6 грудня 2019 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» (Закон). Він повинен замінити попередній закон з аналогічною назвою № 1702-VII, який регулював відповідні правовідносини з 2014 року та втратить свою чинність уже з 28 квітня 2020 року одночасно з набуттям чинності новим Законом.

Ухвалення Закону викликало широкий резонанс в юридичній спільноті (насамперед серед адвокатів). Річ у тім, що структура Закону передбачає всю ту ж дволанкову систему фінансового моніторингу, яка складається з первинного та державного фінансового моніторингу. Суб’єкти первинного фінансового моніторингу в цілому виконують роль першого фільтра перевірки відповідності Закону трансакцій з грошима або іншими активами, що здійснюються їхніми клієнтами. До стану суб’єктів первинного фінансового моніторингу (спеціально визначених) Закон, у тому числі, відносить адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, адвокатські бюро, адвокатські об’єднання, а також суб’єктів господарювання, що надають юридичні послуги.

Зазначимо, що віднесення адвокатів до суб’єктів первинного фінансового моніторингу геть зовсім не є новелою, а було передбачене також Законом № 1702-VII, проте розібратися у вимогах нового акта не завадить.

Бути напоготові
Необхідно розпочати з того, що основною метою Закону є запровадження механізму протидії, виявлення та фіксації фактів трансакцій або інших юридично значущих дій, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, за допомогою або із залученням суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

Відповідний статус суб’єкта первинного фінансового моніторингу за адвокатами або суб’єктами, що надають юридичні послуги, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону, виникає, якщо вони беруть участь, діючи від імені та/або за дорученням клієнта, у будь-якій фінансовій операції та/або допомагають клієнту планувати чи здійснювати операцію щодо:
— купівлі-продажу нерухомості або управління майном при фінансуванні будівництва житла;
— купівлі-продажу суб’єктів господарювання та корпоративних прав;
— управління коштами, цінними паперами або іншими активами клієнта;
— відкриття та/або управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах$
— залучення коштів, необхідних для створення юридичних осіб та фондів, забезпечення їхньої діяльності або управління ними;
— створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, фондами, трастами чи іншими подібними правовими утвореннями.

Разом із тим необхідно одразу зауважити, адвокат (юрист) не є суб’єктом первинного фінансового моніторингу у разі надання послуг у рамках трудових правовідносин.

Базові обов’язки, що виникають у суб’єкта первинного фінансового моніторингу відповідно до статті 8 Закону, включають:
— призначити відповідального працівника за фінансовий моніторинг, який повинен мати бездоганну ділову репутацію та бути за посадою на рівні керівництва суб’єкта первинного фінансового моніторингу;
— розробити та затвердити внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (критерії ризику, правила та програми ­проведення первинного фінансового моніторингу тощо);
— стати на облік в спеціально уповноваженому органі;
— проводити верифікацію, а також ідентифікацію клієнтів, для чого суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право затребувати від клієнта інформацію про структуру власності з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника, затребувати інформацію від державних органів та державних реєстраторів, використовувати інші відкриті дані та офіційні документи клієнта;
— повідомляти уповноважений орган у строки, встановлені пунктом 8 частини 2 статті 8 Закону про порогові (400 тисяч гривень та вище за наявності інших ознак, визначених статтею 20 Закону) та пі­дозрілі фінансові операції, а також про розбіжності даних між інформацією, встановленою в результаті ідентифікації, з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань про кінцевого бенефіціарного власника клієнта.

У Законі також передбачено винятки з правил щодо необхідності здійснення адвокатами фінансового моніторингу. Так, частиною 3 статті 10 Закону передбачено, що нотаріуси, адвокатські бюро, адвокатські об’єднання, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, особи, які надають юридичні послуги, можуть не виконувати обов’язки щодо здійснення належної перевірки клієнта та не повідомляти спеціально уповноважений орган про свої підозри у разі надання послуг щодо захисту клієнта, представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів або надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта.

Хто перевірятиме?

Державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії щодо адвокатських бюро, адвокатських об’єднань та адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально; нотаріусів; суб’єктів господарювання, що надають юридичні послуги; осіб, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, — здійснюється Міністерством юстиції України (пункт 4 частини 1 статті 18 Закону).

Такий державний нагляд здійснюватиметься Мін’юстом, зокрема, у таких формах: проводити планові та позапланові перевірки, у тому числі безвиїзні; вживати заходів впливу, передбачених законом, та/або вимагати від суб’єктів первинного фінансового моніторингу виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії у разі виявлення порушень вимог законодавства; проводити перевірку наявності професійної підготовки відповідальних працівників тощо.

Занепокоєння викликають положення пункту 19 частини 2 статті 8 Закону, які фактично передбачають обов’язок суб’єкта первинного фінансового моніторингу забезпечувати доступ у повному обсязі до документів або інформації, що міститься в них, для суб’єктів державного фінансового моніторингу, що, відповідно до цього Закону, виконують функції державного регулювання і нагляду за суб’єктами первинного фінансового моніторингу (для адвокатів — Мін’юст), та правоохоронних органів — за обґрунтованими запитами, надісланими в межах їхніх повноважень, відповідно до цього Закону.

Як бачимо, зазначена норма не містить вимог щодо необхідності пред’явлення ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до документів, а також не містить хоча б приблизного переліку документів (інформації), що можуть бути запитані. Тобто в руках правоохоронців (до речі, Закон не конкретизує, які саме державні органи належать до їхнього числа) опинився потенційний інструмент для зловживання своїми повноваженнями.

Законом також встановлена відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії (статті 32–34 Закону). Санкціями за порушення вимог Закону суб’єктами фінансового моніторингу можуть бути: письмове застереження; анулювання ліцензії та/або інших документів, що надають право на здійснення діяльності, з провадженням якої в особи виникає статус суб’єкта первинного фінансового моніторингу у встановленому законодавством порядку; зобов’язання відсторонити посадову особу такого суб’єкта; штраф; укладення угоди про врегулювання наслідків вчинення порушення законодавства у сфері запобігання та протидії.

Очевидно, що Закон не буде сприйнятий позитивно з боку адвокатської спільноти. Незважаючи на те, що він має цілком зрозумілу та правильну мету — протидія легалізації (відмиванню) грошових коштів, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення, він також має достатньо суперечливі положення, які не враховують обов’язки адвоката щодо збереження адвокатської таємниці, та подекуди надає державним органами необмежені повноваження.

Автор: Артем БІЛОУСОВ, адвокат Pavlenko Legal Group