Ініціювання перед слідством проведення слідчих та процесуальних дій є однією з форм збирання доказів стороною захисту. Це дозволяє забезпечувати реалізацію принципів рівності та змагальності, а також ефективно здійснювати підготовку до захисту. У першу чергу це обумовлено тим, що захист позбавлений можливості самостійно проводити слідчі дії — допити, обшуки тощо.

Якщо ж ініціювання та проведення слідчих дій до завершення слідства не викликає жодних питань, то з приводу можливості їх проведення вже після відкриття матеріалів для ознайомлення (за статтею 290 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України) є безліч спорів між захистом та слідством. Позиція правоохоронців у більшості випадків зводиться до того, що досудове розслідування завершено. Відповідно, проведення слідчих дій, у тому числі за ініціативною захисту, є неможливим.

У цій статті пропонуємо розглянути такі питання: чи дорівнює «завершення» досудового розслідування його «закінченню», чи можливо після відкриття матеріалів ініціювати перед обвинуваченням питання проведення слідчих дій та як останніх змусити це робити у разі їх відмови.

Відкриття матеріалів не є закінченням стадії розслідування

Відповідно до кримінального процесуального законодавства, стадія досудового розслідування — це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта.

Разом із тим КПК України, зокрема стаття 290, виділяє також поняття «завершення» досудового розслідування, що обумовлене відкриттям матеріалів для ознайомлення. Таким чином, етапами досудового розслідування є (1) «початок» — внесення відомостей до ЄРДР, (2) «завершення» — відкриття матеріалів для ознайомлення, (3) «закінчення» — направлення обвинувального акта до суду або закриття кримінального провадження.

Кінцевим моментом досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у статті 219 КПК України, та не має нічого спільного із завершенням досудового розслідування. До цього слід додати, що законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив’язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування.

Таку позицію підтвердила Третя судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2021 року у справі № 344/6630/17.

Верховний Суд зазначив, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 КПК України досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже, закон пов’язує закінчення досудового розслідування з ухваленням процесуального рішення — постанови про закриття кримінального провадження — або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов’язаних із направленням до суду обвинувального акта чи відповідного клопотання. Таким чином, Верховний Суд підтвердив, що законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив’язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування.

Після відкриття матеріалів для ознайомлення

Закінчення стадії досудового розслідування пов’язують саме із закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта чи клопотання. Відповідно, слідчі дії можуть проводитись стороною обвинувачення (в тому числі, за ініціативою захисту) після прийняття рішення про відкриття матеріалів для ознайомлення.

Єдиним обмеженням щодо їх проведення є саме строк розслідування, передбачений статтею 219 КПК України. Це пов’язано з тим, що закон забороняє проводити слідчі дії після завершення такого строку (частина 8 статті 223 КПК України).

При відмові сторони обвинувачення допоможе слідчий суддя

На жаль, захист часто на практиці отримує відмову від сторони ­обвинувачення у проведенні слідчих дій після відкриття матеріалів. Як правило, компетентні органи обґрунтовують свою відмову таким: або формальною відпискою про недоцільність тієї чи іншої слідчої дії, або неможливістю їх проведення через завершення слідства та відсутність правового механізму. Інколи такі підстави можуть зустрічатись одночасно.

Однак цю ситуацію може виправити слідчий суддя. Останній в силу положень статті 303 КПК України може зобов’язати слідчого провести за ініціативою захисту певну слідчу дію.

Наразі в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься велика кількість рішень, які підтверджують таку позицію. У той же час є випадки, коли суди погоджуються з позицією сторони обвинувачення про неможливість проведення слідчих дій після завершення слідства та відкриття матеріалів.

Разом із тим на практиці є проблема з виконанням таких рішень. Так, сторона обвинувачення посилається на те, що КПК України не регламентує механізм повернення до слідства з етапу «завершення» розслідування.

Однак це не відповідає дійсності. Прокурор на цій стадії може прийняти процесуальне рішення про повернення (відновлення) розслідування для проведення слідчих дій. На жаль, така практика є поодинокою. Зокрема, у справі № 344/6630/17 Верховний Суд підтвердив правомірність такий дій правоохоронців.

Таким чином, з урахуванням чіткої регламентації в законодавстві України можливості проведення слідчих дій після завершення слідства, а також наявності механізму реалізації цього вважаю, що таке явище, як «повернення до стадії слідства», на сьогодні має стати ефективним інструментом сторони захисту, який допоміг би забезпечити пов­ноту та всебічність розгляду кримінального провадження.

Сергій БОЙКО адвокат ЮК VB PARTNERS, м. Київ

Спеціально для «Судового вісника»