Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув 3 червня 2020 року у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом гр-на П. до Окружного адміністративного суду м. Києва — про зобов’язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрите за касаційною скаргою Окружного адміністративного суду м. Києва на пос­танову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року.

І. Суть спору

1. У жовтні 2017 року гр-н П. звернувся до суду з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва про зобов’язання надати копію протоколу зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2017 року з підписами суддів, які взяли участь у таких зборах, а також копію рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2017 року із зазначенням переліку суддів, які взяли участь у таких зборах.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що 2 вересня 2017 року він звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати копію протоколу зборів суддів вказаного суду від 29 травня 2017 року із підписами суддів, які брали участь у таких зборах.

2.1. Однак відповідачем 8 вересня 2017 року йому надіслано лист вих. № *, за змістом якого відмовлено у задоволенні запиту позивача, оскільки запитувана інформація не є публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

2.2. Позивач вказує, що 12 вересня 2017 року він повторно звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати копію рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2017 року із зазначенням переліку суддів, які взяли участь у таких зборах, проте відповідачем направлено лист від 14 вересня 2017 року вих. № **, яким відмовлено у задоволенні його запиту з аналогічним обґрунтуванням.

2.3. Вважаючи відмову відповідача надати запитувану інформацію неправомірною, гр-н П. звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 29 травня 2017 року відбулись збори суддів Окружного адміністративного суду м. Києва. Єдиним питанням порядку денного зборів було обговорення зміцнення незалежності суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, захист їхніх професійних інтересів, у тому числі захист від втручання в їхню діяльність. За результатом обговорення питання зборами суддів прийняте рішення звернутись до Вищої ради правосуддя та Ради суддів України з відповідним зверненням.
4. Листом щодо втручання у діяльність суду та здійснення тиску працівниками Національного антикорупційного бюро України на суддів Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2017 року № *** відповідач звернувся до голови Вищої ради правосуддя.
5. 2 вересня 2017 року гр-н П. звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати копію протоколу зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2017 року із підписами суддів, які брали участь у таких зборах.
6. Окружним адміністративним судом м. Києва 8 вересня 2017 року позивачу надіслана відповідь за № *, якою відмовлено у задоволенні запиту, оскільки запитувана інформація не є публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», та надано копію листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2017 року № ***.
7. Позивач 12 вересня 2017 року повторно звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати копію рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2017 року із зазначенням переліку суддів, які взяли участь у таких ­зборах.
8. 14 вересня 2017 року відповідачем надано відповідь за № **, якою відмовлено у задоволенні запиту, оскільки запитувана інформація не є публічною у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», та повторно надано копію листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2017 року № ***.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення (протоколи) зборів суддів відносяться до службової інформації, а отже, належать до інформації з обмеженим доступом, що є підставою для відмови у задоволенні запитів.
11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року скасоване та ухвалене нове, яким позовні вимоги задоволено.

11.1. Зобов’язано Окружний адміністративний суд м. Києва надати гр-ну П. копію протоколу зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2017 року та копію рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2017 року.

12. Шостий апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, дійшов висновку про протиправність відмови у наданні запитуваних позивачем документів, оскільки інформація, що міститься у протоколах зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, якими зафіксовані прийняті рішення, не може вважатися службовою в контексті пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», адже рішення щодо звернення до відповідних органів уже прийняті, а зазначені протоколи та рішення не є внутрівідомчою службовою кореспонденцією.

1. Касаційне оскарження
2. У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
3. Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судом апеляційної інстанції, що запитувані документи є виключно результатом діяльності суддівського самоврядування суду.

14.1. Стверджує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що, звертаючись до відповідача із запитами на доступ до публічної інформації від 2 вересня 2017 року та 12 вересня 2017 року, гр-н П. послався на пункт 4.3 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» (Постанова № 10). Разом із тим наведений пункт Постанови № 10 передбачає, що суди також повинні мати на увазі, що організаційне забезпечення роботи суду, у тому числі ведення судової статистики, вирішення кадрових питань, здійснення діловодства, забезпечення роботи автоматизованої системи документообігу в суді, узагальнення судової практики є владними управлінськими функціями, а тому інформація стосовно реалізації цих функцій охоплюється поняттям публічної інформації і надається відповідно до Закону України «Про публічну інформацію». У той же час питання, яке обговорювалось на зборах суддів 29 травня 2017 року, стосувалося виключно зміцнення незалежності суддів суду, захист їхніх професійних інтересів, у тому числі від втручання в їхню діяльність, отже, жодним чином не стосується владних управлінських функцій щодо забезпечення роботи суду у розумінні пункту 4.3 Постанови № 10.

14.2. Крім того, наголошує на допущенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року відкрите апеляційне провадження та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 19 листопада 2018 року. Згідно з повісткою-повідомленням, яку відповідач отримав разом із вищевказаною ухвалою лише 14 листопада 2018 року, стало відомо, що розгляд справи призначено на 28 листопада 2018 року. Вказане свідчить про порушення частини 5 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, в якій зазначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим за п’ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи — отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

1. Релевантні джерела права й акти їх застосування
2. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
3. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX.
4. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
5. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме — за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
6. Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7. Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи ­місцевого ­самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Відповідно до статті 40 Конституції України всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
9. Статтею 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
10. Положеннями статті 9 Закону України «Про інформацію» обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
11. За змістом статей 1, 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація — відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних вебсайтах у мережі інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.
12. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов’язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на ­доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
13. Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
14. Такі випадки встановлені частиною 1 статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом є (1) конфіденційна інформація, (2) таємна інформація, (3) службова інформація.
15. Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», в частині 2 якої встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється ­відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
16. Відповідно до статті 12 Закону України «Про дос­туп до публічної інформації» суб’єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є (1) запитувачі інформації — фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень, (2) розпорядники інформації — суб’єкти, визначені у статті 13 цього Закону, (3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
17. Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що до розпорядників інформації належать суб’єкти владних повноважень — органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання
18. Статтею 19 Закону України «Про доступ до пуб­лічної інформації» визначено, що запит на інформацію — це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
19. Відмова в задоволенні запиту на інформацію передбачена статтею 22 Закону України «Про доступ до пуб­лічної інформації», відповідно до частини 1 якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною 5 статті 19 цього Закону.
20. Відповідно до статті 126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для захисту професійних інте­ресів суддів та вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями.

Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.

До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов’язані зі здійсненням правосуддя.

До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо:

1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади;

2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист професійних інтересів суддів, у тому числі захист від втручання в їхню діяльність;

3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення;

4) обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом;

5) призначення суддів Конституційного Суду України;

6) обрання суддів до складу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому законом.

34. Згідно зі статтею 127 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з’їзд суддів України.

Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через (1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду (а у передбачених цим Законом випадках — апеляційної палати вищого спеціалізованого суду), Пленум Верховного Суду, (2) Раду суддів України, (3) з’їзд суддів України.

Порядок здійснення суддівського самоврядування визначається відповідно до Конституції України цим ­Законом та іншими законами, а також регламентами і положеннями, що приймаються органами суддівського самоврядування згідно з Конституцією України та цим Законом.

35. Приписами статті 128 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що збори суддів — це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.

Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення самостійності судів і незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.

36. Збори суддів суду діють на підставі Положення про збори суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, затвердженого рішенням зборів суддів від 21 липня 2015 року зі змінами від 23 травня 2017 року (Положення).
37. Згідно з пунктом 1.1 Положення збори суддів Окружного адміністративного суду м. Києва — це зібрання суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.
38. Пунктом 1.4 Положення визначено, що до зав­дань зборів суддів належить, зокрема, вирішення питань щодо зміцнення незалежності суду, суддів, захист від втручання в їхню діяльність.

Окрім іншого, збори суддів розглядають повідомлення суддів про втручання в їхню діяльність як судді щодо здійснення правосуддя.

39. Відповідно до пунктів 3.22, 3.23, 3.28, 3.43, 3.46 Положення у голосуванні беруть участь лише судді цього суду, які присутні на зборах. Присутніми на зборах вважаються судді, які зареєстровані у реєстраційному списку. Голосування є особистим. Кожний суддя має один ­голос.

Рішення зборів приймають більшістю голосів суддів, присутніх на зборах, якщо інше не передбачено законодавством.

Прийняте за наслідками голосування рішення зборів підписується головуючим на зборах та секретарем ­зборів.

Протокол зборів складається у письмовій формі та має містити: назву зборів, дату і місце їх проведення; відомості про кількість суддів, які працюють у суді на день проведення зборів; відомості про кількість суддів, які присутні на зборах; відомості про розгляд організаційних питань (відкриття засідання, наявність кворуму, обрання головуючого на зборах та секретаря зборів, затвердження порядку денного, затвердження регламенту виступів тощо); зазначення доповідача з кожного питання, суть питання, стислий перебіг обговорення, а також результати голосування та прийняте рішення. Протокол зборів складається в повному обсязі в п’ятиденний термін з дня проведення зборів і підписується головуючим на зборах та секретарем зборів. Протокол зборів та додані до нього матеріали зборів секретарем зборів передаються до архіву суду та зберігаються в архіві суду постійно.

1. Позиція Верховного Суду
2. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновків, що визначальною ознакою пуб­лічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб’єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов’язків.
3. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов’язаний нею володіти.
4. Слід зазначити, що законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов’язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
5. Аналіз статті 6 Закону України «Про доступ до пуб­лічної інформації» свідчить, що конфіденційна, таємна та службова інформації мають обмежений доступ.
6. При цьому доступ до інформації може бути обмежено лише за одночасної сукупності вимог, наведених у частині 2 статті 6 вказаного Закону, а саме: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
7. У касаційній скарзі представник відповідача стверджує, що запитувана інформація відносяться до службової, а отже, належать до інформації з обмеженим доступом, що є підставою для відмови у задоволенні запитів позивача.
8. Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 800/591/17 висловлено позицію, що важливою ознакою документів, в яких може міститися службова інформація, є те, що вони передують, зокрема, прийняттю рішення з певного питання. Це означає, що після прийняття відповідного рішення відомості, що містяться в документах, які створювались або знаходяться у володінні розпорядника і стосуються підготовки, обговорення, розгляду та прийняття цього рішення, втрачають статус службової інформації. Тобто після прийняття рішення інформація, що була створена чи отримана для підготовки цього рішення, перестає бути службовою, хоча певна інформація може бути обмежена в доступі як конфіденційна.
9. Наведене свідчить, що запитувана позивачем інформація є публічною, створена шляхом прий­няття рішень та зафіксована оформленням відповідного протоколу та рішення.
10. Відповідно до пункту 10 Тимчасового переліку відомостей, що становлять службову інформацію та які можуть міститися в документах з організації діяльності місцевих та апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23 жовтня 2012 року № 138, до такого переліку віднесені відомості, що можуть міститися в документах суду, зокрема, щодо організації та діяльності органів суддівського самоврядування з питань внутрішньої діяльності суду (протоколи зборів суддів: протоколи оперативних нарад тощо).
11. Як встановлено судами, на підставі зазначеного Типового переліку наказом Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2012 року № 35/з затверджено перелік відомостей, що становлять службову інформацію та які можуть міститися в документах з організації діяльності суду, згідно з яким до них віднесено відомості, зокрема, щодо організації та діяльності органів суддівського самоврядування з питань внутрішньої діяльності суду (протоколи зборів суддів, протоколи оперативних нарад тощо).
12. Таким чином відповідач наказом від 7 листопада 2012 року № 35/з застосував обмеження у доступі до такої інформації на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» як до публічної інформації, до якої належить службова інформація.
13. Натомість слід зауважити, що інформація, яка міститься у протоколах зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва, якими зафіксовані ухвалені рішення, не може вважатися службовою в контексті пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки рішення щодо звернення до відповідних органів уже прийняті.
14. За таких обставин Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про протиправність відмови у наданні запитуваних позивачем документів, а саме — протоколу зборів суддів та відповідного рішення з посиланням на те, що вказана інформація не відноситься до публічної.
15. Стосовно покликань відповідача на невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам процесуального закону в частині передбаченого статтею 162 КАС України строку на подання відзиву, то вони є слушними, але порушення, на які звернув увагу заявник, не вплинули на правильність висновків під час вирішення спору у цій справі. Крім того, в матеріалах справи міститься відзив на апеляційну скаргу, що свідчить про врахування судом апеляційної інстанції позиції відповідача під час прийняття оскаржуваної постанови.
16. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
17. З огляду на викладене висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
18. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення — без змін.

VII. Судові витрати

57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд постановив:

1. Касаційну скаргу Окружного адміністративного суду м. Києва залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 3 червня 2020 року. Справа № 826/12540/17. Головуючий — Смокович М.І. Судді — Данилевич Н.А., Калашнікова О.В.)