Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши 19 березня 2021 року у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом гр­ки Я. до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько­Дніпровському районі Запорізької області — про скасування рішення, перерахунок пенсії та виплату недоотриманих сум, провадження в якій відкрито, за касаційною скаргою Кам’янсько­Дніпровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Кам’янсько­Дніпровського районного суду Запорізької області, прийняту 25 січня 2016 року, та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийняту 20 квітня 2016 року, встановив таке.

Гр­ка Я. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько­Дніпровському районі Запорізької області про скасування рішення (яким відмовлено гр­ці Я. у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника), та виплату недоотриманих сум.

Постановою Кам’янсько­Дніпровського районного суду Запорізької області від 25 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Суд постановив скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Камянсько­Дніпровському районі Запорізької області від 3 липня 2015 року № 9 про перерахунок пенсії.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Камянсько­Дніпровському районі Запорізької області перевести гр­на Я. з виду пенсії за віком на вид пенсії по втраті годувальника з 8 жовтня 2014 року з розрахунку 50 % суми, яка була нарахована та виплачена відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року за період з 16 червня 2015 року, з розрахунку 90 % від 23 142 грн суддівської винагороди.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Камянсько­Дніпровському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити гр­ці Я. недоотриману суму пенсії по втраті годувальника з 16 червня 2015 року.

Як встановлено, чоловік гр­ки Я., гр­н Д., був суддею Камянсько­Дніпровського районного суду Запорізької області у відставці, у зв’язку з чим отримував щомісячне грошове утримання судді.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року за № 318/1998/14­а визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько­Дніпровському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати гр­ну Д. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 8 січня 2014 року в розмірі, меншому, ніж передбачено частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» протиправними та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько­Дніпровському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити з 8 січня 2014 року гр­ну Д. щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді без обмеження максимального розміру з урахуванням виплачених сум.

* року гр­н Д. помер.

8 жовтня 2014 року гр­ка Я. звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько­Дніпровському районі Запорізької області із заявою, в якій просила провести нарахування та виплатити їй недоотриману її чоловіком суму згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року (справа № 318/1998/14а) та провести перерахунок її пенсії у зв’язку із втратою годувальника з урахуванням грошового утримання судді у відставці гр­на Д. згідно з рішенням Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року (справа № 318/1998/14а.

Листом Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько­Дніпровському районі Запорізької області від 17 жовтня 2014 року гр­ці Я. повідомлено, що, враховуючи неможливість подання заяви про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на виконання рішення суду та неможливість перерахунку особистих виплат y зв’язку із смертю одержувача, підстави для нарахування і виплати грошових сум рідним покійного відсутні.

Законодавством України нарахування і виплата членам сім’ї померлого щомісячного грошового утримання судді у відставці в разі втрати годувальника не передбачені.

Постановою Камянсько­Дніпровського районного суду Запорізької області від 15 грудня 2014 року визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько­Дніпровському районі Запорізької області щодо відмови гр­ці Я. в здійсненні перерахунку недоотриманих сум гр­на Д. на підставі рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року та виплатити недоотримані ним суми їй як члену сім’ї гр­на Д., визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько­Дніпровському районі Запорізької області щодо відмови гр­ці Я. в здійсненні переведення її з виду пенсії за віком на вид пенсії по втраті годувальника із визначенням пенсії у розмірі на одного непрацездатного члена сім’ї — 50 % пенсії за віком померлого годувальника та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько­Дніпровському районі Запорізької області здійснити перерахунок недоотриманих сум гр­на Д. на підставі рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року та виплатити недоотримані ним суми гр­ці Я. як члену сім’ї гр­на Д.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року дана постанова залишена без змін.

10 червня 2015 року гр­ка Я. звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько­Дніпровському районі Запорізької області із заявою, в якій вимагала зробити перерахунок недотриманої суми чоловіком гр­ном Д. згідно з постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року за 9 місяців (з 8 січня 2014 року по вересень 2014 року включно) і за 2 місяці додатково, що були виплачені відповідачем по смерті її чоловіка з розрахунку 90 % від 23 142,00 грн згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання від 19 червня 2014 року з урахуванням підвищень за особливі заслуги перед Україною і учасникам війни (бойових дій 85р); перевести її з виду пенсії за віком на вид пенсії по втраті годувальника 50 %, виходячи з розрахованої суми для її чоловіка гр­на Д. виплат.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько­Дніпровському районі Запорізької області від 3 липня 2015 року № 9 відмовлено позивачці в переводі на інший вид пенсії з підстав недоцільності. Також у рішенні зазначено, що право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчисленого відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», непрацездатним членом сім’ї померлого годувальника законодавством не передбачено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді, який вийшов у відставку, після досягнення, зокрема, чоловіками віку 62 роки, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

До досягнення віку, встановленого першим реченням цієї частини, право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років — які народилися по 31 грудня 1952 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною 1 цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що пенсія за віком, визначена статтею 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та довічне грошове утримання судді хоча і є різними поняттями, проте мають однакову правову природу, що уможливлює їх ототожнення в контексті статті 37 Закону України «Про державну службу».

У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Суд заслухав доповідь судді­доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов вис­новку про задоволення касаційної скарги.

Умови призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058­IV (Закон № 1058­IV в редакції, чинній на час спірних правовідносин), за змістом якої пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині 2 статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), — незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім’ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім’ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку з втратою годувальника (частина 1, пункт 1 частини 2, абзац 2 пункту 2 частини 3 цієї статті).

Питання, пов’язані з обчисленням розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону № 1058­IV, якою передбачено, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї — 50 % пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї — 100 % пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону № 1058­IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку чоловік позивачки не отримував.

У той же час питання, пов’язані з обчисленням розміру пенсії за віком, унормовані статтями 25, 27, 28, 40 Закону № 1058­IV.

Відповідач не заперечив права позивачки на призначення їй пенсії у зв’язку з втратою годувальника, однак, здійснивши розрахунок пенсії за віком померлого годувальника на підставі наведених вище правових норм Закону № 1058­IV, а також поданих позивачкою документів, вказав, що 50 % такої пенсії становитиме меншу суму за розмір пенсії, яку вже отримує позивачка.

Водночас позивачка вважає, що пенсійний орган, визначаючи розмір спірної пенсії, повинен був враховувати розмір щомісячного грошового утримання судді, яке виплачувалось її чоловіку, оскільки така виплата за своєю суттю та в розумінні законодавства є різновидом пенсії.

Однак такі доводи позивачки засновані на неправильному розумінні статті 37 Закону № 1058­IV, якою, як вже зазначалось вище, передбачено обчислення розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника, виходячи саме з розміру пенсії за віком.

У свою чергу, за визначенням абзацу 22 статті 1 Закону № 1058­IV пенсія — щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 4 Закону № 1058­IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно­правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 цього ж Закону визначено сферу його дії, зокрема, зазначено, що ним врегульовані відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно­правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, окрім іншого, види пенсійних виплат.

Своєю чергою, вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі визначає стаття 9 Закону № 1058­IV, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Враховуючи викладене, оскільки позивачка звернулась за призначенням пенсії у зв’язку з втратою годувальника саме на підставі Закону № 1058­IV, розмір такої пенсії обчислюється, виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.

Колегія суддів враховує і те, що питання пенсійного забезпечення членів сім’ї суддів, у тому числі, у випадку втрати годувальника, не було врегульовано ні Законом № 2862­XII, на підставі якого годувальнику призначалось довічне грошове утримання, ні Закон № 2453­VI, який був чинним на момент звернення позивачки за переведенням на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Окрім цього, статтею 46 Основного Закону за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20­рп/2011 вказував на неприпустимість встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині 3 статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

При цьому за приписами пункту 4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058­IV у разі, якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Приписи наведеної правової норми необхідно застосовувати й у даному випадку, оскільки позивачка вже отримує пенсію відповідно до Закону № 1058­IV, а тому переведення на інший вид пенсії, передбаченому цим же Законом, з одночасною зміною її розміру, за своєю суттю, є перерахунком пенсійної виплати й, до того ж, внаслідок цього її розмір зміниться у бік зменшення, що, у розумінні вказаних вище законодавчих приписів є неприпустимим і виключає можливість прийняття суб’єктом владних повноважень рішень або вчинення ним дій, які б звужували зміст та обсяг існуючих соціальних гарантій.

Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм чинного національного законодавства.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким у контексті спірних правовідносин є Закони № 2862­XII, № 2453­VI, при цьому вказаними актами чітко визначено коло суб’єктів, які мають право на таке утримання, а саме — судді.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною 1 статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід’ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов’язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4­рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особ­ливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов’язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Відтак, виплата довічного грошового утримання нерозривно пов’язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а відтак її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника, у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім’ї судді.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року № 667/1568/16.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, має місце неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень повністю та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

— касаційну скаргу Кам’янсько­Дніпровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити;

— постанову Кам’янсько­Дніпровського районного суду Запорізької області від 25 січня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року скасувати;

— ухвалити нове рішення;

— у задоволенні позову гр­ки Я. до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько­Дніпровському районі Запорізької області про скасування рішення, перерахунок пенсії та виплату недоотриманих сум — відмовити повністю.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

(Постанова Верховного Суду від 19 березня 2021 року. Справа № 318/2128/15­а. Суддя­доповідач — Мороз Л.Л. Судді — Бучик А.Ю., Рибачук А.І.)