У разі отримання доходу від продажу нерухомого майна такий дохід підлягає оподаткуванню податком на прибуток на загальних підставах. Установа, яка не є платником ПДВ, зобов’язана зареєструватись платником ПДВ у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців, сума яких сукупно перевищує 300 000 грн

Колегія суддів Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши 24 січня 2020 року в порядку письмового провадження касаційну скаргу Любешівської районної ради Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року у справі за позовом Любешівської районної ради Волинської області до Камінь–Каширської міжрайонної державної податкової інспекції — про скасування податкових повідомлень–рішень, встановила таке.

Короткий зміст позовних вимог

Любешівська районна рада Волинської області звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень–рішень Камінь–Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області від 29 квітня 2011 року № * та № **.

Позов мотивований тим, що Любешівською районною радою від імені територіальних громад сіл, селища Любешівського району Волинської області на аукціоні 26 квітня 2010 року було продано об’єкт незавершеного будівництва «Л», про що укладено договір купівлі–продажу від 30 квітня 2010 року. Дане майно на балансі Любешівської районної ради не перебувало. Рахунки, на які надійшли кошти від реалізації майна, для Любешівської районної ради не відкривалися.

Любешівська районна рада прибутку від продажу комунального майна не отримувала, і відповідно відсутній обов’язок щодо нарахування та сплати податку на прибуток та реєстрації платником податку на додану вартість.

Відтак, нарахування податковим органом податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є незаконними.

Встановлені судами обставини та короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10 квітня 1996 року Любешівська районна рада є юридичною особою, внесена до Реєстру неприбуткових установ (організацій) за ознакою неприбутковості 0003, не є платником ПДВ.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14 травня 2008 року визнане право спільної власності на об’єкти незавершеного будівництва «Л» за територіальними громадами сіл, селища Любешівського району Волинської області.

26 квітня 2010 року на аукціоні Любешівською районною радою (від імені територіальних громад сіл, селища Любешівського району Волинської області) на підставі договору купівлі–продажу було продано об’єкт незавершеного будівництва «Л», про що укладено договір купівлі–продажу від 30 квітня 2010 року.

Дане майно на балансі Любешівської районної ради не перебувало.

Кошти від продажу майна надійшли на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Любешівського району «Бюджет розвитку» відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Покупцем майна є фізична особа Л.

Вартість майна — 726 490 грн.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу (ПК) України відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Любешівської районної ради з питань повноти сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 14 квітня 2011 року № *** про порушення позивачем абзацу 2 підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 181 622,50 грн, а також порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно занижено податок на додану вартість на суму 145 298,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Камінь–Каширською МДПІ прийняті податкові повідомлення–рішення від 29 квітня 2011 року № **, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 181 622,50 грн (за основним платежем — 145 298,00 грн, за штрафними санкціями — 36 324,50 грн), та № * про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності у сумі 227 028,12 грн (за основним платежем — 181 622,50 грн та за штрафними санкціями — 45 405,62 грн).

Підставою для нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності та податку на додану вартість стали висновки податкового органу про неоподаткування позивачем операції з продажу об’єкта незавершеного
будівництва «Л».

За результатами адміністративного оскарження зазначені повідомлення–рішення були залишені без змін, а скарги — без задоволення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнане протиправним та скасоване повністю податкове повідомлення–рішення Камінь–Каширської міжрайонної державної податкової інспекції від 29 квітня 2011 року № *. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення–рішення відповідача від 29 квітня 2011 року № ** в частині визначення податкового зобов’язання у сумі 10 224,02 грн, у тому числі 8 179,22 грн за основним платежем та 2 044,8 грн за штрафними санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками цього податку з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Вказаним Законом визначено перелік неприбуткових установ та організацій, і відповідно до підпункту 7.11.1 «а» пункту 7.11 статті 7 такими організаціями є органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Оскільки кошти від продажу Любешівською районною радою, яка є неприбутковою організацією, майна, що перебуває в комунальній власності (об’єкта незавершеного будівництва «Л»), є власними надходженнями суб’єкта комунальної власності до бюджету розвитку місцевих бюджетів, тому в силу підпункту 7.11.2 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають оподаткуванню податком на прибуток.

Разом із тим суд дійшов висновку, що ознака неприбутковості не повинна впливати на статус платника податку на додану вартість, а Любешівська районна рада несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Суд зазначив, що Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь–яка особа, яка (а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку, (б) підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку, (в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Однак не погодився з розміром бази оподаткування, визначеним податковим органом, вважаючи, що оподаткуванню підлягає сума 685 593,90 грн, а не 726 490,00 грн, як визначив відповідач, оскільки різниця — це винагорода організатора, отже, належить іншій особі, яка і здійснила оподаткування податком на додану вартість.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 3 листопада 2011 року та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Любешівської районної ради відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції керувався тим, що суд першої інстанції помилково не звернув увагу на приписи підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначено, що незалежно від положень абзацу 1 цього підпункту, у разі коли неприбуткова організації отримує доход з джерел, інших, ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2–7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов’язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов’язаних із отриманням таки доходів, але не вище за суму таких доходів.

А також, посилаючись на положення Закону України «Про податок на додану вартість», апеляційний суд дійшов висновку, що податковий орган правильно визначив базу оподаткування з договірної вартості, тобто з 726 490,00 грн, оскільки інші витрати пов’язані з реалізацією об’єкта, як–то проведення аукціону, виконання робіт КП «В», ДП «І» Міністерства юстиції України, та витрат на інформаційне повідомлення здійснювались як самостійні правочини, які підлягали оподатковуванню як самостійні операції з надання послуг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що постанови були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що не є платником ПДВ, оскільки відповідно до підпункту 2.3.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн (без урахування податку на додану вартість).

Натомість судами не враховано, що дане майно на балансі ради не перебувало, кошти від продажу майна надійшли на рахунок місцевого бюджету, а не на рахунки Любешівської районної ради, яка до того ж є неприбутковою організацією.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 січня 2015 року відкрите касаційне провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким Кодекс адміністративного судочинства (КАС) України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

24 січня 2018 року справа передана на розгляд Верховного Суду.

28 жовтня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду, розгляд справи призначено на 31 жовтня 2019 року.

31 жовтня 2019 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалила передати справу на розгляд судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів відповідно до частини 1 статті 346 КАС України у зв’язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

Також доручено Науково–консультативній раді Верховного Суду України підготувати науковий висновок.

Позиція Верховного Суду

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності податкових повідомлень–рішень, якими Любешівській районній раді нараховано грошові зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість з таких підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР районні та обласні ради — це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об’єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об’єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об’єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частини 4, 5 статті 60).

За визначенням Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 3 квітня 1997 року, чинного на час спірних правовідносин, платник податку — особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцям, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України (пункт 1.3 статті 3).

Платником податку є будь–яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку, підлягає обов’язковій реєстрації як платник цього податку (пункт 2.1 статті 2).

Особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, у разі коли в особи загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість) (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 ).

Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов’язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (пункт 9.3 статті 9).

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (пункт 9.4 статті 9).

Отже, у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців, сума яких сукупно перевищує 300 000 грн (без урахування ПДВ), Любешівська районна рада підпадає під обов’язкову реєстрацію платником ПДВ.

Щодо оподаткування податком на прибуток

Приписами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, визначено, що платниками податку на прибуток є суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 статті 2).

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій (органів місцевого самоврядування), отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходів державних професійно–технічних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), пов’язаних з їх основною, статутною діяльністю; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них її отримувачам, згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін (підпункти 7.11.1, 7.11.1, 7.11.2 пункту 7.11 статті 7).

У разі коли неприбуткова організації отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2–7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов’язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов’язаних із отриманням таких доходів, але не вище за суму таких доходів (підпункт 7.11.9 пункту 7.11 статті 7).

На підставі аналізу зазначених норм права судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зробила правовий висновок, що у разі отримання доходу від продажу нерухомого майна, тобто з іншого джерела, ніж передбачено підпунктом 7.11.2 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», такий дохід підлягає оподаткуванню податком на прибуток на загальних підставах. Також установа, яка не є платником ПДВ, зобов’язана зареєструватись платником ПДВ у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг протягом останніх 12 календарних місяців, сума яких сукупно перевищує 300 000 грн.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 КАС України, суд постановив:

— касаційну скаргу Любешівської районної ради Волинської області залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2014 року — без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 24 січня 2020 року. Справа № 2а/0370/2676/11. Головуючий — Юрченко В.П. Судді — Бившева Л.І., Білоус О.В., Васильєва І.А., Гімон М.М., Гончарова І.А., Гусак М.Б., Желтобрюх І.Л., Олендер І.Я., Пасічник С.С., Усенко Є.А., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.)