н. строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 червня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року;

— відкрити касаційне провадження у даній справі;

— витребувати з Шевченківського районного суду м. Києва справу за позовом гр–на Н. до дочірнього підприємства Державної компанії «У» — «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «У», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, про визнання дій протиправними, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

— надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз’яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

(Ухвала Верховного Суду від 2 серпня 2019 року. Справа № 761/18595/17. Суддя — Лесько А.О.)