Ірина ГОНЧАР «Судовий вісник»

7 квітня 2021 року Конституційний Суд Україні (КСУ) продемонстрував спроможність продовжити роботу з конституційного контролю щодо законодавчих актів України. Зокрема, Другий сенат КСУ постановив рішення № 1­р(ІІ)/2021 у справі за конституційною скаргою громадянина України Дяченка Олександра Миколайовича та інших громадян України і визнав такою, що не відповідає Конституції України, частину 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон) у редакції Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76­VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС). Суддя­доповідач — Сергій Головатий.

Щоправда, спірна норма втратить чинність лише через три місяці. До того часу Верховна Рада України повинна ухвалити закон про мінімальні пенсії для чорнобильців з інвалідністю. Інакше відновить силу попередня редакція цієї частини відповідної статті, згідно із якою «в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

— по I групі інвалідності — 10 мінімальних пенсій за віком;

— по II групі інвалідності — 8 мінімальних пенсій за віком;

— по III групі інвалідності — 6 мінімальних пенсій за віком;

— дітям­інвалідам — 3 мінімальних пенсії за віком».

Усього до КСУ звернулися 62 скаржники, однак у 29 випадках суд закрив провадження, оскільки заявники не звернулися до суду касаційної інстанції у своїх спорах. Разом із тим назагал скаржники вказували не те, що до змін 2014 року стаття 54 Закону «містила гарантії держави щодо мінімального розміру пенсій для інвалідів ЧАЕС». Після зазначених змін для інвалідів ЧАЕС гарантований державою мінімальний розмір пенсій було зменшено в 5,6–4,1 разу. З урахуванням відсутності запроваджених рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту це дає змогу стверджувати про порушення зобов’язань держави щодо відшкодування шкоди за втрачене здоров’я, моральні та фізичні страждання, втрату працездатності, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей унаслідок дії радіації під час ліквідації ними Чорнобильської катастрофи, а також закріпленого у статті 16 Конституції України обов’язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу.

Конституційний Суд України вважає, що, змінивши підпунктом 13 пункту 4 розділу І Закону № 76­VIII законодавче регулювання мінімальних розмірів державних пенсій, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені частиною 4 статті 54 Закону, та допустила можливість зменшення гарантованих мінімальних розмірів державних пенсій. А за усталеною практикою КСУ (рішення від 17 липня 2018 року № 6­р/2018), скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов’язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пільги, компенсації та гарантії для цієї категорії осіб є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України.

Зауважимо, що до цього рішення суддею Василем Лемаком викладена збіжна окрема думка, в якій суддя звертає увагу на те, яка саме норма стала предметом дослідження: змінена норма закону чи положення закону про внесення змін. Зок­рема, суддя вважає, що у випадках, коли законом про внесення змін вилучається якась норма, то предметом конституційного контролю повинна бути норма саме закону про внесення змін.