Вікторія МИХАЙЛОВА, адвокат ЮК L.I.Group, м. Київ

Спеціально для  «Судового вісника»

Арбітражний керуючий — ключова фігура в процедурах банкрутства, його права на виконання службових обов’язків та оплату праці часто порушуються. Комітет кредиторів може зловживати можливістю зміни кожного арбітражного керуючого, яку передбачено нормами Кодексу України про процедури банкрутства (Кодекс).

Актуальні зміни в Кодексі

Нині особи, яких з їхньої волі суд призначає арбітражними керуючими в справах про банкрутство, повинні пристосовуватися до нового порядку призначення, відсторонення від виконання обов’язків і оплати послуг відповідно до нових положень законодавства. Кодекс передбачає, що кандидатура розпорядника майна або керуючого реструктуризацією визначається судом шляхом застосування системи автоматизованого відбору. За попередньою версією законодавства про банкрутство, суд обирав тільки одну кандидатуру, нині ж визначаються три кандидатури арбіт­ражних керуючих на вибір суду.

Таким чином, арбітражний керуючий, який був обраний першим, безумовно, за його згодою, призначається розпорядником майна, адже суд не дає жодної оцінки досвіду, завантаженості, організаційним можливостям інших кандидатур, а призначає тільки із застосуванням автоматизованої системи.

Такий порядок ввели для прозорості роботи фізичних осіб, яких суд призначає керуючими у справу про банкрутство, та їхньої абсолютної незалежності від кредиторів і боржника. Судова практика також свідчить про те, що суди не відступають від такого порядку обрання розпорядника майна або керуючого ­реструктуризацією. Варто зауважити, що такі умови праці суттєво зменшили можливість арбітражним керуючим взяти участь у справі про банкрутство і підвищили рівень конкуренції. На сьогодні вони все менше відмовляються від участі в справі і погоджуються на будь-які умови праці.

Оплата послуг арбітражного керуючого

Тенденція несправедливих умов праці для фізичних осіб, яких суд в установленому порядку призначає керуючими в справи про банкрутство, обумовлена тим, що Кодекс містить нові норми з оплати послуг арбітражних керуючих. Новелою Кодексу є авансування винагороди арбіт­ражному керуючому в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за три місяці виконання повноважень. Без внесення ініціюючим кредитором цієї суми коштів провадження у справі про банкрутство відкрити неможливо. Так, арбітражний керуючий має гарантію, що за виконання повноважень у процедурі розпорядження майном він отримає відповідну винагороду і не працюватиме безкоштовно.

Узагалі тема оплати послуг для арбітражних керуючих є болючою, адже контролювати їхню роботу прагнуть усі, а оплачувати послуги часто стає нікому. Верховний Суд, розв’язуючи цю проблему в своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/32824/15, зазначив, що в разі, коли оплата послуг здійснюється не за рахунок коштів, отриманих від продажу майна боржника, або коштів, отриманих у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їхнім грошовими вимогами.

Аналогічні висновки викладені в пос­тановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 4 жовтня 2018 року у справі № 916/1503/17 та від 1 серпня 2018 року у справі № 912/1783/16.

Досить часто, вже маючи рішення про стягнення оплати послуг, виконати його на практиці не вдається. Прикладом такої ситуації є стягнення винагороди з банківських установ, які перебувають у процедурі ліквідації, і з державних органів, тому арбітражні керуючі часто можуть бути позбавлені свого законного права на своєчасне отримання винагороди за працю.

Так, згідно з матеріалами справи № 15/55/2011/5003, оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь арбітражного керуючого оплати послуг ліквідатора та відшкодування витрат, банк, що перебуває в процедурі ліквідації, обґрунтовував свої заперечення тим, що оплата послуг ліквідатора порушує норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо черговості задоволення вимог кредиторів банку, оскільки ці витрати належать до витрат банку, пов’язаних із здійсненням його ліквідації. Суд захистив права і законні інтереси арбітражного керуючого, критично оцінивши ці доводи (постанова Верхов­ного Суду від 9 липня 2019 роки), однак подальша доля фактичного стягнення цих коштів, на жаль, вельми сумнівна.

Отже, на сьогодні питання забезпечення належної оплати праці особами, призначеними господарським судом розпорядником у справу про банкрутство, все ж залишається відкритим.

Відсторонення особи, призначеної у справу про банкрутство

У Кодексі законодавець встановив досить спірну норму, якою передбачено, що комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень, незалежно від наявності підстав. Після введення в дію Кодексу кредитори активно почали застосовувати це положення на практиці і звертатися до суду з відповідними клопотаннями про відсторонення арбітражного керуючого без вагомих підстав. Цей «інструмент протидії» викликав жваві дискусії та критику серед фахівців у сфері банкрутства, адже головний принцип незалежності здійснення повноважень арбіт­ражного керуючого фактично було знівельовано, перетворивши його в «незалежну залежність» від комітету кредиторів.

Висновки судової практики

На сьогодні судова практика стала на захист осіб, призначених господарським судом розпорядниками в справу про банкрутство, і сформувала свої висновки. У постанові Північного апеляційного господарського суду від 11 березня 2020 року у справі № 911/1902/17 зазначено: «Клопотання про відсторонення арбітражного керуючого повинно бути обґрунтованим і мотивованим. У ньому, зокрема, може надаватися оцінка професійним якостям арбітражного керуючого, його компетентності, сумлінності при виконанні повноважень арбітражного керуючого. У будь-якому випадку таке мотивування повинно враховувати принцип незалежності арбітражного керуючого (частина 1 статті 13 Кодексу)».

Разом із тим колегія суддів зазначає, що у разі подання комітетом кредиторів клопотання про відсторонення арбітражного керуючого задоволення такого клопотання є правом, а не обов’язком суду, і воно не може бути безумовною підставою для його відсторонення, у зв’язку з чим суд повинен з’ясувати мотиви цього клопотання через призму принципу незалежності арбітражного керуючого.

Порушення такого важливого принципу може призвести до процесуальних зловживань з боку комітету кредиторів з метою заміни кожного арбітражного керуючого, який призначатиметься господарським судом відповідно до процедури, встановленої Кодексом, що, в свою чергу, негативно позначиться на ефективності здійснення процедури банкрутства в цілому.

Апеляційна інстанція зазначає, що безпідставне відсторонення арбітражного керуючого не допускається як таке, що порушує його права, законні інтереси та принципи діяльності, а також завдає шкоди ефективності процедури банкрутства.

Аналогічний підхід застосовано у пос­танові Західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2020 року у справі № 914/2618/16.

В ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 19 березня 2020 року у справі № 924/995/19 зазначено таке: «За своєю правовою суттю клопотання комітету кредиторів є самостійною підставою для відсторонення арбітражного керуючого від обов’язків за умови, що таке рішення відповідає інтересам усіх кредиторів, а комітет кредиторів приймає таке рішення як представник усіх кредиторів. Зокрема, інших членів комітету кредиторів, а також думки інших кредиторів, які мають право дорадчого голосу в зборах і у комітету кредиторів. Отже, як і будь-яка інша підстава, вона повинна бути обґрунтованою і мотивованою. При відсутності мотивів для відсторонення розпорядника майна, прояві при цьому необ’єктивного ставлення до особистості розпорядника майна та його діяльності таке клопотання не може бути задоволене судом». При вирішенні цієї справи суд не встановив порушення права комітету кредиторів та окремих кредиторів, які звернулися до суду за захистом своїх прав та інте­ресів у зв’язку порушенням їх ліквідатором.

Отже, за відсутності в цьому випадку мотивованого рішення комітету кредиторів недоведеність кредиторами наявності порушення їхніх прав або законних (легітимних) інтересів, клопотання не може бути задоволене, тому саме з наведених підстав, на думку суду, в його задоволенні необхідно відмовити.

Забезпечити гарантії

Нововведення Кодексу принесли як позитивні, так і негативні зміни для арбітражних керуючих, проте, необхідно пам’ятати, що їхня робота повинна залишатися незалежною, а отже, забезпечуватися гідною оплатою послуг і гарантіями професійної діяльності.