Напередодні 1 вересня ми вирішили згадати шкільну класику — твір на тему «Як я провів літо», з якого починається новий навчальний рік для багатьох школярів, — і підготували аналогічний огляд для сфери правосуддя. Якщо говорити про ключові події цього літа, то особливо спекотним за кількістю інформаційних приводів став липень, і не лише тому, що вся країна визначалася з новим складом парламенту, який вершитиме законодавчу долю України впродовж найближчих років. Саме на літньому «екваторі» — у липні — ми дізналися про законодавчі задуми провести черговий виток люстраційної кампанії і змінити алгоритм передачі справ до Вищого антикорупційного суду (ВАКС), а також про список потенційних претендентів на посаду судді Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від України і кандидатів на два крісла членів Вищої ради правосуддя (ВРП) за президентською квотою. Детальніше про ці та інші події, якими запам’ятається літо-2019 юридичній спільноті, ми розповімо далі.

Конкурсний «перезапуск»

10 червня ц.р. Президент України Володимир Зеленський «перезавантажив» одразу два конкурсних відбори — до ВРП та ЄСПЛ, які запустив його попередник на головній керівній посаді держави — Петро Порошенко. І якщо перша процедура — національний відбір до ЄСПЛ — перебувала у самому розпалі, то кадрова кампанія до ключового органу суддівського врядування на той момент була вже завершена. Тож щодо формування ВРП було ухвалене безпрецедентне рішення — Володимир Зеленський скасував два укази, якими Петро Порошенко призначив членами ВРП Андрія Василенка та Михайла Ісакова, затвердив нове положення про проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів до складу цього конституційного органу і суттєво оновив склад відповідної конкурсної комісії.

У новому конкурсному відборі кандидатів для призначення членами ВРП за президентською квотою спостерігався неабиякий ажіотаж: на дві кадрові позиції спершу претендували 63 кандидати. На етапі допуску конкурсною комісією було «забраковано» 14 осіб, а після проведення співбесід вона визначила список фіналістів — 10 кандидатур, щодо яких має проводитися спеціальна перевірка відповідно до закону. До десятки найкращих увійшли: один представник адвокатської спільноти (Роман Маселко, який є членом Громадської ради доброчесності), двоє — наукової (Олег Омельчук, ректор Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова, і Анжеліка Крусян, завідувач кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Київського інституту інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія») і семеро — суддівської. Зокрема, судді: Господарського суду м. Києва — Оксана Блажівська, Кіровоградського окружного адміністративного суду — Роман Брегей, Київського апеляційного адміністративного суду — Михайло Кобаль, Господарського суду Дніпропетровської області — Олександр Крижний, Бахмацького районного суду Чернігівської області — Павло Пархоменко (він є головою цього суду), Київського апеляційного суду — Людмила Сушко, Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області — Віктор Фомін. Після того як щодо цієї десятки претендентів буде проведено відповідну перевірку, конкурсна комісія визначиться з кандидатурами, яких буде рекомендовано для призначення главою держави членами ВРП. Як показує практика, така спецперевірка в середньому триває два–три тижні, тож прізвища двох нових членів ВРП можуть стати відомі вже на початку вересня.

Що стосується двох членів ВРП, термін каденції яких завершився буквально за кілька місяців після початку здійснення повноважень, то крісла у цьому конституційному органі вони вже звільнили. Ще 2 липня ц.р. ВРП ухвалила рішення про звільнення Михайла Ісакова «за власним бажанням», а за місяць, 2 серпня, в органі суддівського врядування з’явилася ще одна вакансія — Андрія Василенка було звільнено з посади члена ВРП на підставі відповідного указу глави держави.

На відміну від конкурсного відбору до ВРП, кадрова кампанія до ЄСПЛ уже завершена, принаймні на національному рівні. Наприкінці липня цього року стала відома трійка переможців з–поміж 28 конкурсантів, які претендували на те, щоб на найближчі дев’ять років переїхати на роботу до Страсбурга. Тестування на визначення рівня володіння офіційними мовами Ради Європи (англійською та французькою) і співбесіду з членами конкурсної комісії успішно пройшли: адвокат Олена Бойченко, президент Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує людську гідність, поводженню чи покаранню Микола Гнатовський і начальник відділу департаменту виконання рішень ЄСПЛ Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи Павло Пушкар. Тепер свій вибір на користь однієї кандидатури з трійки переможців національного відбору мають зробити члени Парламентської асамблеї Ради Європи. Очікується, що вже цієї осені стане відомо, хто замінить в ЄСПЛ Ганну Юдківську, в якої ще в квітні 2019-го завершилася дев’ятирічна каденція.

Рада — суддям

Ще одна кадрова процедура цього літа — конкурсний відбір до Конституційного Суду України (КСУ) за квотою з’їзду суддів. Нагадаємо, що вже 21 вересня ц.р. завершиться дев’ятирічний строк повноважень у трьох нинішніх «конституційних» суддів (Михайла Гультая, Михайла Запорожця і очільниці суду Наталі Шаптали), які свого часу були делеговані найвищим органом суддівського самоврядування.

Саме необхідність вирішення цього кадрового завдання стала визначальною для Ради суддів України при ухваленні рішення про скликання цієї осені XVII позачергового з’їзду суддів України. Інше кадрове питання для прийдешнього головного суддівського форуму — комплектації складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) — можна вважати завданням «із майбутнього», адже йдеться про кадрові позиції, які сьогодні займають нинішні члени ВККС Володимир Бутенко і Тетяна Шилова, чотирирічна каденція яких завершується тільки в середині листопада 2019-го.

Зустріч делегатів найвищого органу суддівського самоврядування спершу планувалося провести 24—25 жовтня ц.р., але потім, у зв’язку з наявністю в столиці вільних приміщень, що дозволяють проводити подібні заходи, час Ч дещо змістили: суддівський форум пройде 29—30 жовтня у стінах конгрес–холу київського готелю «Президент».

Рішення Ради суддів України про скликання з’їзду суддів, точніше — паралельний запуск конкурсної процедури до КСУ, призвів до ротацій в її керівній ланці. Задля участі в конкурсному відборі до КСУ очільнику цього органу суддівського самоврядування, судді Великої Палати Верховного Суду (ВС) Олегу Ткачуку довелося скласти свої адміністративні повноваження, новим головою було обрано суддю Сьомого апеляційного адміністративного суду Богдана Моніча.

«Мінімум дев’ять із 33-х (такою була кількість охочих одягти «конституційну» мантію вишневого кольору)» — таке кадрове рівняння треба було розв’язати Раді суддів України, яка у цій кадровій кампанії виконувала функції конкурсної комісії: за результатами вивчення документів і відомостей, наданих претендентами, і проведення співбесіди з ними вищий орган суддівського самоврядування мав скласти список рекомендованих для призначення з’їздом суддів кандидатів у кількості, яка як мінімум втроє перевищує кількість вакансій, тобто не менш ніж дев’ять претендентів.

Кульмінацією цього кадрового відбору стали співбесіди із 33 кандидатами, які Рада суддів України проводила впродовж двох днів — 15—16 серпня ц.р. У підсумку члени вищого органу суддівського самоврядування «відсіяли» більш ніж половину претендентів до складу КСУ, надавши рекомендації 16 кандидатам. За професійною ознакою «портрет» претендентів, з–поміж яких делегати прийдешнього з’їзду суддів робитимуть свій вибір, має такий вигляд: один представник адвокатської спільноти (Вадим Беляневич, колишній член ВРП), один — наукової (Оксана Грищук, професор кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету імені Івана Франка), одна співробітниця апарату КСУ (Наталія Денисенко) і 13 — суддівської, з яких 11 діючих суддів: Костянтин Бабенко (Київський апеляційний адміністративний суд), Ростислав Герцик (Донецький апеляційний суд), Оксана Епель (Шостий апеляційний адміністративний суд), Єлизавета Євграфова (Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ), Олександр Коровайко (голова Херсонського апеляційного суду), Микола Короткевич (Верховний Суд України), Олексій Огурцов (Окружний адміністративний суд м. Києва), Петро Філюк (голова Волинського апеляційного суду), Юрій Цвіркун (Вищий адміністративний суд України), Олександр Прокопенко та Олена Ситнік (Верховний Суд). І двоє суддів у відставці — Садіг Тагієв та Галина Юровська.

Не обійшлося і без кадрових сенсацій, адже до списку тих, кому Рада суддів України дала «зелене світло», не потрапив екс–голова цього органу суддівського самоврядування Олег Ткачук.

Паралельно з цією кадровою кампанією було запущено ще один конкурсний відбір, щоправда, іншою Радою — Верховною. 15 липня ц.р. на офіційному сайті парламенту було розміщено інформацію про початок конкурсу для відбору кандидатур на посаду судді КСУ і прийому пропозицій депутатських фракцій (депутатських груп) щодо кандидатів. Нагадаємо, вакансія в органі конституційної юрисдикції за політичною квотою утворилася після рішення КСУ про звільнення на той момент голови Суду Станіслава Шевчука (був призначений «конституційним» суддею парламентом у березні 2014-го) із суддівської посади. А вже за місяць на інтернет–ресурсі законодавчого органу з’явився окремий розділ «Кандидати на посаду судді Конституційного Суду України». У списку претендентів значиться два прізвища: Ольга Боднар-Петровська, керівник секретаріату депутатської фракції політичної партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України VIII скликання, народний депутат України V, VI скликань, і Микола Хавронюк, професор кафедри кримінального права та кримінології Національного університету «Києво–Могилянська академія». Кандидатуру останнього запропонувала депутатська фракція партії «Об’єднання «Самопоміч». Ця політична сила на позачергових парламентських виборах не здолала п’ятивідсоткового бар’єра для партій.

Щоправда, питання доцільності запуску цього кадрового процесу залишається відкритим, адже реалізувати право подати свою кадрову заявку у встановлені терміни (такі пропозиції приймалися парламентським комітетом з питань правової політики і правосуддя через Апарат Верховної Ради України з 15 липня по 14 серпня 2019-го включно) депутатські фракції/групи Верховної Ради України IX скликання, очевидно, не могли. Як відомо, нова каденція Верховної Ради України офіційно розпочнеться лише з 29 серпня ц.р., коли народні депутати України IX скликання складуть присягу.

Бурхливі новації

Літо ознаменувалося і низкою гучних нормотворчих подій. Серед іншого йдеться про дві президентські законодавчі ініціативи: щодо забезпечення нормального функціонування ВАКС (проект № 10426) і стосовно очищення влади (законопроект № 10444). Якщо у першому випадку зміни, покликані розв’язати потенційну проблему значного навантаження для нового вищого спеціалізованого суду, були цілком очікуваними і виправданими, то в другому — у частині запуску нового етапу люстраційної кампанії — сприйняті досить неоднозначно як українською, так і міжнародною спільнотою.

Якщо говорити про зміни, спрямовані на вдосконалення законодавчого регулювання діяльності ВАКС, то проектом № 10426 пропонується, зокрема, передбачити, що підсудність Вищого антикорупційного суду, визначена Кримінальним процесуальним кодексом України, як суду першої, апеляційної інстанцій, його слідчих суддів поширюється на кримінальні провадження, відомості про яких внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань з дня початку роботи цього суду, тобто з 5 вересня ц.р. А до дня старту його діяльності — на кримінальні провадження, якщо досудове розслідування щодо них здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) і завершено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Також передбачено, що до ВАКС передаються всі кримінальні провадження, досудове розслідування щодо яких проводиться/проводилося НАБУ, завершено прокурорами САП і судовий розгляд яких судами першої, апеляційної інстанцій не завершено до дня початку роботи нового вищого спеціалізованого суду. Такі законодавчі корективи обумовлені тим, що згідно зі статистичними даними тільки у 169-х із 3592-х кримінальних проваджень, які має бути передано до суду відповідно до вимог чинного закону, досудове розслідування здійснювалося НАБУ, а у решті випадків — іншими суб’єктами.

Що стосується «люстраційної» ініціативи Президента України, то серед іншого запропоновано відмовитися від табу на застосування люстрації до виборних посад та поширити заборону, передбачену частиною 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади», на членів Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України), ВРП (крім Голови Верховного Суду, який, як відомо, входить до складу цього органу за посадою), ВККС, а також голови Державної судової адміністрації України та його заступників, які обіймали відповідні посади з 23 лютого 2014 року до 19 травня 2019 року і не були звільнені в цей період за власним бажанням. Ще одним ноу–хау від глави держави в сценарії очищення влади є пропозиція заборонити люстрованим чиновникам обіймати посаду адвоката.

Незважаючи на те, що обидві законодавчі ідеї не були реалізовані (ба більше — до їх розгляду навіть не приступили) парламентом VIII скликання, цілком можливо, що відповідні проекти будуть повторно внесені до Верховної Ради України, новий склад якої буде, вочевидь, прихильнішим до нормотворчих пропозицій глави держави.

Реформа і зміст

Про наміри команди новообраного Президента України зробити ревізію результатів судової реформи, проведеної попередниками, було відомо ще на початку літа. 21 червня ц.р. Володимир Зеленський скасував низку указів Петра Порошенка, в тому числі про створення Ради з питань судової реформи та Конституційної комісії — експертних інституцій, де в останні роки «народжувалися» головні законодавчі новації в частині правосуддя, у тому числі й конституційні зміни 2016-го. При цьому новий глава держави створив Комісію з питань правової реформи як консультативно–дорадчий орган при Президентові України.

А ось у питаннях щодо напрямів роботи цієї інституції і персоналій нових реформаторів було витримано певну паузу. Відповідь на ці питання громадськість отримала 7 серпня 2019-го, коли указом Президента України було затверджене Положення про Комісію з питань правової реформи та її персональний склад. Згідно з погодженою концепцією, ця експертна інституція матиме шість пріоритетних завдань: підготовка пропозицій щодо внесення змін до Конституції України; розвиток законодавства про організацію судової влади та здійснення правосуддя; розвиток кримінального права; реформування кримінальної юстиції; розвиток юридичної освіти; реінтеграція тимчасово окупованих територій. Кожен із цих напрямів освоюватиме відповідна робоча група.

Якщо говорити про персоналії нових творців правової реформи, то співголовами Комісії призначено Руслана Рябошапку, заступника керівника Офісу Президента України, та Михайла Буроменського, професора кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, члена-кореспондента Національної академії правових наук України. Загалом до складу цієї інституції увійшло близько ста експертів: як вітчизняні фахівці — представники різних юридичних професій (науковці, судді, адвокати), так і міжнародні. Очікується, що на перше засідання реформатори зберуться вже на початку вересня.

Ольга КИРИЄНКО, «Судовий вісник»