прапор_України

Генеральний партнер 2022 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Судовий вісник № 5-6 (180-181) » Щодо представництва юридичної особи в кримінальній справі

Щодо представництва юридичної особи в кримінальній справі

Якщо учасником судового провадження є юридична особа і за скаргою (заявою) її представника постановлено судове рішення стосовно юридичної особи, таке рішення до суду вищої інстанції вправі оскаржити інший представник цієї ж юридичної особи
Представник юридичної особи, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту на майно, яке може бути предметом спеціальної конфіскації, як сторона кримінального провадження та учасник судового провадження має право на апеляційне оскарження судових рішень, які стосуються його інтересів

Перша судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду розглянула 22 березня 2021 року у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Щ. в інтересах ТОВ «Д» на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року — про повернення апеляційної скарги в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № *.

 

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

Адвокат у своїй касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить вимогу до суду касаційної інстанції (Суд) скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свою вимогу мотивує тим, що ТОВ «Д» як учасник судового провадження у вказаній справі беззаперечно наділене правом на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 2 лютого 2018 року про роз’яснення ухвали слідчого судді цього ж суду, що прямо передбачене нормами статей 642, 380, 392 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України.

Зазначає, що ухвалою апеляційного суду, якою повернуто апеляційну скаргу, ТОВ «Д» позбавлено права на апеляційне оскарження, при цьому мотиви суду апеляційної інстанції ґрунтуються виключно на однобічному і вибірковому тлумаченні положень статті 380 КПК України, без урахування того факту, що гр-ка К. діяла як директор ТОВ «Д», яке є учасником судового провадження на час прийняття оскаржуваної ухвали слідчого судді від 2 лютого 2018 року.

На касаційну скаргу надійшло заперечення від прокурора.

 

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого

Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 1 лютого 2018 року клопотання адвоката Л. в інтересах ТОВ «Д» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № * від 2 листопада 2016 року задоволено частково. Скасовано арешт на майно, а саме — на грошові кошти в сумі 92 340 718 грн, які розміщено на рахунку ТОВ «Д» № **, відкритому в ПАТ АБ «П», що був накладений ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року.

Ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 2 лютого 2018 року задоволено заяву адвоката Л. про роз’яснення вищевказаної ухвали.

Роз’яснено, що ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду міста Києва від 1 лютого 2018 року частково задоволено клопотання адвоката Л. в інтересах ТОВ «Д» про скасування арешту на майно, скасовано арешт на грошові кошти в сумі 92 340 718 грн, розміщені на рахунку ТОВ «Д», що був накладений ухвалою слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у кримінальному провадженні № * від 2 листопада 2016 року. При цьому:

— слідчим суддею під час розгляду клопотання про скасування арешту та винесення ухвали від 1 лютого 2018 року, якою частково задоволено клопотання адвоката Л. в інте­ресах ТОВ «Д» про скасування арешту, було враховано наявність Договору про зміни № 1 від 9 січня 2018 року;

— ТОВ «Д» з урахуванням обставин, викладених в ухвалі слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 1 лютого 2018 року, та умов договору купівлі-продажу від 12 грудня 2016 року та Договору про зміни № 1 від 9 січня 2018 року, зобов’язаний спрямувати кош­ти в сумі 92 340 718 грн, з яких знято арешт, виключно на виконання умов Договору про зміни № 1 від 9 січня 2018 року, таким чином здійснити перерахування вказаних коштів на користь Одеської міської ради;

— факт завдання матеріальної шкоди в рамках кримінального провадження № * від 2 листопада 2016 року на суму, що становить різницю між вартістю об’єкта нерухомості, розташованого за адресою ***, що передбачена договором купівлі-продажу вказаного об’єкта від 12 грудня 2016 року, та ринковою вартістю вказаного об’єкта, що визначена у висновку експертів за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 24 жовтня 2017 року, проведеної експертами КНІДСЕ на підставі постанови детектива Національного антикорупційного бюро України від 24 листопада 2016 року, не вважається встановленим та доведеним на цій стадії кримінального провадження;

— висновок експерта за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 24 жовтня 2017 року, проведеної експертами КНІДСЕ на підставі постанови детектива Національного антикорупційного бюро України від 24 листопада 2016 року, на який слідчий суддя послався в ухвалі, не має встановленого значення на цій стадії кримінального провадження та більшої доказової сили, ніж інші докази.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року апеляційну скаргу директора ТОВ «Д» гр-ки К. на ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 2 лютого 2018 року про роз’яснення судового рішення повернуто на підставі пункту 2 частини 3 статті 399 КПК України особі, яка її подала.

 

Позиція інших учасників судового провадження

У судовому засіданні від 7 вересня 2020 року захисник підтримав касаційну скаргу, прокурор вважав ухвалу законною та обґрунтованою.

 

Мотиви Суду

Доводи касаційної скарги захисника Щ. про порушення права ТОВ «Д» в особі директора підприємства гр-ки К. на апеляційне оскарження судового рішення та обмеження у зв’язку з цим доступу до правосуддя є обґрунтованими.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов’язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, у тому числі забезпеченням апеляційного і касаційного оскарження рішення суду.

Частиною 2 статті 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Статтею 129 Конституції України проголошено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення як одну з основних засад судочинства.

Згідно з частиною 4 статті 380 КПК України ухвалу про роз’яснення судового рішення або відмову у його роз’ясненні може бути оскаржено в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз’яснення судового рішення, та учасниками судового провадження.

Пунктом 26 частини 1 статті 3 КПК України до учасників судового провадження віднесено сторони ­кримінального провадження і, зокрема, третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Як видно з матеріалів провадження, ухвалюючи рішення про накладення арешту на майно ТОВ «Д», слідчий суддя зазначив, що воно визнано речовим доказом і може бути предметом спеціальної конфіскації згідно зі статтею 962 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пункту 92 частини 1 статті 393 КПК України право на апеляційне оскарження судового рішення має фізична або юридична особа у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію. Пунктом 10 цієї ж правової норми передбачено, що право на апеляційне оскарження мають інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, відповідно до положень частини 4 статті 380 і пунктів 92, 10 частини 1 статті 393 КПК України представник юридичної особи, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту на майно, яке може бути предметом спеціальної конфіскації, як сторона кримінального провадження та учасник судового провадження має право на апеляційне оскарження судових рішень, які стосуються його інтересів.

З матеріалів провадження вбачається, що заяву про роз’яснення в порядку статті 380 КПК України ухвали слідчого судді про скасування арешту на майно, а саме — на грошові кошти в сумі 92 340 718 грн, які розміщені на банківському рахунку ТОВ «Д», подав до суду представник цього підприємства адвокат Л.

Ухвалу ж про роз’яснення вище­вказаного рішення оскаржила до суду апеляційної інстанції інший представник ТОВ «Д» — директор гр-ка К., яка діяла в інтересах вказаного підприємства, надавши на підтвердження своїх повноважень відповідні документи. До апеляційної скарги представник долучила заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, вважаючи, що цей строк вона порушила з поважних причин.

Проте апеляційний суд, посилаючись на те, що із заявою про роз’яснення ухвали слідчого судді звертався адвокат Л., а не директор підприємства гр-ка К., незважаючи на те, що постановлені слідчим суддею судові рішення стосувалися інтересів саме ТОВ «Д», який є учасником цього провадження, а не його представників, дійшов безпідставного висновку, що представник товариства гр-ка К. не є учасником судового провадження, та повернув її апеляційну скаргу і заяву про поновлення строку апеляційного оскарження.

Враховуючи вищезазначене, Перша судова пала                                   та Касаційного кримінального суду дійшла висновку, що ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року про повернення апеляційної скарги директора ТОВ «Д» гр-ки К. постановлено з порушеннями вимог частини 2 статті 24, частини 4 статті 380, пункту 10 частини 1 статті 393 КПК України, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та відповідно до положень, передбачених частиною 1 статті 412 КПК України, є істотним порушенням кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення.

З огляду на те, що в раніше ухваленому рішенні Верхов­ного Суду у складі колегії суддів з цієї палати — в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 18 січня 2019 року у цій же справі висловлено іншу правову позицію, а саме — відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Щ. на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 грудня 2018 року, якою апеляційний суд повернув апеляційну скаргу заступника директора ТОВ «Д» гр-ки З. на ту ж саму ухвалу слідчого судді Солом’янського районного суду м. Києва від 2 лютого 2018 року про роз’яснення судового рішення, з підстав того, що згідно зі статтею 380 КПК України заступник директора гр-ка З. не є особою, яка має право оскаржити це рішення в апеляційному порядку, Перша судова палата Касаційного кримінального суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вищевказаній ухвалі.

З урахуванням зазначеного, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 438, пункту 2 частини 1 статті 436 КПК України ухвалу апеляційного суду слід скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суд повинен урахувати наведене, постановити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Виконуючи приписи частини 4 статті 442 КПК України, Перша судова палата Касаційного кримінального суду робить висновок про те, як саме повинна застосовуватись норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд палати.

 

Висновок щодо застосування норми права (частина 1 статті 393 КПК України)

Якщо учасником судового провадження є юридична особа і за скаргою (заявою) її представника постановлено судове рішення стосовно юридичної особи, таке рішення до суду вищої інстанції вправі оскаржити інший представник цієї ж юридичної особи.

Керуючись статтями 433, 434, 4341, 436, 438, 441, 442 КПК України, Перша судова палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ухвалила:

— касаційну скаргу адвоката Щ. в інтересах ТОВ «Д» задовольнити;

— ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року про повернення апеляційної скарги директора ТОВ «Д» гр-ки К. скасувати;

— призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

(Постанова Верховного Суду від 22 березня 2021 року. Справа № 760/120/18. Головуючий — Стефанів Н.С. Судді — Бущенко А.П., Король В.В., Лагнюк М.М., Макаровець А.М., Маринич В.К., Марчук Н.О., Огурецький В.П., Шевченко Т.В., Яновська О.Г.)

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

tg-10
4_TaxForce600_90
covid
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
top50_2020_600x90
ULF_0002
Vacancies_600x90_ua

Інші новини

PRAVO.UA