Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши 15 серпня 2019 року в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом гр–на П. до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) на ліквідацію публічного акціонерного товариства «В»
гр–ки С. — про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, провадження в якій відкрите за касаційною скаргою представника гр–на П. — гр–на Д. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року, встановив таке.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2015 року гр–н П. звернувся до суду з адміністративним позовом до ФГВФО, Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «В» гр–ки С., в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
— визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «В» гр–ки С. щодо невнесення гр–на П. до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «В» за рахунок ФГВФО за договором банківського вкладу № * у доларах США від 25 березня 2014 року та договором банківського вкладу № ** від 12 травня 2014 року, право вимоги на який було відступлене на користь гр–на П. на підставі договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року;
— зобов’язати Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «В» гр–ку С. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо гр–на П. як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «В» за договором банківського вкладу № * у доларах США від 25 березня 2014 року та договором банківського вкладу № ** від 12 травня 2014 року, право вимоги на який було відступлене на користь гр–на П. на підставі договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року;
— зобов’язати ФГВФО включити гр–на П. до загального реєстру вкладників для здійснення виплат коштів за вкладами в ПАТ «В» за рахунок ФГВФО за договором банківського вкладу № * у доларах США від 25 березня 2014 року та договором банківського вкладу № ** від 12 травня 2014 року, право вимоги на який було відступлене на користь гр–на П. на підставі договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачами в порушення норм чинного законодавства не включено позивача до переліку і в подальшому до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «В» за рахунок ФГВФО.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не є вкладником ПАТ «В» у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому не має права на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «В» за рахунок ФГВФО.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 19 травня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга представника гр–на П. — гр–на Д.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивач не є вкладником ПАТ «В», а тому не має права на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «В» за рахунок ФГВФО.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2016 року відкрите касаційне провадження за скаргою представника гр–на П. — гр–на Д. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року.
7. 16 січня 2018 року вказана касаційна скарга представника гр–на П. — гр–на Д. надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 14 червня 2019 року було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді — Стрелець Т.Г., суддів — Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. 25 березня 2014 року між гр–ном Р. (Вкладник), з однієї сторони, та публічним акціонерним товариством «В» (Банк), з іншого боку, укладено договір банківського вкладу № * у доларах США, згідно з яким гр–ном Р. відкрито вкладний рахунок №***. Банк відкриває на ім’я Вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу «Для виплат» №****.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.7 вказаного вище договору сума початкового вкладу 28 000,00 доларів США. Дата вимоги Вкладником вкладу — 25 червня 2014 року. Виплата процентів згідно з пунктом 5 Договору здійснюється за ставкою 12,5 процента річних.
27 жовтня 2014 року між Позивачем (Новий кредитор), з однієї сторони, та гр–ном Р. (Первісний кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги за договором банківського вкладу № * у доларах США від 25 березня 2014 року та договором банківського вкладу № ** від 12 травня 2014 року.
Постановою правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 ПАТ «В» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 листопада 2014 року № 123 розпочато процедуру виведення ПАТ «В» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.
Відповідно до постанови правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «В», виконавчою дирекцією ФГВФО прийняте рішення від 20 березня 2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «В» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».
26 січня 2015 року позивач звернувся до ПАТ «В» із заявою на виплату вкладу за договором банківського вкладу № * у доларах США від 25 березня 2014 року та договором банківського вкладу № ** від 12 травня 2014 року, право вимоги на який було відступлене на користь гр–на П. на підставі договору про відступлення права вимоги від 27 жовтня 2014 року.
Однак у задоволенні зазначеної заяви йому було відмовлено.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
11. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що вклад — це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;
вкладник — фізична особа (крім фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою за 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов’язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов’язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно–правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур’єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі інтернет не пізніше, ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою за 200 000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім’я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи.
Відповідно до частини 3 статті 1058 Цивільного кодексу (ЦК) України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.
Так, у статті 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора в зобов’язанні, відповідно до пункту 1 частини 1 якої кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора в зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 513, стаття 514 ЦК України).
За змістом частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за загальним правилом заміна кредитора в зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов’язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів.
За своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги є лише підставою для заміни кредитора у зобов’язанні іншою особою. Проте укладення такого договору не замінює основного правочину, з якого виникли відносини сторін, у цьому випадку — договору банківського вкладу між ПАТ «В» та вкладником гр–ном Р.
Відтак, на підставі договору про відступлення права вимоги позивач не набуває статусу вкладника в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та пов’язаного з цим статусом права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом від ФГВФО, який не був учасником зобов’язання, в межах якого відбулось відступлення права вимоги.
Так, маючи документально підтверджені грошові вимоги до банку (боржника) щодо його грошових зобов’язань, позивач стає кредитором цього банку. Водночас кредиторські вимоги позивача, які ґрунтуються на договорі про відступлення права вимоги, не можуть бути задоволені за рахунок коштів ФГВФО, які мають інше призначення і спрямування (відшкодування вкладникам коштів за їхніми вкладами).
При цьому статусу вкладника фізична особа набуває лише у випадку укладення договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку, а також якщо такі договори укладено на її користь. Набуття статусу вкладника у зв’язку з відступленням права вимоги за вкладом, заміни кредитора у зобов’язанні, що випливає із договору вкладу (рахунку, депозиту), чи придбання частини вкладу за договором купівлі–продажу, нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що позивач не набув статусу вкладника банку, який має право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, оскільки обставини, з якими Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пов’язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом із нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками, не існували, а саме — на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних, ні позивачем, ні на його користь не укладався договір банківського вкладу.
Разом із тим позивач внаслідок укладення договору відступлення права вимоги набув статусу кредитора ПАТ «В» та не позбавлений права заявити свої вимоги до банку саме як кредитор відповідно до положень статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
12. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі. Усі доводи та їх обґрунтування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
13. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
14. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
15. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив:
1. Касаційну скаргу представника гр–на П. — гр–на Д. залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
(Постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року. Справа № 826/24293/15. Суддя-доповідач — Стрелець Т.Г. Судді — Стеценко С.Г., Тацій Л.В.)
© Юридична практика, 1997-2024. Всі права захищені
Кількість адвокатських балів | Вартість |
---|---|
Відеокурс з адвокатської етики | 650 грн |
10 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 2200 грн |
16 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 3500 грн |
8 адвокатських балів (без адвокатської етики) | 1800 грн |
Щодо додаткової інформації
Email: [email protected]
Тел. +38 (050) 449-01-09
Пожалуйста, подождите…