Станіслав БОРИС, керівник проєктів практики безпеки бізнесу АО Juscutum, м. Київ
Павло ДЕМЧУК, молодший юрист практики безпеки бізнесу АО Juscutum, м. Київ
Спеціально для «Судового вісника»
У значній кількості справ, що є у провадженні Вищого антикорупційного суду, підозрювані не перебувають на території України в силу різних обставин. У зв’язку з цим перед детективами (на жаль, перед суддями також) стоїть завдання обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою такому підозрюваному за його відсутності.
Міжнародний розшук — яким чином?
Можливість обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного виникає після оголошення останнього в міжнародний розшук. І ось тут розпочинаються різнотлумачення положень статті 281 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України серед суддів навіть Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Завдяки аналізу судової практики можна сформувати три позиції щодо того, в яких випадках особа вважається оголошеною в міжнародний розшук.
Перша — винесено постанову про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, яку скеровано до Робочого апарату Національного центрального бюро Інтерполу, доручення оперативним підрозділам про проведення розшуку.
Друга — постанова про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (про міжнародний розшук підозрюваного), заповнено форму-циркуляр до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу, поштова квитанція з описом вкладення про скерування до вказаного органу відповідної постанови.
Третя — лише направлення постанови про міжнародний розшук підозрюваного до Робочого апарату Укрбюро Інтерполу недостатньо. Перевірку матеріалів, які надсилаються до Генерального секретаріату Інтерполу, має бути здійснено Комісією з контролю файлів Інтерполу і вона ж має прийняти рішення про публікацію відповідного файлу.
Таким чином, наріжним каменем дискусії серед суддів, прокурорів та правозахисників є питання, коли особа вважається оголошеною в міжнародний розшук:
— з моменту прийняття постанови про оголошення в міжнародний розшук;
— з моменту направлення постанови про оголошення в міжнародний розшук до Укрбюро Інтерполу;
— з моменту прийняття Генеральним секретаріатом Інтерполу рішення про публікацію картки відповідного кольору про оголошення особи в розшук.
Питання термінів?
Як свідчить судова практика, терміни «оголошення особи в міжнародний розшук» та «перебування особи в міжнародному розшуку» не є тотожними. Ми підтримуємо таку точку зору, водночас бажаємо закцентувати увагу на граматичному тлумаченні конструкції «оголошений у міжнародний розшук».
Слово «оголосити» має такі значення:
Отже, дії з оголошення в міжнародний розшук мають полягати у публічному повідомленні про розшук особи.
Справді, Кримінальний процесуальний кодекс України не зобов’язує правоохоронців здійснювати міжнародний розшук винятково через Інтерпол. Однак, якщо вони використовували інші способи оголошення саме у міжнародний розшук, то їм, швидше за все, доведеться навести додаткові відомості щодо того, яких заходів вони вжили і чому це має вважатися міжнародним розшуком.
Назагал така невизначеність у ході застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є грубим порушенням гарантій, що передбачені статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція).
Як відомо, відповідно до положень частини 1 статті 5 Конвенції нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Формулювання «встановленої законом» відносить правозастосовувача до вимог щодо якості закону, що містяться у Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Так, ЄСПЛ неодноразово відзначав, що дуже важливо, щоб умови позбавлення волі були чітко визначені у внутрішньому законодавстві і щоб сам закон був передбачуваним у застосуванні для того, щоб було дотримано стандарту «законності», встановленого Конвенцією, який вимагає, щоб усі закони були досить точними та дозволяли людині (у разі необхідності, користуючись порадою) в розумній мірі та за певних обставин передбачити наслідки, які можуть бути результатом конкретних дій.
У той же час відповідно до аналізу практики Європейського суду з прав людини щодо якості закону нормативний акт не повинен бути надто деталізований. Навпаки, ЄСПЛ звертає увагу на те, що у будь-якій системі права є неминучий елемент судового тлумачення, і тлумачення має адаптуватися до обставин застосування тієї чи іншої норми.
У той же час, коли усталеної практики правозастосування немає, то найвищий суд у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, повинен поставити крапку в питанні різного застосування однієї і тієї ж норми.
Але є одне «але», рішення за результатами апеляційного перегляду ухвали про обрання запобіжного заходу не підлягає касаційному оскарженню, тому, теоретично, цю виключну правову проблему Верховний Суд розв’язати не вправі.
© Юридична практика, 1997-2024. Всі права захищені
Кількість адвокатських балів | Вартість |
---|---|
Відеокурс з адвокатської етики | 650 грн |
10 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 2200 грн |
16 адвокатських балів (включаючи 2 бали за курс з адвокатської етики) | 3500 грн |
8 адвокатських балів (без адвокатської етики) | 1800 грн |
Щодо додаткової інформації
Email: [email protected]
Тел. +38 (050) 449-01-09
Пожалуйста, подождите…