Від початку 2020 року новини, пов’язані з процесом створення та стартом діяльності Вищого суду з питань інтелектуальної власності (ІР–суд), раз за разом збурюють інформаційний простір. І не завжди у позитивному контексті.
Попри те, що створення ІР–суду стало неабиякою новиною для ІР–спільноти, яка одноголосно вітала таке законодавче рішення та покладала на діяльність цієї судової інституції великі сподівання, саме проведення конкурсу не супроводжувалося широкою медійною увагою та не перебувало у пріоритеті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) — органу, що займався добором кандидатів. Судіть самі: конкурс до першої інстанції ІР–суду оголошено 30 вересня 2017 року, до Апеляційної палати — 5 жовтня 2018 року. Обидва конкурси перебувають у статусі «триває». І цей статус зберігатиметься щонайменше рік — допоки новий склад ВККС не буде сформований Вищою радою правосуддя та не візьметься (якщо візьметься) завершувати справи своїх попередників. Колишньому ж складові Комісії вдалося завершити процес десь на дві третіх. Правду кажучи, ВККС могла б завершити конкурси до ІР–суду, якби не зволікання деяких членів Комісії з перевіркою робіт кандидатів…
Залишившись без належної уваги, у «підвішеному» стані (чи варто нагадувати, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» ще у 2016 році передбачав утворення та оголошення проведення конкурсу на посади суддів ІР–суду протягом дванадцяти місяців з дня набуття ним чинності і цей термін давно сплив!?), суд став об’єктом подальших законотворчих посягань.
Законотворці вирішили створити ще один спеціалізований суд — для вирішення судових спорів у сфері конкуренції. Утім, «створити» — це гучно сказано. З цією метою автори конкуренційно–антимонопольної реформи обрали доволі прямолінійний шлях, не подбавши про деталі. Створення спеціалізованого суду у сфері конкуренції передбачає перейменування ІР–суду на Вищий суд з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції і віднесення повноважень з вирішення спорів у сфері конкуренції до юрисдикції новоствореного суду. При цьому такий крок передбачено окремим від основного законопроєкту про конкуренційно–антимонопольну реформу документом — проєктом № 2742 від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Примітно, що цей документ розглядатиметься Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики, а не Комітетом з питань економічного розвитку — до компетенції якого віднесено проєкт про конкуренційно–антимонопольну реформу та його альтернативні варіанти.
До юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності та економічної конкуренції пропонується віднести вирішення всіх спорів у сфері конкуренції, окрім оскарження рішень Антимонопольного комітету України (АМКУ) у сфері розгляду скарг про порушення законодавства щодо публічних закупівель. До повноважень цього суду також належатиме вирішення спорів, що виникають у процесі застосування норм Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», про відшкодування шкоди, завданої порушеннями конкуренційного законодавства, та прийняття рішень про надання дозволу АМКУ на перевірку суб’єктів господарювання у разі вчинення ними дій, що містять ознаки антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання та зловживання монопольним становищем на ринку.
А тепер про деталі, які залишились поза увагою авторів реформи. По–перше, наказом Державної судової адміністрації України від 14 січня 2020 року № 06/к тимчасово виконуючим обов’язки керівника апарату Вищого суду з питань інтелектуальної власності призначено Наталію Глібочану. З 19 червня 2019 року вона обіймає посаду заступника начальника управління з питань об’єктів державної власності — начальника відділу адміністрування нерухомим майном Державної судової адміністрації України, має досвід організації роботи суду, що переїхав на територію, підконтрольну українській владі, як керівник апарату цього суду, а також реєстрації новоутвореного суду як юридичної особи.
По–друге, 13 лютого 2020 року здійснено державну реєстрацію новоутвореної юридичної особи — Вищого суду з питань інтелектуальної власності, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань. Юридична особа знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5.
По–третє, правова спільнота непокоїться, що перейменування ІР–суду та «посилення» його конкурентними справами призведе до анулювання попередніх двох конкурсів та перезавантаження всього процесу з добору суддів. І ці побоювання цілком обґрунтовані, адже кандидати в судді до ІР–суду щонайменше склали іспит у рамках кваліфікаційного оцінювання. На сайті ВККС опубліковані Основи тестових запитань для проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів та кандидатів на посаду судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності. У документі міститься понад тисяча запитань і лише десяток із них стосуються конкуренції, при цьому левова частка — вузького аспекту — недобросовісної конкуренції, боротьба з якою також є складовою частиною права інтелектуальної власності (ІР). Є думка, що новий склад ВККС може нівелювати здобутки попереднього складу й без внесення змін до законодавства, адже в прикінцевих та перехідних положеннях Закону від 16 жовтня 2019 року № 193-IX йдеться про те, що конкурси, які були розпочаті Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набуття чинності Законом № 193-IX, продовжуються згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, утвореної відповідно до згаданого Закону. У цьому правники вбачають можливість для «маневру» нового складу Комісії.
Судді господарських судів не бачать проблеми у тому, що суддям ІР–суду доведеться розглядати справи стосовно захисту прав інтелектуальної власності та економічної конкуренції. Так склалося історично: на виконання Закону України «Про судоустрій України» з березня 2003 року у Вищому господарському суді України було утворено судові палати з розгляду окремих категорій справ, зокрема судова палата з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом права на об’єкти інтелектуальної власності, на чолі з Віктором Москаленком. Наразі Вищий господарський суд України припинив свою діяльність, але перед ліквідацією до компетенції спеціалізованої Четвертої судової палати входили спори, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, визнанні недійсними договорів і виконанні господарських зобов’язань та з інших підстав, спори з права власності, спори з інтелектуальної власності та спори із застосування антимонопольного законодавства. Для суддів вищестоящих інстанцій господарської юрисдикції також не буде проблемою розглядати обидві категорії справ.
Одним із аргументів посилення ІР–суду конкурентними справами була незначна кількість, власне, ІР–справ. Судді господарських судів підтверджують, що протягом останнього року статистика ІР–справ є невтішною і, порівняно з іншими роками, їх кількість знизилася, та пов’язують такий прикрий факт зі зниженням економічного добробуту населення. З іншого боку, якщо правовласники спостерігатимуть стабільну, прогнозовану судову практику, швидке та ефективне правосуддя в ІР–суді, вони активніше звертатимуться за захистом своїх порушених прав. Це, зрештою, сприятливо вплине на підвищення інвестиційної привабливості України як країни, яка досі не може позбутися ганебного статусу «пірата № 1» на міжнародній арені.
Кандидати до ІР–суду переконані, що перезавантажувати конкурс до ІР–суду з урахуванням обставин не варто, а готовність кандидата до відправлення правосуддя в нових правових координатах можна з’ясувати в ході, наприклад, співбесіди. Але відкритим у цьому контексті залишається питання готовності кандидатів, які мають досвід професійної діяльності представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) щонайменше п’ять років та кандидатів, які мають досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності щонайменше п’ять років. Автори конкуренційно–антимонопольної реформи не пропонують змінити чи доповнити статтю 33 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачає вимоги до судді спеціалізованого суду. У прикінцевих та перехідних положеннях основного проєкту про конкуренційно–антимонопольну реформу (№ 2730) також не йдеться про долю чинного конкурсу до ІР–суду, що видається вельми недалекоглядним з урахуванням великої кількості питань, які вже виникли, і того, що належне функціонування системи захисту економічної конкуренції в Україні є одним із наріжних каменів власне реформи.
Крім того, правники не вбачають доцільності збільшувати штатну чисельність суду у разі, якщо зміни до законодавства буде прийнято. Навіть якщо суддям доведеться розглядати обидві категорії справ — їхня сукупна кількість не зрівняється з теперішнім величезним навантаженням суддів в умовах гострого кадрового дефіциту.
Примітно, що Головне науково–експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку від 18 лютого 2020 року також висловлює низку зауважень до такого способу створення суду. «Аналіз законопроєкту та супровідних документів до нього дозволяє зробити висновок, що йдеться про створення спеціалізованого суду у сфері конкуренції шляхом додавання відповідних функцій Вищому суду з питань інтелектуальної власності. Проте слід звернути увагу, що згідно зі статтею 125 Конституції України суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проєкт якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя» — звертають увагу експерти. Також вони вказують на те, що стаття 33 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» містить перелік вимог до кандидатів ІР–суду і вказані особи можуть не мати достатньої кваліфікації для належного розгляду справ з питань економічної конкуренції.
«Перейменування та зміна функцій Вищого суду з питань інтелектуальної власності є достатньо складною процедурою — як законодавчою, так і практичною. Додавання нових функцій може затримати його створення та початок діяльності, що розглядається як один із важливих заходів у боротьбі з порушеннями прав інтелектуальної власності в Україні. Звертаємо увагу, що США пов’язують надання своїх торговельних преференцій Україні з виключенням її з наглядового списку країн, які порушують законодавство у сфері прав інтелектуальної власності. У спеціальній доповіді 301 (2019 Special 301 Report) однією з умов сприяння захисту прав інтелектуальної власності США назвали якнайшвидше створення в Україні Вищого суду з питань інтелектуальної власності» — зазначається у висновку від
18 лютого.
Чи дослухаються законодавці до порад науковців та правової спільноти — доводиться лишень гадати. Одне очевидно — на кону стоїть не тільки доля нового суду, не тільки ефективний та належний захист національних правовласників, а й імідж країни на світовій арені.
Христина ПОШЕЛЮЖНА, «Судовий вісник»
© Юридична практика, 1997-2024. Всі права захищені
Кількість адвокатських балів | Вартість |
---|---|
Відеокурс з адвокатської етики | 650 грн |
10 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 2200 грн |
16 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 3500 грн |
8 адвокатських балів (без адвокатської етики) | 1800 грн |
Щодо додаткової інформації
Email: [email protected]
Тел. +38 (050) 449-01-09
Пожалуйста, подождите…