Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув 4 червня 2020 року у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Г. на вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 6 грудня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року стосовно гр-на П., уродженця та мешканця *, засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу (КК) України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Семенівського районного суду Чернігівської області від 6 грудня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року, гр-на П. засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі статті 75 КК України гр-на П. звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов’язків, передбачених статтею 76 КК України.

За вироком суду гр-на П. визнано винуватим у тому, що він 9 липня 2018 року, приблизно о 20.30, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння поблизу вул. Заводська у с. Кути Другі Семенівського району Чернігівської області, таємно викрав велосипед «Аіст», з рамою відкритого типу №**, спричинивши таким чином потерпілому гр-ну Л. матеріальних збитків на суму 800 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги захисник Г., не погоджуючись із судовими рішеннями стосовно гр-на П. через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати, кримінальне провадження — закрити за відсутністю складу кримінального правопорушення в діях його підзахисного. Свої вимоги захисник мотивує тим, що висновки суду першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, щодо винуватості гр-на П. в інкримінованому злочині ґрунтуються на недопустимих доказах. Зокрема, захисник вказує на недопустимість протоколу огляду місця події від 9 липня 2018 року, відсутність протоколу затримання ­гр-на П., проведення огляду речового доказу до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та порушення права на захист. Також зазначає про те, що фактично залишилось не з’ясованим питання щодо ідентифікації викраденого велосипеда. Суд апеляційної інстанції на допущені порушення не звернув уваги, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростував і постановив рішення, яке не відповідає вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника Г., просив залишити без зміни постановлені стосовно гр-на П. судові рішення.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог частини 1 статті 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону згідно зі статтею 412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Статтею 94 КПК України визначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Проте суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження та ухвалення вироку стосовно гр-на П.

Так, суд першої інстанції у вироку навів надані стороною обвинувачення докази, проте не проаналізував кожен із них з точки зору належності та допустимості, й не зазначив, що саме доводять ці докази у пред’явленому гр-ну Б. обвинуваченні.

Зокрема, суд на підтвердження своїх висновків про винуватість гр-на П. послався на протокол огляду місця події від 9 липня 2018 року.

Зі змісту зазначеного протоколу вбачається, що огляд місця події відбувався на території Семенівського відділення поліції Новгород-Сіверського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області за адресою вул. Березова Роща, 32, м. Семенівка Чернігівської області, за участю гр-на П., без визначення його процесуального становища, але з роз’ясненням прав, передбачених статтею 42 КПК України.

Під час огляду слідчий опитував гр-на П. та вказав про вилучення в нього велосипеда, про крадіжку якого заявив потерпілий.

Водночас судом першої інстанції, як убачається з матеріалів кримінального провадження, також установлено, що гр-н П. прибув до місця огляду в супроводі працівників поліції, а велосипед, який був предметом огляду, був окремо доставлений одним зі співробітників поліції.

Відповідно до статті 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Суд першої інстанції, враховуючи як допустимий доказ протокол огляду місця події від 9 липня 2018 року, не дав належної правової оцінки тому, що жодної події, пов’язаної з викраденням у гр-на Л. велосипеда, на території поліційного відділку не відбулося, що гр-н П. на момент проведення цієї слідчої дії був фактично затриманим за підозрою у вчиненні злочину, проте його право на захист не було забезпечене.

Крім того, всупереч вимогам КПК України слідчий жодних процесуальних документів про затримання гр-на П. та про вилучення у нього предмета злочину не склав, що також залишилось поза увагою суду першої інстанції при аналізі доказу — протоколу огляду місця події, на що обґрунтовано покликалась сторона захисту під час судового провадження.

За таких обставин вирок суду першої інстанції стосовно гр-на П. не можна вважати обґрунтованим, ­вмотивованим і таким, що відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України, а тому він підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції при розгляді провадження за апеляційною скаргою захисника, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, не виправив порушень, допущених судом першої інстанції, підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх допустимість і достатність та відповідно до вимог статті 370 КПК України ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд пос­тановив:

— касаційну скаргу захисника Г. задовольнити частково;

— вирок Семенівського районного суду Чернігівської області від 6 грудня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року стосовно гр-на П. скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 4 червня 2020 року. Справа № 744/499/19. Головуючий — Марчук Н.О. Судді — Король В.В., Маринич В.К.)