Щодо нарахування та сплати податку на прибуток та реєстрації платником податку на додану вартість — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Судовий вісник №2 від 28.02.2020 » Щодо нарахування та сплати податку на прибуток та реєстрації платником податку на додану вартість

Щодо нарахування та сплати податку на прибуток та реєстрації платником податку на додану вартість

У разі отримання доходу від продажу нерухомого майна такий дохід підлягає оподаткуванню податком на прибуток на загальних підставах. Установа, яка не є платником ПДВ, зобовязана зареєструватись платником ПДВ у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців, сума яких сукупно перевищує 300 000 грн

Колегія суддів Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обовязкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши 24 січня 2020 року в порядку письмового провадження касаційну скаргу Любешівської районної ради Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду відлистопада 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду відгрудня 2014 року у справі за позовом Любешівської районної ради Волинської області до КаміньКаширської міжрайонної державної податкової інспекції — про скасування податкових повідомленьрішень, встановила таке.

Короткий зміст позовних вимог

Любешівська районна рада Волинської області звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомленьрішень КаміньКаширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області від 29 квітня 2011 року  * та  **.

Позов мотивований тим, що Любешівською районною радою від імені територіальних громад сіл, селища Любешівського району Волинської області на аукціоні 26 квітня 2010 року було продано обєкт незавершеного будівництва «Л», про що укладено договір купівліпродажу від 30 квітня 2010 року. Дане майно на балансі Любешівської районної ради не перебувало. Рахунки, на які надійшли кошти від реалізації майна, для Любешівської районної ради не відкривалися.

Любешівська районна рада прибутку від продажу комунального майна не отримувала, і відповідно відсутній обовязок щодо нарахування та сплати податку на прибуток та реєстрації платником податку на додану вартість.

Відтак, нарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість є незаконними.

Встановлені судами обставини та короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10 квітня 1996 року Любешівська районна рада є юридичною особою, внесена до Реєстру неприбуткових установ (організацій) за ознакою неприбутковості 0003, не є платником ПДВ.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14 травня 2008 року визнане право спільної власності на обєкти незавершеного будівництва «Л» за територіальними громадами сіл, селища Любешівського району Волинської області.

26 квітня 2010 року на аукціоні Любешівською районною радою (від імені територіальних громад сіл, селища Любешівського району Волинської області) на підставі договору купівліпродажу було продано обєкт незавершеного будівництва «Л», про що укладено договір купівліпродажу від 30 квітня 2010 року.

Дане майно на балансі Любешівської районної ради не перебувало.

Кошти від продажу майна надійшли на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Любешівського району «Бюджет розвитку» відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Покупцем майна є фізична особа Л.

Вартість майна — 726 490 грн.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу (ПК) України відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Любешівської районної ради з питань повноти сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період зсічня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 14 квітня 2011 року  *** про порушення позивачем абзацу 2 підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 181 622,50 грн, а також порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно занижено податок на додану вартість на суму 145 298,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки КаміньКаширською МДПІ прийняті податкові повідомленнярішення від 29 квітня 2011 року  **, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 181 622,50 грн (за основним платежем — 145 298,00 грн, за штрафними санкціями — 36 324,50 грн), та  * про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності у сумі 227 028,12 грн (за основним платежем — 181 622,50 грн та за штрафними санкціями — 45 405,62 грн).

Підставою для нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності та податку на додану вартість стали висновки податкового органу про неоподаткування позивачем операції з продажу обєкта незавершеного
будівництва «Л».

За результатами адміністративного оскарження зазначені повідомленнярішення були залишені без змін, а скарги — без задоволення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду відлистопада 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнане протиправним та скасоване повністю податкове повідомленнярішення КаміньКаширської міжрайонної державної податкової інспекції від 29 квітня 2011 року  *. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомленнярішення відповідача від 29 квітня 2011 року  ** в частині визначення податкового зобовязання у сумі 10 224,02 грн, у тому числі 8 179,22 грн за основним платежем та 2 044,8 грн за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками цього податку з числа резидентів є субєкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Вказаним Законом визначено перелік неприбуткових установ та організацій, і відповідно до підпункту 7.11.1 «а» пункту 7.11 статті 7 такими організаціями є органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Оскільки кошти від продажу Любешівською районною радою, яка є неприбутковою організацією, майна, що перебуває в комунальній власності (обєкта незавершеного будівництва «Л»), є власними надходженнями субєкта комунальної власності до бюджету розвитку місцевих бюджетів, тому в силу підпункту 7.11.2 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

Разом із тим суд дійшов висновку, що ознака неприбутковості не повинна впливати на статус платника податку на додану вартість, а Любешівська районна рада несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Суд зазначив, що Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будьяка особа, яка (а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку, (б) підлягає обовязковій реєстрації як платник цього податку, (в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Однак не погодився з розміром бази оподаткування, визначеним податковим органом, вважаючи, що оподаткуванню підлягає сума 685 593,90 грн, а не 726 490,00 грн, як визначив відповідач, оскільки різниця — це винагорода організатора, отже, належить іншій особі, яка і здійснила оподаткування податком на додану вартість.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду відгрудня 2014 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду відлистопада 2011 року та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Любешівської районної ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на приписи підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначено, що незалежно від положень абзацу 1 цього підпункту, у разі коли неприбуткова організації отримує доход з джерел, інших, ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2–7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобовязана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, повязаних із отриманням таки доходів, але не вище за суму таких доходів.

А також, посилаючись на положення Закону України «Про податок на додану вартість», апеляційний суд дійшов висновку, що податковий орган правильно визначив базу оподаткування з договірної вартості, тобто з 726 490,00 грн, оскільки інші витрати повязані з реалізацією обєкта, якто проведення аукціону, виконання робіт КП «В», ДП «І» Міністерства юстиції України, та витрат на інформаційне повідомлення здійснювались як самостійні правочини, які підлягали оподатковуванню як самостійні операції з надання послуг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що не є платником ПДВ, оскільки відповідно до підпункту 2.3.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обовязковій реєстрації як платник податку, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної компютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобовязань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн (без урахування податку на додану вартість).

Натомість судами не враховано, що дане майно на балансі ради не перебувало, кошти від продажу майна надійшли на рахунок місцевого бюджету, а не на рахунки Любешівської районної ради, яка до того ж є неприбутковою організацією.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року відкрите касаційне провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» віджовтня 2017 року  2147-VIII, яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24 січня 2018 року справа передана на розгляд Верховного Суду.

28 жовтня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду, розгляд справи призначено на 31 жовтня 2019 року.

31 жовтня 2019 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалила передати справу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обовязкових платежів відповідно до частини 1 статті 346 КАС України у звязку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

Також доручено Науковоконсультативній раді Верховного Суду України підготувати науковий висновок.

Позиція Верховного Суду

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності податкових повідомленьрішень, якими Любешівській районній раді нараховано грошові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року  280/97-ВР районні та обласні радице органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління обєктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати обєкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування обєктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частини 4, 5 статті 60).

За визначенням Закону України «Про податок на додану вартість»  168/97 відквітня 1997 року, чинного на час спірних правовідносин, платник податку — особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцям, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України (пункт 1.3 статті 3).

Платником податку є будьяка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку, підлягає обовязковій реєстрації як платник цього податку (пункт 2.1 статті 2).

Особа підлягає обовязковій реєстрації як платник податку, у разі коли в особи загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної компютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобовязань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість) (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 ).

Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобовязані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (пункт 9.3 статті 9).

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (пункт 9.4 статті 9).

Отже, у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців, сума яких сукупно перевищує 300 000 грн (без урахування ПДВ), Любешівська районна рада підпадає під обовязкову реєстрацію платником ПДВ.

Щодо оподаткування податком на прибуток

Приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року  334/94-ВР, визначено, що платниками податку на прибуток є субєкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 статті 2).

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій (органів місцевого самоврядування), отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходів державних професійнотехнічних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), повязаних з їх основною, статутною діяльністю; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них її отримувачам, згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін (підпункти 7.11.1, 7.11.1, 7.11.2 пункту 7.11 статті 7).

У разі коли неприбуткова організації отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2–7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобовязана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, повязаних із отриманням таких доходів, але не вище за суму таких доходів (підпункт 7.11.9 пункту 7.11 статті 7).

На підставі аналізу зазначених норм права судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обовязкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зробила правовий висновок, що у разі отримання доходу від продажу нерухомого майна, тобто з іншого джерела, ніж передбачено підпунктом 7.11.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», такий дохід підлягає оподаткуванню податком на прибуток на загальних підставах. Також установа, яка не є платником ПДВ, зобовязана зареєструватись платником ПДВ у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців, сума яких сукупно перевищує 300 000 грн.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 КАС України, суд постановив:

— касаційну скаргу Любешівської районної ради Волинської області залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду відгрудня 2014 року — без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 24 січня 2020 року. Справа № 2а/0370/2676/11. Головуючий — Юрченко В.П. Судді — Бившева Л.І., Білоус О.В., Васильєва І.А., Гімон М.М., Гончарова І.А., Гусак М.Б., Желтобрюх І.Л., Олендер І.Я., Пасічник С.С., Усенко Є.А., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.)

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Зміст

За кордоном

Фармфактори

Кадри

Блок-тема

Новини

Обличчя місяця

Законотворчість

Набули чинності

Поза процесом

Як сьогодні ви оцінюєте діяльність третейських судів в Україні?

Міна назви

Судорозвантаження

Судова практика

Знайти площу

Захист шляхом нападу

Проти України

Ліквідаційна маска

Чи очікуваним для вас було рішення КСУ у справі за поданням Пленуму ВСУ?

Судове рішення

Щодо нарахування та сплати податку на прибуток та реєстрації платником податку на додану вартість

Про нюанси визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом

Щодо обов’язку надання АМКУ інформації, яка становить банківську таємницю

Покарання за злочин проти працівника правоохоронного органу

Визначення відповідачем у справі державного реєстратора як суб’єкта владних повноважень автоматично не робить спір публічно-правовим

Про нюанси встановлення факту батьківства

Інформаційна пріоритетність

Інші новини

PRAVO.UA