Про нюанси визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом — PRAVO.UA
прапор_України
2024

Генеральний партнер 2024 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Судовий вісник №2 від 28.02.2020 » Про нюанси визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом

Про нюанси визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом

Основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільноправові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільноправовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув 13 лютого 2020 року у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу грна З. на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2018 року, встановив таке.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року грн З. звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Ю» (ПрАТ «Ю») про визнання нещасного випадку таким, що повязаний із виробництвом, та зобовязання видати акт.

Позовна заява грна З. мотивована тим, що він працював у відповідача на підставі договору підряду від 23 листопада 2016 року.

30 листопада 2016 року під час виконання трудових обовязків з ним стався нещасний випадок, унаслідок якого він зазнав тяжких тілесних ушкоджень.

13 січня 2017 року відповідач ознайомив його з актом проведення розслідування нещасного випадку, з висновками якого він не погодився, а тому оскаржив його до Управління Державної служби з питань праці у Миколаївській області. Проте комісія, яка проводила повторне розслідування, дійшла тих же висновків, зазначивши, що оскільки він працював у відповідача не за трудовим договором, а на підставі цивільноправового договору, то правила Порядку проведення розслідувань та ведення обліку нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року  1232 (Порядок), на нього не розповсюджуються. При цьому обґрунтованих висновків з посиланням на чинні нормативні документи комісією не наведено.

Зазначав, що правила вказаного Порядку розповсюджується на осіб, що працюють за договором, укладеним відповідно до законодавства. При цьому Порядком визначені випадки, коли його дія не поширюється, і ці випадки є вичерпними. Підстав, на які посилається комісія в своєму протоколі, в указаному переліку немає, що тягне за собою необґрунтованість доводів комісії про нерозповсюдження правил Порядку на нещасний випадок, який стався з ним.

При цьому відповідач не визначив відповідність умов праці і безпеки робіт на місці спричинення йому травми вимогам законодавства з охорони праці, не встановив обставини і причини нещасного випадку, що вбачається із тексту Акта форми Н-5.

З урахуванням зазначеного грн З. просив визнати нещасний випадок, який стався з ним 30 листопада 2016 року на території ПрАТ «Ю», таким, що повязаний з виробництвом, та зобовязати відповідача видати йому Акт форми Н-1.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2018 року, у задоволенні позовних вимог грна З. відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що трудовий договір із позивачем не укладався, між сторонами мали місце цивільноправові відносини, отже, нещасний випадок, який стався з позивачем 30 листопада 2016 року під час виконання ним робіт за договором підряду, є таким, що не повязаний з виробництвом, а тому відсутні підстави для складання акта за формою Н-1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2018 року грн З. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга грна З. мотивована тим, що між ним та відповідачем мали місце не цивільноправові відносини, а був укладений трудовий договір, у звязку з чим необхідно визнати нещасний випадок, який стався з ним, таким, що повязаний з виробництвом, оскільки, уклавши з відповідачем договір підряду, він фактично був допущений до робіт і виконував роботи як працівник відповідача, однак, суди попередніх інстанцій у судових рішеннях не надали належної оцінки цим доводам.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року ПрАТ «Ю» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

червня 2016 року між ТОВ «У» та публічним акціонерним товариством «Ю» (ПАТ «Ю»), правонаступником якого є ПрАТ «Ю», укладено договір субпідряду  *, предметом якого було виконання будівельних робіт по заміні конденсатора ТГ-2 (ряд А).

На виконання умов вказаного договору відповідачем були залучені до роботи інші підрядники, які мають навички у цій галузі, у звязку з чим 23 листопада 2016 року між ПАТ «Ю» та грном З. укладений договір підряду  **, відповідно до якого позивач зобовязався виконати демонтаж металоконструкції (конденсаторна група) на дрібні блоки. Підрядник (позивач у справі) здає виконані роботи представнику замовника ПАТ «Ю» шляхом підписання акта прийомупередачі, замовник зобовязаний виконати виплату винагороди за виконані роботи протягом 15 робочих днів з моменту підписання акта прийомупередачі виконаних робіт у розмірі, зазначеному в додатку  1.

Згідно з пунктом 3.2 договору підряду відповідальність за безпеку життя і здоровя на час виконання робіт бере на себе підрядник.

Пунктами 4.1–4.2 вказаного договору передбачено, що на підрядника не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку, а також що договір не має характеру трудового договору і на нього, відповідно, не розповсюджується дія норм трудового законодавства України.

30 листопада 2016 року стався нещасний випадок, у результаті якого грна З. було направлено з травмами до ДЗ «С», згідно з повідомленням якого відгрудня 2016 року  ***, при надходженні працівника ПАТ «Ю» грна З. у нього була виявлена тяжка травма.

грудня 2016 року Управлінням Держпраці у Миколаївській області прийняте рішення про проведення комісією підприємства розслідування нещасного випадку, який стався 30 листопада 2016 року з монтажником стальних та залізобетонних конструкцій грном З., згідно з пунктами 7–35 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Наказом генерального директора ПАТ «Ю» відгрудня 2016 року  **** створено комісію з розслідування вказаного нещасного випадку, якою 13 січня 2017 року був складений протокол  4. У цьому протоколі зазначено, що грн З. знаходився у трудових відносинах з ПАТ «Ю» згідно з договором підряду від 23 листопада 2016 року  ** як особа, що забезпечує себе роботою самостійно, та не встановлено факту знаходження його на обліку як платника єдиного соціального внеску, а тому на розслідування даного нещасного випадку не поширюється положення Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

13 січня 2017 року був складений Акт форми Н-5, в якому зроблено висновок про те, що комісія не змогла встановити безпосередні причини настання нещасного випадку.

За зверненням грна З. відчервня 2017 року Управлінням Держпраці у Миколаївській області проведене повторне спеціальне розслідування нещасного випадку та 14 липня 2017 року складено акт, яким були встановлені аналогічні обставини виконання робіт та настання нещасного випадку. Згідно з висновком комісії, нещасний випадок, що стався з грном З. при виконанні робіт, не може кваліфікуватись як нещасний випадок, що стався на підприємстві, а тому адміністрація не несе відповідальності, яка передбачена при порушенні роботодавцем трудового законодавства України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року  460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю (КЗпП) України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом або фізичною особою, з якого працівник зобовязується виконувати роботу, визначену даною угодою, з підпорядкуванням внутрішньому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган або фізична особа зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з вимогами статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається в письмовій формі. Додержання письмової форми є обовязковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою, що має місце у даній справі.

Разом із тим цивільноправовий договір — це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільноправові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільноправовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому за підрядним договором оплачується не процес праці, а її конкретні результати, на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільноправовими договорами.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних, є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільноправовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

У справі, що переглядається, установлено, що трудовий договір з позивачем не укладався, заробітна плата йому як працівнику за трудовим договором не нараховувалася (за умовами договору підряду грошова винагорода виконавцю робіт виплачується після підписання акта прийманняпередачі виконаної роботи (розділ 1 Договору).

За визначенням, наведеним у пункті 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року  1105-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), нещасний випадок — це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обовязків, унаслідок яких заподіяно шкоду здоровю або настала смерть.

Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими обєднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобовязаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обовязковим для роботодавця.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності врегульована Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року  1232.

Дія цього Порядку згідно з пунктом 2 поширюється на: власників підприємств або уповноважені ними органи; працівників, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) або фактично допущені до роботи роботодавцем; фізичних осіб — підприємців членів фермерського господарства, членів особистого селянського господарства, осіб, які працюють за договором, укладеним відповідно до законодавства.

Відповідно до підпункту 5 пункту 38 Порядку факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо відповідні документи не оформлені роботодавцем, але потерпілий фактично допущений до роботи, підтверджується в установленому порядку Державною службою з питань праці на запит голови спеціальної комісії або у судовому порядку.

Установивши, що трудовий договір з позивачем не укладався, між сторонами мали місце цивільноправові відносини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що нещасний випадок, який стався з позивачем 30 листопада 2016 року під час виконання ним робіт за договором підряду, є таким, що не повязаний з виробництвом, а тому відсутні підстави для складання акта за формою Н-1.

Доводи грна З. про наявність між сторонами саме трудових правовідносин, а не цивільноправових, є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів про укладення між позивачем та відповідачем трудового договору.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ відгрудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), параграфи 29–30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), параграф 2).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

— касаційну скаргу грна З. залишити без задоволення;

— рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 13 лютого 2020 року. Справа № 486/836/17. Суддя-доповідач — Черняк Ю.В. Судді — Воробйова І.А., Лідовець Р.А.)

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

Баннер_на_сайт_тип_1
YPpicnic600x900
баннер_600_90px_2
2024
tg-10
Legal High School

Зміст

За кордоном

Фармфактори

Кадри

Блок-тема

Новини

Обличчя місяця

Законотворчість

Набули чинності

Поза процесом

Як сьогодні ви оцінюєте діяльність третейських судів в Україні?

Міна назви

Судорозвантаження

Судова практика

Знайти площу

Захист шляхом нападу

Проти України

Ліквідаційна маска

Чи очікуваним для вас було рішення КСУ у справі за поданням Пленуму ВСУ?

Судове рішення

Щодо нарахування та сплати податку на прибуток та реєстрації платником податку на додану вартість

Про нюанси визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом

Щодо обов’язку надання АМКУ інформації, яка становить банківську таємницю

Покарання за злочин проти працівника правоохоронного органу

Визначення відповідачем у справі державного реєстратора як суб’єкта владних повноважень автоматично не робить спір публічно-правовим

Про нюанси встановлення факту батьківства

Інформаційна пріоритетність

Інші новини

PRAVO.UA