Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши 12 березня 2020 року в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2017 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до гр-на Я. — про стягнення податкового боргу, установив таке.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до гр-на Я. про стягнення податкового боргу в сумі 25 145,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом по сплаті податку на доходи фізичних осіб в розмірі 25 145,00 грн, яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов’язання згідно з поданою податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2014 рік від 13 січня 2015 року у зв’язку із прийняттям у спадщину нерухомого майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконання платником податкового обов’язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язане з моментом подання до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов’язань, а у разі несвоєчасного надходження (ненадходження) до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку останній звільняється від відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги контролюючого органу.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 січня 2015 року гр-н Я. подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік. У вказаній податковій декларації відповідач самостійно визначив суму податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік у загальному розмірі 25 145,00 грн.

Згідно з додатком 2 до рядків 01.02, 01.03, 01.05 податкової декларації про майновий стан і доходи «Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого (рухомого) майна та/або від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) та/або в результаті прийняття у спадщину чи дарунок», відповідачем сума податку на доходи фізичних осіб в розмірі 25 145,00 грн сформована в результаті прийняття у спадщину об’єкта нерухомого майна, а саме — квартири загальною вартістю 502 900,00 грн.

Також судами було встановлено, що 13 січня 2015 року гр-ном Я. здійснено сплату податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік у загальному розмірі 25 145,00 грн відповідно до поданої податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік, що підтверджується квитанцією за № * від 13 січня 2015 року, згідно з якою відповідач сплатив зі свого рахунку № ** в ПАТ КБ «Н» на відповідний казначейський рахунок № *** суму 25 145,00 грн.

Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу форми «Ф» від 26 січня 2016 року за № **** на суму податкового боргу в розмірі 25 145,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального права, вказує на неврахування судами того, що кошти до бюджету не надходили, а платник сплатив кошти на рахунок, який був дійсний у 2014 році, натомість у новому бюджетному 2015 році сплата коштів мала проводитись на інший рахунок згідно з кодами платежів бюджетної класифікації.

9. Відповідачем відзиву (заперечення) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14.

Податковий борг — сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

10.2. Пункт 38.1 статті 38.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

10.3. Пункт 59.1 статті 59.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

10.4. Пункт 174.3 статті 174.

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кош­ти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями — резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

10.5. Пункт 179.7 статті 179.

Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов’язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

11. Бюджетний кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин):

11.1. Абзац 1 частини 1 статті 43.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

11.2. Частина 4 статті 45.

Податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

11.3. Частина 5 статті 45.

Податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

12. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Пункт 1.24 статті 1.

Переказ коштів — це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

12.2. Пункт 1.30 статті 1.

Платіжне доручення — розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

12.3. Пункт 8.1 статті 8.

Банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

12.4. Пункт 22.4 статті 22.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника — з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника — з дати списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

12.5. Пункт 32.1 статті 32.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов’язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

14. Виконання платником податкового обов’язку з перерахування в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язане з моментом подання до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов’язань та прийняття такого банком на виконання.

15. У разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

16. Податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України в редакції Закону, що діяв до набуття чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

17. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що гр-н Я. в межах встановлених законодавством термінів сплатив податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік у загальному розмірі 25 145,00 грн, що підтверджується квитанцією за № * від 13 січня 2015 року, згідно з якою відповідачем сплачено в ПАТ КБ «Н» на казначейський рахунок № *** суму 25 145,00 грн. Вказана квитанція свідчить, що доручення клієнта прийняте до виконання банком, про що свідчать відповідний штамп банківської установи, а отже, позивачем виконано свій податковий обов’язок зі сплати відповідних сум податкових зобов’язань.

Твердження контролюючого органу, що гр-ном Я. здійснено сплату податкового зобов’язання на невідповідний бюджетний рахунок, який вже був закритий, а саме на рахунок, призначений для зарахування надходжень до бюджету на 2014 рік, суди також обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки у разі закриття рахунку перерахування коштів на такий рахунок є технічно неможливим, проте на момент здійснення оплати 13 січня 2015 року сума коштів була зарахована на рахунок отримувача, а процедура переказу була завершеною. Крім того, як вже зазначалось вище, податки зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Судами попередніх інстанцій правильно та пов­ною мірою встановлено фактичні обставини справи.

Касаційна скарга контролюючого органу не містить доводів та посилань на неповне встановлення судами обставин справи.

19. Оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (стаття 86 КАС України, у редакції на час прийняття судами рішень), надано об’єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених як контролюючим органом, так і Товариством.

20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, доходить виснов­ку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2017 року слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина 1 стаття 350 КАС України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд постановив:

— касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 березня 2017 року у справі № 809/1587/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 12 березня 2020 року. Справа № 809/1587/16. Суддя-доповідач — Олендер І.Я. Судді — Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.)