Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 7 грудня 2017 року № 2234-VIII, а також низкою нормативно-правових актів внесено зміни щодо порядку стягнення аліментів та виконання відповідних рішень у примусовому порядку.

За наказом

Однією з новел законодавства є право стягувача звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу із вимогою про стягнення аліментів. Вимога про стягнення аліментів, заявлена таким чином, розглядається судом без виклику сторін і з мінімальним обсягом доказів та у скорочені строки.

У заяві про видачу судового наказу можна клопотати про стягнення аліментів шляхом стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів або шляхом стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Проте треба врахувати, що діють законодавчі обмеження щодо розміру вимог про стягнення аліментів.

Так, вимога про стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів може бути заявлена у розмірі 1/4 — на одну дитину, 1/3 — на двох дітей, 1/2 — на трьох і більше дітей. При цьому діє обмеження щодо граничного розміру такої вимоги у вигляді не більш ніж десять прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана з встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення заінтересованих осіб.

У 2020 році прожитковий мінімум на дитину віком до 6 (шести) років становить 1779,00 грн (з 1 січня 2020 року по 30 червня 2020 року), 1859,00 грн (з 1 липня 2020 року по 30 листопада 2020 року), 1921,00 грн (з 1 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року). Для дитини віком від 6 (шести) років до 18 (вісімнадцяти) років такий мінімум є вищим та становить 2218,00 грн (з 1 січня 2020 року по 30 червня 2020 року), 2318,00 грн (з 1 липня 2020 року по 30 листопада 2020 року), 2395,00 грн (з 1 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року). Зазначені мінімуми встановлюються щорічно законом України про державний бюджет на відповідний рік.

Як бачимо, вимога про стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів ґрунтується на кількості дітей, які потребують утримання, та обмежується десятикратним розміром прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який встановлюється законом.

Що стосується вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, то законом встановлене обмеження, що така грошова сума може бути заявлена в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів (в одній із обраних вище форм) може звернутися той із батьків, який утримує дитину та з яким проживає дитина. Таке звернення здійснюється до суду за місцем реєстрації проживання боржника. До заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів додаються копії паспортів та податкових номерів (ідентифікаційних кодів) батьків, свідоцтва про народження дитини, свідоцтва про шлюб та/або рішення про розірвання шлюбу. Доцільно також подати копію довідки про реєстрацію місця проживання дитини або інше підтвердження того, що дитина проживає разом із заявником. В окремих випадках заявник може подати підтвердження витрат на дитину, здійснених саме ним, проте зазначене не є обов’язковим.

Особливу увагу необхідно звернути на зазначення реквізитів сторін (П.І.Б. стягувача та боржника, місця реєстрації проживання сторін, ідентифікаційні коди сторін або паспортні дані) задля уникнення формальної відмови у видачі судового наказу через недотримання форми.

Також треба чітко формулювати вимоги. У заяві в обов’язковому порядку має бути зазначена одна з вимог про форму стягнення: або у частці від заробітної плати (доходу) боржника, або у твердій грошовій сумі із зазначенням граничних розмірів стягнення. У разі змішування змісту таких вимог суд може відмовити у видачі судового наказу. Наприклад, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року у справі № 752/3001/18 відмовлено у видачі судового наказу про стягнення аліментів на дитину, оскільки заявник просила стягнути на утримання дитини 1/4 від усіх доходів боржника, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначена ж вимога не відповідає статті 161 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України.

Загалом кількість судових наказів, якими стягнуто аліменти у тій чи іншій формі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень підтверджує дієвість цього механізму.

Розмірна сітка

Якщо говорити про позовне провадження, у порядку якого також є можливість стягнення аліментів, то перевагою такого провадження буде відсутність граничного розміру аліментів, який підлягає стягненню. Ця процедура є більш тривалою та потребує подання доказів на підтвердження позовних вимог у більш широкому форматі, проте ефективність такого провадження не повинна нівелюватися.

Законодавством, яким посилено відповідальність за несплату аліментів, доповнено перелік обставин, що підлягають врахуванню судом при визначенні розміру аліментів (стаття 182 Сімейного кодексу (СК) України), що також вплинуло на судову практику. Наразі до таких обставин включено: 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

Це дало змогу мінімізувати способи ухилення боржників зі сплати аліментів від заниження розміру аліментів, наприклад, за умови відсутності офіційного доходу, в той час коли боржник є власником значної кількості вартісного майна та/або здійснює витрати у розмірі, що є неспівмірними його офіційним доходам.

Так, Верховним Судом у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 при задоволенні касаційної скарги було зазначено, що суд першої інстанції справедливо звернув увагу, що витрати відповідача на утримання свого майна (зокрема, у власності боржника є автомобіль Mercedes-Benz 600, а до того придбавались та відчужувалися інші транспорті засоби) та іншої дитини, значно перевищують його офіційний дохід, підтвердження розміру якого надано суду.

Додатково треба звернути увагу, що разом із посиленням відповідальності за несплату аліментів законодавець змінив поняття мінімального розміру аліментів. Так, наразі частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Водночас мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Попередня редакція закону визначала, що розмір аліментів не може бути меншим за 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На увагу заслуговує позиція ВС (постанова від 4 березня 2020 року у справі № 682/3112/18), згідно з якою зміна мінімального розміру аліментів, встановлених Законом № 2037-VIII, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, без додаткового звернення до суду.

Таким чином, якщо на виконанні перебуває виконавчий лист, в якому встановлено мінімальний розмір аліментів, визначений у меншому розмірі аніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стягувач має право на одержання аліментів за цим мінімумом, тобто у розмірі 50 %.

Належне виконання

Значних змін у розрізі наведеного вище законодавства зазнало примусове виконання судових рішень про стягнення аліментів.

Передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернене на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо є непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за чотири місяці, то виконавець має повноваження щодо здійснення додаткових заходів стосовно боржника, зокрема встановити тимчасове обмеження боржника у праві:
— виїзду за межі України;
— керування транспортними засобами (винятками є випадки, коли таке обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; використання транспортного засобу у зв’язку з інвалідністю чи для утриманця боржника, який є інвалідом, проходження військової служби, розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом);
— користування рядом видів зброї;
— полювання.

Як показує практика, наведені дії вчиняються державними виконавцями невідкладно, а у разі якщо такі дії не вчинено, стягувач може самостійно подати заяву про вжиття таких заходів для прискорення відповідних дій.

Названі вище заходи не є вичерпними та можуть бути посилені з огляду на сукупний розмір заборгованості за певний період. Так, наприклад, якщо така заборгованість у сукупному розмірі перевищує суму платежів за один рік, державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 % суми заборгованості зі сплати аліментів, за два роки — 30 %, три роки — 50 % відповідно. У подальшому штраф накладається у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Повертаючись до заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої становить суму платежів за три місяці, стягувач може звернутися із заявою про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів. Державний виконавець зобов’язаний роз’яснити стягувачу зміст права на таке звернення.

Крім того, на державну виконавчу службу покладено складення протоколу про адміністративне правопорушення з подальшим його надсиланням для розгляду до суду у разі наявності ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1831 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за сукупної заборгованості зі сплати аліментів за шість місяців). Наслідком притягнення до адміністративної відповідальності боржника у цьому разі закон визначає суспільно корисні роботи на строк, що залежить від повторності такого правопорушення.

Аліменти на карантині

Як відомо, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з 12 березня 2020 року по 11 травня 2020 року на всій території України карантин. Це викликає питання щодо стягнення аліментів у цей період, ризиків, пов’язаних із перешкодами щодо такого стягнення, тощо.

Першочергово варто звернути увагу на те, що жодним законодавчим актом не встановлено звільнення від сплати аліментів на період карантину, а тому рішення про стягнення аліментів мають виконуватися за будь-яких обставин.

На практиці примусове виконання рішень про стягнення аліментів може зазнати змін у разі, якщо стягнення відбувається у частці від заробітної плати (доходу) боржника, оскільки на період карантину система оплати праці боржника або рівень його доходів може зазнати змін. Такі зміни матимуть тимчасовий характер, а тому в подальшому стягнення заборгованості повернеться у звичайний режим за умови відновлення матеріального становища платника аліментів до попереднього стану.

Невиконання ж рішення суду про стягнення аліментів боржником без таких змін (умов оплати праці, втрати доходу тощо) не допускається за винятком випадків наявності рішення суду про відстрочення або розстрочення зі сплати аліментів.

Що стосується заходів примусового виконання рішень, то Державна виконавча служба України продовжує функціонування у звичайному режимі, за винятком здійснення особистого прийому громадян. Бездіяльність державного виконавця за відкритим провадженням підлягає оскарженню у загальному порядку.

Звичайно, за умов карантинних заходів втрачає актуальність такий обмежувальний захід, як тимчасове обмеження виїзду боржника за кордон, оскільки такий виїзд не може відбутися в силу встановлених законом карантинних обмежень. На противагу зазначеному ефективними вбачаються інші обмеження (наприклад, тимчасове обмеження у праві користування транспортним засобом), що може мати ефективний вплив на боржника.

Що стосується звернення до суду з новими позовними заявами про стягнення аліментів та заявами про видачу судового наказу, то перешкод у такому зверненні немає. Суди здійснюють правосуддя з деякими обмеженнями, зокрема, розглядають справи без виклику сторін або з відкладенням розгляду справ на період після карантину за клопотанням сторін.

У цілому законодавство, яким посилено відповідальність платників аліментів та розширено інструменти захисту права дитини на належне утримання, дає позитивні зрушення як під час судового розгляду справ, так і на стадії виконавчого провадження. Звичайно, кожна конкретна ситуація потребує окремого детального аналізу та формування тактики дієвого захисту прав та інтересів дитини, що не виключає окремих труднощів на тій чи іншій стадії стягнення аліментів. Водночас позитивною є динаміка продовження впровадження законодавцем додаткових заходів захисту прав дитини у частині утримання, що у майбутньому може усунути існуючі прогалини і труднощі, які можуть виникнути у питаннях стягнення аліментів.

Авторка: Олена СІБІРЦЕВА, адвокатка, партнерка АО LexArs