Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув 25 лютого 2020 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «О» на рішення Господарського суду м. Києва від 4 вересня 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2019 року зі справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «О» (ТОВ «О») до (1) компанії «М» (Компанія), (2) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Міністерство) — про визнання недійсним патенту на корисну модель та зобов’язання вчинити дії.

1. IСТОРIЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «О» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Компанії та Міністерства про визнан­ня недійсним патенту України від 12 жовтня 2015 року № * на корисну модель «Фармацевтична композиція на основі хондроїтину сульфату та глюкозаміну сульфату»; зобов’язання Міністерства внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі щодо визнан­ня недійсним патенту України № * на корисну модель.

Позовні вимоги мотивовані тим, що запатентована корисна модель, на думку позивача, не відповідає умовам патентоздатності, а саме — критерію «новизна».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду м. Києва від 4 вересня 2019 року, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю, з посилання на його необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «О», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКIВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Судами попередніх інстанцій у розгляді справи не дотримано вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій не зазначено, в чому саме полягає неповнота, необґрунтованість та необ’єктивність висновку експерта П. від 30 липня 2018 року № **, який складений за результатами судової експертизи об’єктів інтелектуальної власності, підготовлений для використання в господарському судочинстві (на замовлення позивача).

Жодного спростування аргументів позивача щодо невідповідності тверджень експертів у висновку від 22 травня 2019 року № ***, який складений за результатами комісійної судової експертизи, положенням законів України та інших нормативно-правових актів України — не відображено.

Судами не враховано те, що перевірка «новизни» корисної моделі здійснюється шляхом порівняння сукупності ознак її незалежного пункту формули із сукупністю ознак найбільш близького аналога (прототипу).

Консультативний висновок П.-Л. не є висновком експерта, проте, суд першої інстанції, цитуючи у рішенні вказаний консультативний висновок, не врахував того, що останній не можна віднести до процесуальних документів, отриманих у результаті допомоги та консультацій спеціаліста. Водночас саме такий консультативний висновок став підставою для призначення у справі судової експертизи.

Судами не враховано те, що самостійне трактування експертами у висновку від 22 травня 2019 року № ***, який складений за результатами комісійної судової експертизи, суттєвості значення допоміжних речовин фармацевтичної композиції з огляду на визначення їх змістовного впливу на досягнення технічного результату — фармакологічної ефективності лікарського засобу, вочевидь, виходить за межі компетенції експерта, оскільки не може визначатися інакше, ніж це прямо передбачено Законом України «Про лікарські засоби» (а не виходячи з власних переконань експерта, обраного способу проведення експертизи).

Судами попередніх інстанцій у судових рішеннях зі справи зміст висновку від 22 травня 2019 року № ***, який складений за результатами комісійної судової експертизи, не досліджувався, надано поверхову оцінку відповідям експертів, які надавалися у судовому засіданні 31 липня 2019 року, без аналізу їх суті.

Судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення у справі повторної судової експертизи, з огляду на наявність у справі протилежного висновку експерта П. та враховуючи порушення, допущені експертами у проведенні комісійної судової експертизи.

У аналогічній судовій справі між тими ж сторонами (№ 910/13700/18) тією ж самою суддею Господарського суду м. Києва ухвалено протилежне рішення про задоволення позовних вимог на підставі висновку судової експертизи, яким встановлено відсутність новизни патенту України на корисну модель за результатами порівняння ознак лише незалежного пункту формули з найближчими аналогами.

Доводи інших учасників справи

Компанія подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про необґрунтованість її доводів та просила судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу — без задоволення.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦIЙНОЇ IНСТАНЦIЙ

Компанія є власником патенту України № * на корисну модель «Фармацевтична композиція на основі хондроїтину сульфату та глюкозаміну сульфату» (заявка № ****, дата подання — 15 квітня 2015 року).

Як зазначає позивач, останній є великою фармацевтичною компанією, що динамічно розвивається на ринку імпорту генеричних лікарських засобів індійського походження в Україну. Здійснюючи дистрибуцію десятків уже зареєстрованих в Україні лікарських засобів, позивач має намір диверсифікувати власну діяльність, шляхом подачі на реєстрацію нових препаратів, зокрема, композиції відомих речовин хондроїтину сульфату та глюкозаміну сульфату.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що корисна модель за патентом України № * не відповідає умовам надання правової охорони, а саме — такій умові патентоздатності, як «новизна».

На підтвердження позовних вимог позивачем надано висновок експерта П. від 30 липня 2018 року № **, складений на замовлення позивача для використання у господарському судочинстві, згідно з яким корисна модель за патентом № *, що належить на праві власності Компанії, не відповідає умові патентоздатності «новизна».

Компанією надано місцевому господарському суду консультативний висновок від 30 липня 2019 року спеціаліста (патентного повіреного, кандидата юридичних наук П.-Л.) за результатами аналітичного дослідження висновку судового експерта від 30 липня 2018 року № **, згідно з яким судово-експертне дослідження у сфері інтелектуальної власності, за результатами якого складено висновок судового експерта від 30 липня 2018 року № **, проведено неповно, з використанням документально не підтверджених даних, а тому зроблений на його основі висновок є необґрунтованим та необ’єктивним, що свідчить про порушення вимог частини 3 статті 69 ГПК України та визначених принципів об’єктивності і пов­ноти дослідження, а тому викликає сумніви у його правильності.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 9 січня 2019 року у справі призначено судову експертизу об’єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.

Згідно з висновком від 22 травня 2019 року № ***, який складений за результатами комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності (судові експерти — гр-н Ф., гр-н Ч.) відомості, які містяться в матеріалах справи, що були загальнодоступними у світі до 15 квітня 2015 року (дати подання заявки № ****), не спростовують новизну корисної моделі за патентом України № *.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Цивільний кодекс України:

— корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання. Об’єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (частини 1 і 2 статті 460);

— набуття права інтелектуальної власності на корисну модель засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою корисної моделі (частини 1 і 2 статті 462);

— права інтелектуальної власності на корисну модель визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (стаття 469).

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»:

— корисна модель — це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології (стаття 1);

— правова охорона надається корисній моделі, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності; об’єктом корисної моделі, правова охорона якій надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу; обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою корисної моделі. Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису корисної моделі та відповідних креслень; дія патенту (деклараційного патенту), виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо одержаний цим способом (частини 1, 2, 5 та 6 статті 6);

— корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною; корисна модель визнається новою, якщо вона не є частиною рівня техніки. Об’єкти, що є частиною рівня, для визначення новизни повинні враховуватися лише окремо; рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету; рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині 4 цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати; на визнання корисної моделі патентоздатною не впливає розкриття інформації про неї винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини (частини 2–6 статті 7);

— продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй (частина 2 статті 28);

— патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: невідповідності запатентованої корисної моделі умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону; наявності у формулі корисної моделі ознак, яких не було у поданій заявці; порушення вимог частини 2 статті 37 цього Закону; видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб (стаття 33).

ГПК України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):

— юридичні особи та фізичні особи — підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4);

— судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

— учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом;

— кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини 1–3 статті 13);

— доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73);

— кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

— суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів (частини 1, 4 статті 74);

— належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76);

— обставини, які відповідно до законодавства повин­ні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77);

— достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79);

— суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

— жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності;

— суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів, стаття 86);

— висновок експерта — це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повин­но бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім’я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом — також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків (стаття 98);

— суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (частина 1 статті 99);

— учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий вис_новок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов’язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом
до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав (стаття 101);

— висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 104);

— якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам);

— за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам (стаття 107);

— судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим;

— законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права;

— судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом;

— при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

— обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі пов­но і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини 1–5 статті 236).

ГПК України (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

— переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

— суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

— суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2, 4 статті 300);

— суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини 1 статті 308);

— підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Висновки суду касаційної інстанції, у зв’язку з якими скасовано судові рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частини 3 та 5 статті 310).

5. ПОЗИЦIЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання патенту України № * на корисну модель недійсним, з огляду на його невідповідність умовам патентоздатності, а саме — новизні.

Підставою для звернення позивача з касаційною скаргою на судові рішення попередніх інстанцій стало недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (статей 86, 236 ГПК України), що, на його думку, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, за твердженням скаржника, суди не дослідили та не надали оцінки вис­новку експерта П. від 30 липня 2018 року № **, який складений на замовлення позивача для використання у господарському судочинстві.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження позовних вимог позивачем надано висновок експерта П. від 30 липня 2018 року № **, згідно з яким корисна модель за патентом № *, що належить на праві власності Компанії, не відповідає умові патентоздатності «новизна».

З посиланням на предмет та підставу позову, заперечення відповідача-1 проти висновку експерта П. від 30 липня 2018 року № **, місцевий господарський суд призначив у справі судову експертизу об’єктів прав інтелектуальної власності.

Згідно з висновком від 22 травня 2019 року № ***, який складений за результатами комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності (судові експерти — гр-н Ф., гр-н Ч.), відомості, які містяться в матеріалах справи, що були загальнодоступними у світі до 15 червня 2015 року (дати подання заявки № ****), не спростовують новизну корисної моделі за патентом України № *.

В основу судових рішень попередніх інстанцій покладено висновок від 22 травня 2019 року № ***, складений за результатами комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності. Водночас, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення Касаційний господарський суд з’ясував, що мотивів відхилення по суті висновку від 30 липня 2018 року № **, складеного на замовлення позивача, в оскаржуваних судових рішеннях суди не зазначили. Вказаний експертний висновок не оцінювався судами на предмет його належності, допустимості, достовірності та достатності.

Касаційний господарський суд, приймаючи рішення в цій справі, враховує заборону формалізму як одну із вимог принципу пропорційності, який зобов’язує суди не допускати декларативного підходу в оцінці доказів.

Позивач у касаційній скарзі також зазначав про те, що судами у розгляді справи не надано оцінки аргументам позивача, зокрема, стосовно невідповідності тверджень експертів, викладених у висновку від 22 травня 2019 року № ***, положенням законів та інших нормативно-правових актів, на які він посилався в обґрунтування своєї правової позиції в справі.

Так, відповідно до приписів частини 1 статті 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково, зокрема, у разі невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону.

Згідно з приписами статті 7 вказаного Закону корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною. Корисна модель визнається новою, якщо вона не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Надання правової охорони корисній моделі відбувається в порядку, встановленому Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та Правилами розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, які затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 15 березня 2002 року № 197.

Водночас питання щодо відсутності патентоздатності корисної моделі повинно вирішуватися з урахуванням тих самих критеріїв перевірки новизни, що й питання стосовно її наявності. Критерії перевірки новизни, вимоги до формули і порядок проведення (зміст) експертизи по суті визначені вказаними Правилами розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель. Висновок щодо відповідності корисної моделі умовам патентоздатності не може суперечити приписам цих правил.

Проте суди попередніх інстанцій у вирішенні спору як не підтвердили, так і не спростували відповідності здійсненої перевірки формули винаходу кожного з експертних висновків у справі при вирішенні питання щодо наявності/відсутності новизни корисної моделі, визначеному порядку; змісту експертних висновків не дослідили та по суті такі висновки не оцінили. У зв’язку з чим знайшли своє підтвердження доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій у судових рішеннях зі справи зміст, зокрема висновку від 22 травня 2019 року № ***, який складений за результатами комісійної судової експертизи, не досліджувався, аналіз його суті не здійснювався.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Ухвалені у справі судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

З огляду на наведене обґрунтованим є довід скаржника про те, що при вирішенні даного спору суди попередніх інстанцій не дотрималися вимог статей 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому судові рішення зі справи підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

У Касаційного господарського суду з наведених у пос­танові мотивів відсутні й підстави для висновку про правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, у тому числі приписів Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи ТОВ «О» про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку. Твердження Компанії, викладені у відзиві на касаційну скаргу, наявності таких порушень не спростовують.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «О» задовольнити, оскаржувані судові акти зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Судові витрати

За результатами нового розгляду має бути вирішене й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд постановив:

1. Касаційну скаргу ТОВ «О» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 4 вересня 2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2019 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прий­няття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 25 лютого 2020 року. Справа № 910/11573/18. Головуючий — Колос І.Б. Судді — Бенедисюк І.М., Львов Б.Ю.)