Михайло СМОКОВИЧ

голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

— Безумовно, для виконання цього рішення Конституційного Суду України мають бути внесені відповідні зміни до профільного законодавства, в тому числі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у частині, що регулює формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Після того, як частина 1 статті 94 зазначеного акта в редакції Закону № 193-ІХ, де йдеться про те, що до складу ВККС входять дванадцять членів, які призначаються Вищою радою правосуддя за результатами конкурсу строком на чотири роки, була визнана неконституційною, виникла законодавча колізія. Адже норми, згідно з якими цей орган суддівського врядування формується за участю конкурсної комісії, є чинними. КСУ не міг визнати їх такими, що суперечать Основному Закону, позаяк такі положення не були зазначені у відповідному конституційному поданні. Отже, розплутати таке нормативне павутиння має Верховна Рада України.

Вікторія ПТАШНИК

народний депутат України VIII скликання

— Незважаючи на те, що всі навкруги просто кричали, що приймати законопроєкт № 1008 не можна, що це спроба встановити контроль над судовою гілкою влади, що він нищить судову систему, «Слуги народу» все ж таки натиснули зелену кнопку, навіть не розуміючи можливі юридичні наслідки, а Президент України Володимир Зеленський швидко підписав ухвалений закон.

З позитивного можу тільки відзначити, що, на щастя, не всі його норми вдалося реалізувати на практиці, зокрема щодо скорочення кількості суддів Верховного Суду. Наразі ми маємо ситуацію, за якої склад ВККС досі не сформований і запустити цей процес неможливо, допоки не буде прийнято новий закон, в якому буде чітко визначено кількісний склад Комісії, строк здійснення повноважень її членами та порядок формування ВККС, враховуючи, що КСУ встановив, що зміна кількісного складу та суб’єктів призначення членів цього органу суддівського врядування без перехідного періоду вже призвела до зупинення виконання конституційних функцій щодо добору та оцінювання суддів, неможливості здійснення ВРП її окремих повноважень та створила суттєві перешкоди для функціонування ефективного судочинства. Ці помилки треба виправляти якнайшвидше.