Альона СТУЛІНА

«Судовий вісник»

Роль Конституційного Суду України (КСУ) для нашої держави складно переоцінити: адже на цю інституцію покладено надзвичайно відповідальну місію із забезпечення верховенства Конституції України. Безсумнівно, при реалізації такої важливої функції має дотримуватися належний рівень незалежності суддів. Як зазначили креатори законопроєкту № 3785 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо посилення гарантій незалежності суддів Конституційного Суду України)», під незалежністю суддів мається на увазі принцип конституційного ладу демократичної держави, коли професійні судді та інші особи, які беруть участь у здійсненні правосуддя, є організаційно відособленими і захищеними від будь­якого втручання з боку політичних діячів, державних органів та інших зацікавлених осіб. Однак творці законодавчої ініціативи додають, що конституційний принцип незалежності суддів в Україні залишається недеталізованим на рівні спеціального законодавства. Саме тому і був створений цей законопроєкт, а також проєкт № 3786 «Про внесення змін до Закону України «Про Конституційний Суд України» (щодо посилення гарантій незалежності суддів Конституційного Суду України), за допомогою яких мається на меті гарантувати автономність, самостійність, відокремленість фактичного статусу судді КСУ і тим самим забезпечити конституційне право суддів Суду на соціальний захист як засіб забезпечення їх незалежності.

Чи є в цьому дійсна потреба і перспектива? Ольга Совгиря, народний депутат України, заступник голови Комітету з питань правової політики, постійний представник Верховної Ради України у КСУ, вважає, що вказані законопроєкти однозначно заслуговують на обговорення у Верховній Раді України. Національна судова система готова до наступного етапу законодавчої модернізації. Зокрема, йдеться про вдосконалення системи гарантій незалежності суддів як невід’ємного елементу верховенства права й важливої умови подальшої демократизації системи судоустрою. Щодо ролі самого КСУ, підкреслює пані Совгиря, то варто відзначити, що це — надважливий інституційний орган, покликаний забезпечити захист і повноцінну реалізацію фундаментальних прав людини і громадянина в Україні. Вкрай важливо усвідомлювати, що гарантії незалежності суддів відіграють ключову роль не лише при здійсненні правосуддя, але й слугують інструментом захисту суддів у процесі здійснення КСУ конституційного контролю.

Ольга Совгиря підкреслює, що, незважаючи на стрімкі процеси політико­правових змін в Україні, практика Суду демонструє позитивні тенденції: йдеться про розробку аполітичної доктрини стосовно широкого кола питань, що актуалізуються у конституційних поданнях, зверненнях чи скаргах. Незважаючи на колосальну кількість конституційних подань, які надходять до КСУ, аналіз підходів Суду протягом останнього року дає можливість стверджувати, що динаміка політичних процесів у країні не впливає на рівень аргументації органом конституційної юрисдикції своїх актів (насамперед, рішень та висновків). Отже, позитивним, безумовно, є те, що згадані проєкти законів покликані пропорційно імплементувати наявні у міжнародному законодавстві правові стандарти соціально­правових гарантій забезпечення діяльності суддів конституційних судів.

Говорячи предметно щодо основних положень законопроєкту № 3786, варто згадати, що зміни пропонуються до правових норм, які регулюють питання винагороди, відпустки, збереження звання судді КСУ. Окрім цього, автори законодавчої ініціативи пропонують переглянути регулювання щодо надання державного захисту, вихідної допомоги суддям КСУ у зв’язку з відставкою, а також соціально­правового забезпечення суддів Суду.

Зокрема, відповідно до вищезгаданого проєкту закону № 3786, винагорода судді складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в Суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Окрім цього, судді, який звільнився у відставку, виплачуватиметься вихідна допомога у розмірі трьох місячних винагород судді КСУ з урахуванням перебування на адміністративній посаді.

Відпустка судді передбачається тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. А якщо суддя пропрацював на посаді судді КСУ більш ніж чотири роки, йому надаватиметься додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 днів. Варто відзначити, що список відпусток цим не обмежується.

Після призначення на посаду судді можуть надати службове житло за місцем знаходження Суду Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України, якщо цей суддя потребує поліпшення житлових умов.

Достатньо цікавим і суперечливим видається положення законопроєкту № 3785, що суддя КСУ у відставці може бути рекомендований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для призначення на посаду судді Верховного Суду безстроково без складення іспитів на підставі співбесіди та вивчення суддівського досьє.

Позаяк список благ для суддів КСУ значно розширений і укрупнений, виникає таке питання: чи спрацює це і чи справді забезпечить цю омріяну суддівську автономність і самостійність? Іншими словами, чи дійсно ухвалення проєкту як закону стане розв’язанням проблеми та зможе гарантувати незалежність суддів КСУ?

Ольга Совгиря стверджує, що насправді будь­яких проблем, пов’язаних із незалежністю суддів КСУ, наразі не вбачається. Однак підкреслює, що окреслені авторами законопроєктів пропозиції є закономірним результатом нормативних змін, пов’язаних із адаптацією законодавства України до acquis communautaire ЄС. У подальшому наукову експертизу також здійснюватиме і один із ключових структурних підрозділів апарату парламенту — Головне науково­експертне управління, яке у ме­жах встановленої законом процедури надасть фаховий висновок стосовно концептуального рівня запропонованих положень. «Переконана, що правова та соціальна доцільність прийняття законопроєктів під сумнів не ставитиметься. Сподіваюся, що відкрита і фахова дискусія дасть змогу обрати оптимальний інструмент удосконалення статусу суддів КСУ, у тому числі, одного із його ключових елементів — соціально­правових гарантій», — резюмувала пані Совгиря.

Справді, останнім часом активність законодавчих ініціатив щодо підсилення суддівської автономності та гарантування їх незалежності значно підвищилась та зазнала публічному розголосу. Часто виникають питання, чи буде достатньо правового потенціалу положень законодавчих ініціатив, а іноді, як у цьому випадку, питання в тому, чи не буде його забагато.