Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув 27 травня 2020 року у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу гр-ки Н. на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, встановив таке.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ.

Частиною 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги гр-ки Н. на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року гр-ка Н. звернулась до суду з позовом до гр-на К. про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовна заява мотивована тим, що сторони 23 березня 2016 року зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № *.

У шлюбі народилася дитина — гр-ка Д., яка проживає разом із матір’ю та повністю знаходяться на її утриманні.

Вказує, що шлюбні відносини із чоловіком припинені у зв’язку із непорозумінням, разом не проживають, спільне господарство не ведуть.

На підставі вказаного, уточнивши вимоги, гр-ка Н. просила: шлюб розірвати; прізвище гр-ки Н. після розір­вання шлюбу змінити на дошлюбне «гр-ка Н.»; стягнути з гр-на К. на її користь аліменти на утримання доньки Д. в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, починаючи з дня подачі позов­ної заяви та до досягнення дитиною повноліття; стягнути з гр-на К. аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення малолітньою донькою трирічного віку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2019 року позовні вимоги гр-ки Н. до ­гр-на К. про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволено частково.

Шлюб між гр-кою Н. та гр-ном К., зареєстрований 23 березня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № *, розірвано.

Змінено гр-ці Н. після розірвання шлюбу прізвище на дошлюбне — «гр-ка Н.».

Стягнуто з гр-на К. на користь гр-ки Н. аліменти на утримання малолітньої гр-ки Д. у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 5 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з гр-на К. на користь гр-ки Н. аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн щомісячно, починаючи з 21 серпня 2019 року і до досягнення дитиною гр-кою Д., трирічного віку.

Вирішене питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині стягнення аліментів допущене до негайного виконання в межах платежу за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, тим, що відповідач визнав позов у частині розірвання шлюбу.

Задовольняючи вимоги щодо стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд виходив з того, що обов’язки батьків утримувати дитину є однаковими. Присуджуючи розмір аліментів, суд, виходив з принципів розумності та справедливості, врахував матеріальне становище сторін, наявність у відповідача на утриманні інших осіб.

Задовольняючи вимоги щодо стягнення аліментів на утримання позивачки, суд, з огляду на приписи статті 84 Сімейного кодексу (СК) України, виходив із обґрунтованості та доведеності таких вимог.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення аліментів, представник відповідача — адвокат С. подав апеляційну скаргу на нього.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2019 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини та утримання дружини скасоване та прийняте в цій частині вимог нову постанову.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог гр-ки Н. до гр-на К. про стягнення аліментів на утримання дитини.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог гр-ки Н. до гр-на К. про стягнення аліментів на утримання дружини.

У решті рішення суду першої інстанції про розірвання шлюбу залишене без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, апеляційний суд виходив з того, що наявні правові підстави для звільнення батька від обов’язку утримувати дитину, оскільки дохід дитини набагато перевищує дохід відповідача і забезпечує повністю потреби гр-ки Д.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не довела належними та допустимими доказами наявність обставин, які слугували б підставою для задоволення позовних вимог у частині стягнення аліментів на утримання позивачки, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що гр-н К. має фінансову можливість для надання матеріальної допомоги позивачці, а тому відсутня обов’язкова умова, передбачена частиною 4 статті 84 СК України, для стягнення з відповідача аліментів на утримання колишньої дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, гр-ка Н., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення судового рішення апеляційний суд не врахував той факт, що батьки зобов’язані утримувати своїх непов­нолітніх дітей. Цей обов’язок є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Рішення апеляційного суду в частині вимог про розір­вання шлюбу в касаційному порядку не оскаржується, а тому не є в цій частині предметом касаційного перегляду.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначає, що скрутне матеріальне становище, яке є у відповідача, доводить факт його неможливості сплачувати аліменти. Натомість отриманий дохід від нерухомого майна покриває повністю витрати позивача на утримання дитини. Позиція відповідача також обґрунтована тим, що дохід неповнолітньої гр-ки Д. значно перевищує дохід відповідача.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

24 лютого 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п’яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що між гр-кою Н. і гр-ном К. 23 березня 2016 року зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Придніпровському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, актовий запис № *.

У шлюбі у сторін народилася дитина — донька Д.

Дитина проживає з матір’ю — гр-кою Н., за адресою **. Вказана квартира належить позивачці на праві приватної власності, яка придбана позивачем до шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 червня 2013 року.

Установлено, що 14 березня 2019 року гр-ка Н. прийнята до товариства з обмеженою відповідальністю «Р» на посаду портьє служби прийому та розміщення готелю «О» з посадовим окладом у розмірі 4 212 грн на місяць.

Згідно із даними довідок № ***, № **** від 4 березня 2019 року гр-ка Н. перебуває на обліку у Департаменті соціальної політики Черкаської міської ради та отримує щомісячну допомогу на дитину.

Згідно із даними психологічної характеристики дочки Д., виданої дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) комбінованого типу № 54 «Метелик» Черкаської міської ради, вказано, що вихованням дитини зай­мається виключно мама, відвідує батьківські збори, бере активну участь у житті дитини і групи. Батько дитини, гр-н К., не приділяє належної уваги вихованню дочки, не допомагає у вихованні, не підтримує зв’язок з дошкільним закладом, не оплачує харчування дитини та інші витрати на потреби закладу, не відвідує батьківські збори.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 27 липня 2015 року у справі № 707/1424/15 стягнуто з гр-на К. аліменти на користь гр-ки В. на утримання неповнолітнього сина П., в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 червня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з гр-на К. аліменти на користь гр-ки В. на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 17 червня 2015 року до досягнення сином трирічного віку.

Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2017 року у справі № 707/2567/16-ц зменшено розмір аліментів, стягнуто з гр-на К. на користь гр-ки В. аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) гр-на К., але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму, для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ­гр-на К. аліменти на користь гр-ки В. на її утримання в розмірі 1/12 частини з усіх видів заробітку (доходу) гр-на К. щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення сином трирічного віку.

Згідно з нотаріально посвідченим договором дарування від 20 листопада 2017 року гр-н К. подарував своїй доньці Д. квартиру за адресою *****.

Апеляційним судом встановлено, що вказана квартира після припинення спільного проживання сторін у справі позивачкою передана в оренду з орендною платою 5 000 грн, які є власністю малолітньої гр-ки Д.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм ­матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду відповідає не в повній мірі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд,
та застосовані норми права

За змістом статті 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Положеннями частини 3 статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров’я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення аліментів на утримання дитини, виходячи з такого.

Із змісту оскаржуваного рішення убачається, що апеляційний суд відмовив у задоволенні зазначених вимог з підстав наявності у власності малолітньої дитини квартири, що була подарована їй відповідачем, а також у зв’язку з тим, що дохід доньки набагато перевищує дохід відповідача і забезпечує повністю її потреби.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 190 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону. Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. У разі укладення такого договору той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно утримувати її. Таким чином, положення зазначеної статті застосовуються виключно з метою припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно.

Установлено, що згідно з нотаріально посвідченим договором дарування від 20 листопада 2017 року гр-н К. подарував своїй доньці Д. квартиру за адресою *****.

Матеріали справи не містять належні та допустимі докази того, що відповідач подарував квартиру своїй дитині в рахунок саме аліментних платежів або з метою припинення права на аліменти для дитини.

Колегія суддів звертає увагу, що надання малолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом батька та не звільняє його від обов’язку утримувати дитину. Крім того, квартира була подарована доньці під час сумісного проживання сторін разом із дитиною однією сім’єю.

Відповідно до статті 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Гр-ном К. суду не надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що дохід дитини набагато перевищує дохід відповідача і забезпечує повністю потреби доньки.

Зокрема, твердження відповідача про те, що дохід дитини є достатнім для повного забезпечення її потреб, є припущенням, яке не доведено жодними доказами.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («HUNT v. UKRAINE», № 31111/04, параграф 54, ЄСПЛ, від 7 грудня 2006 року).

При таких обставинах, встановивши, що малолітня дитина проживає разом із матір’ю, суд першої інстанції, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи на підставі наданих сторонами доказів, доводів і заперечень, дослідивши всі надані сторонами докази, надавши їм належної правової оцінки за своїм внутрішнім переконанням, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з гр-на К. на користь гр-ки Н. аліментів на утримання малолітньої дитини.

Визначаючи розмір аліментів, районний суд належно перевірив обставини, обумовлені статтею 182 СК України, взяв до уваги як стан здоров’я і матеріальне становище дитини, так і стан здоров’я, матеріальне становище відповідача, наявність у платника аліментів інших утриманців, інші обставини та обґрунтовано визначив розмір аліментів на утримання малолітньої гр-ки Д., у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 5 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, пов­но та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку в частині щодо задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в цій частині, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції в частині стягнення з гр-на К. на користь гр-ки Н. аліментів на утримання малолітньої дитини.

Щодо постанови Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні
позов­них вимог гр-ки Н. до гр-на К. про стягнення аліментів на утримання дружини

Статтею 84 СК України встановлено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка — батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Отже, за змістом вказаної норми права, можливість отримання аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, виникає за умови, що чоловік має можливість надавати таку матеріальну допомогу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що малолітня гр-ка Д. проживає з матір’ю гр-кою Н.

Разом із тим встановлено, що відповідач не в змозі надавати передбачену статтею 84 СК України допомогу, оскільки є інвалідом другої групи без права отримання пенсії по інвалідності, доходів не отримує.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.

Визначений статтею 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного судочинства полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Постанова суду апеляційної інстанції, в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини містить висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Касаційна скарга не містить жодних доводів стосовно помилковості висновку суду апеляційної інстанції у вказаній частині вимог, у тому числі — заперечень щодо висновку стосовно того, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини на підставі статті 84 СК України.

Верховний Суд вважає такий висновок апеляційного суду правильним, а оскаржуване судове рішення у цій частині вимог таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, параграф 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з’ясованих обставин справи, а тому це рішення, відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду в цій частині — скасувати.

При цьому рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років є законним та обґрунтованим.

З огляду на вищевказане Верховний Суд дійшов вис­новку про необхідність касаційну скаргу гр-ки Н. задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини скасувати, залишивши в силі у цій частині вимог рішення суду першої інстанції.

При цьому постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років Верховний Суд вважає за необхідне залишити без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:

— касаційну скаргу гр-ки Н. задовольнити частково;

— постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог гр-ки Н. до гр-на К. про стягнення аліментів на утримання дитини скасувати;

— рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2019 року в частині стягнення з ­гр-на К. на користь гр-ки Н. аліментів на утримання малолітньої гр-ки Д., у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 5 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, залишити в силі;

— постанову Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року. Справа № 712/4702/19. Головуючий — Червинська М.Є. Судді — Бурлаков С.Ю., Зайцев А.Ю., Коротенко Є.В. (суддя-доповідач), Коротун В.М.)