З моменту набуття особою статусу викривача останній здобуває певний імунітет. Так, особу або члена її сім’ї не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника 
або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв’язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув 15 серпня 2019 року у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними скаргами Одеської митниці Державної фіскальної служби (ДФС) та гр–на Д. на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі за позовом гр–на Д. до Одеської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України (ДКУ) в Одеській області, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), — про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди у розмірі 60 000 грн.

I. ПРОЦЕДУРА

1. Гр–н Д. звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, Головного управління ДКУ в Одеській області, в якому просив:

— визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці ДФС від 24 січня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності гр–на Д.»;

— визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці ДФС від 5 лютого 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності гр–на Д.»;

— визнати протиправними та скасувати наказ Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596, яким введено в дію Перелік змін № 7 до штатного розпису на 2017 рік, у частині виведення зі штатного розпису посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П», та наказ Одеської митниці ДФС від 29 січня 2018 року № 36, яким введено в дію штатний розпис на 2018 рік Одеської митниці ДФС, у частині відсутності у штатному розписі посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П», яку виведено зі штатного розпису наказом Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596, та зобов’язати відповідача внести зміни до штатного розпису на 2018 рік Одеської митниці ДФС шляхом введення до штатного розпису посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» та здійснити переведення позивача на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС за штатним розписом на 2018 рік Одеської митниці ДФС;

— визнати протиправними дії відповідача щодо зміни режиму роботи позивача з «позмінно (цілодобово)» на «5-денний робочий тиждень», які відповідач вчиняє шляхом щомісячного затвердження Графіків роботи співробітників митного поста «П» Одеської митниці ДФС, та зобов’язати відповідача утриматись від встановлення позивачу режиму роботи «5-денний робочий тиждень» та поновити режим роботи «позмінно (цілодобово)» з відповідним відображенням у Графіках роботи співробітників митного поста «П» Одеської митниці ДФС, які затверджуються щомісячно;

— стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 60 000 грн.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року у частині вимог про визнання протиправними та скасування наказу Одеської митниці ДФС від 24 січня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності гр–на Д.» та наказу Одеської митниці ДФС від 5 лютого 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності гр–на Д.» скасовано, ухвалене в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов
гр–на Ю. задоволено: визнано протиправними та скасовано зазаначені накази Одеської митниці ДФС; в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року залишене без змін.

4. У поданій касаційній скарзі Одеська митниця ДФС із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції повністю та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5. У поданій касаційній скарзі гр–н Д. із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржувані судові рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким задовольнити такі позовні вимоги: визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596, яким введено в дію Перелік змін № 7 до штатного розпису на 2017 рік, у частині виведення зі штатного розпису посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П», наказ Одеської митниці ДФС від 29 січня 2018 року № 36, яким введено в дію штатний розпис на 2018 рік Одеської митниці ДФС та наказ Одеської митниці ДФС від 4 лютого 2019 року № 34, яким введено в дію штатний розпис на 2019 рік Одеської митниці ДФС, у частині відсутності у штатному розписі посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П», яку виведено зі штатного розпису наказом Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596, та зобов’язати відповідача внести зміни до штатного розпису на 2019 рік Одеської митниці ДФС шляхом введення до штатного розпису посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» та здійснити переведення позивача на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС за штатним розписом на 2019 рік Одеської митниці ДФС; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 60 000 грн.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на державній службі на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС.

7. 25 вересня 2017 року доповідною запискою гр–на Д. повідомлено начальника Одеської митниці ДФС про факт надання начальником митного поста «П» доручень, виконання яких призводить до надання незаконних та необґрунтованих переваг юридичній особі у вигляді незаконного звільнення від митного контролю суден закордонного плавання, про наявність приватного інтересу посадової особи митного поста «П» у юридичній особі, якій надаються незаконні переваги, можливого потенційного чи реального конфлікту інтересів, тобто про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

8. 25 жовтня 2017 року, керуючись вимогами частини 1 статті 53 Закону України «Про запобігання корупції», гр–ном Д. повідомлено спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції — Генеральну прокуратуру України — про виявлене кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене частиною 1 статті 365 Кримінального кодексу (КК) України, вчинене посадовими особами керівного складу митного поста «П» Одеської митниці ДФС, тобто про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою. 31 жовтня 2017 року повідомлення надійшло до Генеральної прокуратури України, зареєстроване та направлене до Прокуратури Одеської області.

9. Прокуратурою Одеської області внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань: № * від 14 грудня 2017 року про вчинені начальником митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–ном Н. та начальником відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–ном А. кримінальні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 365 КК України; № ** від 22 грудня 2017 року щодо неправомірних дій службових осіб митного поста «П» Одеської митниці ДФС.

10. Також 25 жовтня 2017 року гр–ном Д. направлено доповідні записки до Державної фіскальної служби України та ГУ ДФС в Одеській області щодо незаконних та корупційних діянь керівництва митного поста «П», у тому числі про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції». На підставі доповідної записки Управлінням внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Одеській області ГУ ДФС в Одеській області направлено матеріали до Прокуратури Одеської області, якою 16 листопада 2017 року внесено відомості до ЄРДР за № *** та розпочате досудове розслідування за ознаками вчинення корупційного злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України.

11. 28 листопада 2017 року, керуючись частиною 7 статті 53 Закону України «Про запобігання корупції», гр–ном Д. повідомлено спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції — Національне антикорупційне бюро України — про виявлене корупційне кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 364 КК України, вчинене посадовими особами керівного складу Одеської митниці ДФС (гр–ном Н., гр–ном А., гр–ном Л.), тобто про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою. 4 грудня 2017 року повідомлення надійшло до Національного антикорупційного бюро України та зареєстроване.

12. 27 вересня 2017 року начальником відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС та начальником митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–ном Д. повідомлено про прийняте рішення щодо зміни умов його праці у вигляді зміни режиму роботи з 1 жовтня 2017 року з «позмінно (цілодобово)» на «5-денний робочий тиждень».

13. 20 грудня 2017 року начальником Одеської митниці ДФС видано наказ № 596 «Про введення в дію змін до штатного розпису», згідно з пунктом 1 якого введено в дію з 26 грудня 2017 року затверджений виконуючим обов’язки голови Державної фіскальної служби України гр–ном В. перелік змін № 7 до штатного розпису на 2017 рік Одеської митниці ДФС, відповідно до якого скорочується одна посада головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС та вводиться нова посада заступника начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС.

14. Наказом Одеської митниці ДФС від 29 січня 2018 року № 36 введено в дію штатний розпис Одеської митниці ДФС на 2018 рік.

15. Також судами встановлено, що відповідно до положень частини 1 статті 68 Закону України «Про державну службу» за ініціативою керівництва митного поста «П» Одеської митниці ДФС, викладеною у доповідній записці від 24 листопада 2017 року № 2573/15-70-63 про вжиття заходів, наказом Одеської митниці ДФС від 12 грудня 2017 року № 576 відкрите дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–на Д.

16. За наслідками дисциплінарного провадження комісією встановлено факт неналежного виконання посадових обов’язків головним державним інспектором відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–ном Д., передбачених положеннями пункту 18 розділу І наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на морському та річковому транспорті» від 10 березня 2015 року № 308.

17. 9 січня 2018 року дисциплінарною комісією складено висновок, в якому рекомендовано начальнику Одеської митниці ДФС прийняти рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–на Д. за неналежне виконання ним посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень, та застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

18. Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС надано подання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–на Д.

19. 24 січня 2018 року начальником Одеської митниці ДФС гр–ном Л. видано наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності гр–на Д.», відповідно до якого за неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень, а саме: положень наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей на морському та річковому транспорті», що призвело до невиявлення гр–ном Д. 19 вересня 2017 року факту порушення терміну тимчасового ввезення судна закордонного плавання та нескладання за даним фактом протоколу про порушення митних правил, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.

20. Крім того, судами встановлено, що відповідно до положень частини 1 статті 68 Закону України «Про державну службу» за ініціативою начальника митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–на Н., викладеною у доповідній записці від 16 листопада 2017 року, наказом Одеської митниці ДФС від 28 листопада 2017 року № 558 (зі змінами) відкрито дисциплінарне провадження стосовно головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–на Д., за результатами якого встановлено наступне.

21. Згідно з листом ГУ ДФС в Одеській області від 7 листопада 2017 року № 10172/9/15-32-22-02-06 головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–на Д. було викликано до УВБ територіальних органів ДФС в Одеській області ГУ ДФС в Одеській області для надання пояснень на 10 год. 00 хв. 8 листопада 2017 року.

22. Службовою запискою начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–на А. від 9 листопада 2017 року повідомлено, що 8 листопада 2017 року гр–н Д. після виклику до УВБ територіальних органів ДФС в Одеській області ГУ ДФС в Одеській області на робоче місце не прибув та про причини своєї відсутності не доповідав.

23. 8 листопада 2017 року начальником митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–ном Н. у присутності начальника відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–на А., державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–на С. та державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–на Б. було складено акт про відсутність гр–на Д. на робочому місті з 13 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв.

24. На підставі викладеного, керуючись статтею 64, пунктом 5 частини 2 статті 65, пунктом 2 частини 1 статті 66, частиною 3 статті 66, статтею 75 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ «Про державну службу», пунктів 4.1, 4.2 Положення про Дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці ДФС, затвердженого наказом Одеської митниці ДФС від 22 березня 2017 року № 155, наказом Одеської митниці ДФС від 5 лютого 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності
гр–на Д.», за порушення пункту 4.1 Правил Розпорядку, що проявилося у неповідомленні свого безпосереднього керівника про причини неявки на робоче місце після надання пояснень до УВБ територіальних органів ДФС в Одеській області ГУ ДФС в Одеській області, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення зауваження.

25. Вважаючи зазначені накази відповідача протиправними та такими, що прийняті (вчинені) у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із законності спірних наказів відповідача щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки це зроблено обґрунтовано, за наявності передбачених законом підстав.

27. Спірні накази Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596 «Про введення в дію переліку змін до штатного розпису» та від 29 січня 2018 року № 36 у частині відсутності у штатному розписі посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» не суперечать вимогам законодавства про державну службу, прав та законних інтересів позивача не порушують, видання цих наказів жодним чином не перебуває у причинному зв’язку з діяльністю позивача як викривача.

28. Також суд першої інстанції виходив із того, що зміна позивачеві режиму роботи не перебуває у причинному зв’язку з його діяльністю, не порушує його прав свобод чи інтересів, а тому відповідає вимогам закону, внутрішнім актам Одеської митниці ДФС.

29. Крім того, позивачу не була спричинена моральна шкода, оскільки, як встановлено судом, Одеською митницею ДФС спірні рішення та дії прийняті та вчинені правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. При цьому права та законні інтереси позивача порушені не були, що виключає можливість задоволення вимоги про її відшкодування. У свою чергу позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди спірними рішеннями, діями відповідача.

30. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов у частині вимог, виходив з того, що спірні накази відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправними, тому підлягають скасуванню.

31. Таких висновків суд дійшов тому, що до дисциплінарної комісії, яка встановила факт неналежного виконання посадових обов’язків головним державним інспектором відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС гр–ном Д., входив гр–н Н. (на посаді заступника голови дисциплінарної комісії). Водночас гр–н Д. раніше повідомляв спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції про вчинення злочину гр–ном Н.

32. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт участі у голосуванні особи (більше того, на посаді заступника голови дисциплінарної комісії), щодо якої позивачем повідомлено про скоєння корупційного злочину, свідчить про наявність конфлікту інтересів, упередженість та виключає правомірність наказів, прийнятих за наслідками висновків такої комісії.

33. Також суд апеляційної інстанції виходив із законності наказів Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596, яким введено в дію Перелік змін № 7 до штатного розпису на 2017 рік, у частині виведення зі штатного розпису посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П», та від 29 січня 2018 року № 36, яким введено в дію штатний розпис на 2018 рік Одеської митниці ДФС, у частині відсутності у штатному розписі посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П», яку виведено зі штатного розпису наказом Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596.

34. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що процес виведення зі штатного розпису посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» був здійснений із дотриманням норм права, що регулюють спірні правовідносини.

35. Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача внести зміни до штатного розпису на 2018 рік Одеської митниці ДФС шляхом введення до штатного розпису посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» та здійснити переведення позивача на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС за штатним розписом на 2018 рік Одеської митниці ДФС; про визнання протиправними дій відповідача щодо зміни режиму роботи позивача з «позмінно (цілодобово)» на «5-денний робочий тиждень», які відповідач вчиняє шляхом щомісячного затвердження Графіків роботи співробітників митного поста «П» Одеської митниці ДФС, та зобов’язання відповідача утриматись від встановлення позивачу режиму роботи «5-денний робочий тиждень», та поновити режим роботи «позмінно (цілодобово)» з відповідним відображенням у Графіках роботи співробітників митного поста «П» Одеської митниці ДФС, які затверджуються щомісячно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки вирішення вказаних питань відноситься до дискреційних повноважень відповідача, в що суд втручатись не може.

36. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності завдання спірними рішеннями, діями відповідача позивачу моральної шкоди, а тому й про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

37. Відповідач у своїй касаційній скарзі наполягає на тому, що позивачем вчинено дисциплінарні проступки, що полягають у невиконанні (неналежному виконанні) ним посадових обов’язків, інших вимог, встановлених законом, іншими нормативними актами, що встановлено службовим розслідуванням.

38. Також відповідач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що факт участі у голосуванні особи, щодо якої позивачем повідомлено про скоєння корупційного злочину, свідчить про наявність конфлікту інтересів, упередженість та виключає правомірність наказів, прийнятих за наслідками висновків такої комісії. Водночас відповідач вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вказаний факт у цілому не впливає на обставини, які були встановлені комісією, та висновки і рекомендації, яких вона дійшла в ході службового розслідування.

39. До того ж зазначає, такі висновки комісії мають рекомендаційний характер для суб’єкта призначення, який і наділений повноваженнями застосовувати дисциплінарні стягнення.

40. Позивач у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог, у задоволенні яких йому відмовлено.

41. Зазначає, що саме після повідомлення ним про факти корупції до нього відповідачем було вжито ряд негативних заходів впливу (зміна умов праці, скорочення посади, відкриття двох дисциплінарних проваджень та притягнення до дисциплінарної відповідальності), які і стали в подальшому підставою для звернення до суду з позовом.

42. Судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин не застосовано пункт 3 частини 1 статті 28, частину 3 статті 53 та частину 1 статті 67 Закону України «Про запобігання корупції», тоді як вказані норми підлягали застосуванню.

43. Так, факт повідомлення позивачем про скоєння корупційного злочину начальником митного поста став причиною виникнення в останнього конфлікту інтересів та упередженості при вчиненні дій та прийнятті рішень щодо позивача, що встановлено і судом апеляційної інстанції.

44. Наявність конфлікту інтересів, неповідомлення про це та вчинення дій в умовах конфлікту інтересів (начальник митного поста взяв участь у засіданні дисциплінарної комісії, на якому розглядалось питання щодо доповідної записки позивача про незаконність та скасування наказу Одеської митниці ДФС від 28 листопада 2017 року № 558 про відкриття дисциплінарного провадження) встановлено також постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 8 січня 2019 року у справі № 521/15838/18.

45. Скорочення посади позивача ініційоване службовою запискою митного поста «П» від 31 жовтня 2017 року № 2407/15-70-63 «Щодо внесення пропозицій про зміни до організаційної структури та штатного розпису митного поста «П», підписаною начальником митного поста та підготовленою начальником відділу, які мають приватний інтерес по відношенню до позивача.

46. У службовій записці відсутнє обґрунтування службової необхідності скорочення посади головного державного інспектора, на підставі вказаної службової записки начальником митниці, який теж має приватний інтерес, підписано «Перелік змін № 7 до штатного розпису на 2017 рік».

47. Таким чином, вказує позивач, ініціювання скорочення посади, видання та направлення до ДФС переліку змін до штатного розпису, видання наказу про введення в дію переліку змін здійснено посадовими особами, які мають приватний інтерес по відношенню до нього, що вплинуло на об’єктивність та неупередженість прийнятих рішень.

48. Наведені обставини, зазначає позивач, свідчать про порушення пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».

49. Крім того, позивач зазначає, що скорочення його посади та видання спірного наказу Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596 вчинялось безпосередньо з метою застосування негативного заходу впливу до нього, а не в інтересах служби, що підтверджується переліком доказів (скорочення посади ініційоване одразу після повідомлення позивачем про факти корупції; відповідач не включив позивача до переліку підпорядкованих посадових осіб, щодо яких встановлене обмеження на звільнення відповідно до частини 3 статті 53 Закону України «Про запобігання корупції»; відповідачем призупинене здійснення реорганізаційних заходів тільки після надходження відповідного листа НАЗК щодо можливого порушення прав позивача як викривача; попередні службові записки доводять необхідність збільшення штатної чисельності інспекторського складу, а не його зменшення, що було ініційовано тільки після повідомлення позивачем про факти корупції; відповідач вивів позивача поза штат на 2018 рік, що свідчить про те, що скорочення посади здійснювалось саме з метою скорочення позивача, а не будь–якої іншої особи).

50. Таким чином, вважає позивач, рішення про скорочення посади, на якій він перебував, було прийняте з порушенням вимог пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» та з порушенням заборон, встановлених частиною 3 статті 53 вказаного Закону.

51. Також позивач вважає, що пункт 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» містить імперативну норму про заборону вчиняти дії та приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Цю норму було порушено начальником відділу, начальником митного поста та начальником митниці під час прийняття рішень про скорочення посади позивача та видання спірних наказів, що є підставою для їх скасування як таких, що прийняті з порушенням пункту 3 частини 1 статті 28 та статті 67 Закону України «Про запобігання корупції».

52. Відповідно до висновку суду апеляційної інстанції, затвердження переліку змін до штатного розпису митниць належить до компетенції голови ДФС України, однак обов’язок внесення змін до організаційно–штатної структури та штатного розпису, зазначає позивач, покладено на начальників митниць, тобто рішення щодо внесення змін до штатного розпису Одеської митниці ДФС, яким скорочено посаду позивача, приймалось начальником митниці, що підтверджується його підписом. А отже, рішення про скорочення посади позивача підлягає скасуванню.

53. Крім того, позивач звертає увагу на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у частині відсутності оцінки всіх його аргументів, а також про порушення судом частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України у частині обов’язку саме відповідача доводити правомірність свого рішення, дію чи бездіяльність.

54. Зазначає про невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові, обставинам справи, а також про порушення судом апеляційної інстанції норм Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод у частині права на справедливий судовий розгляд.

55. Вважає, що судами необґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки спірними рішеннями, діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди.

56. Також позивач просить вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати наказ Одеської митниці ДФС від 4 лютого 2019 року № 34, яким введено в дію штатний розпис на 2019 рік Одеської митниці ДФС, у частині відсутності у штатному розписі посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П», яку виведено зі штатного розпису наказом Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596. При цьому позивач посилається на частину 2 статті 9 КАС України.

57. У відзиві гр–на Д. на касаційну скаргу Одеської митниці позивач не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними та наполягає на тому, що ним не вчинялись дисциплінарні порушення.

58. У відзиві Одеської митниці на касаційну скаргу гр–на Д. відповідач також не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними. Особливу увагу відповідач звертає на неможливість виходу за межі позовних вимог на стадії касаційного розгляду справи.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

59. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

60. Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасувати накази Одеської митниці ДФС  про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 24 січня 2018 року та від 5 лютого 2018 року суд зазначає.

61. Положеннями частини 1 статті 64 Закону України «Про державну службу» передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, визначених цим Законом та іншими нормативно–правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

62. Спірними наказами відповідача позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани та у вигляді оголошення зауваження.

63. Положеннями статті 69 Закону України «Про державну службу» передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (дисциплінарна комісія).

64. Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

65. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб’єкта призначення.

66. Статтею 68 вказаного Закону визначено коло суб’єктів, уповноважених ініціювати дисциплінарні провадження та застосовувати дисциплінарні стягнення.

67. Так, дисциплінарні провадження ініціюються суб’єктом призначення, а дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються), зокрема, на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження — суб’єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень — суб’єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

68. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, дисциплінарні провадження ініційовано начальником Одеської митниці ДФС гр–ном Л. (накази Одеської митниці ДФС від 28 листопада 2017 року № 558 «Про здійснення дисциплінарного провадження стосовно
гр–на Д.» та від 12 грудня 2017 року № 576 «Про здійснення дисциплінарного провадження стосовно гр–на Д.»).

69. Спірні накази Одеської митниці ДФС про притягнення гр–на Д. до дисциплінарної відповідальності також підписані начальником Одеської митниці ДФС гр–ном Л.

70. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що в засіданнях дисциплінарної комісії, що здійснювала дисциплінарні провадження, по кожному з них брав участь гр–н Н. (заступник голови дисциплінарної комісії), який обіймав на той час посаду начальника митного поста «П» Одеської митниці ДФС.

71. Водночас, як встановлено (пункт 11 цієї постанови) 28 листопада 2017 року, керуючись частиною 7 статті 53 Закону України «Про запобігання корупції», гр–ном Д. повідомлено спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції — Національне антикорупційне бюро України — про виявлене корупційне кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 364 КК України, вчинене посадовими особами керівного складу Одеської митниці ДФС (гр–ном Н., гр–ном А., гр–ном Л.), тобто про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

72. У контексті наведеного необхідно зазначити наступне.

73. Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що реальний конфлікт інтересів — суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

74. З моменту повідомлення гр–ном Д. спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції про вчинення вказаними посадовими особами (гр–ном Н., гр–ном А., гр–ном Л.) корупційного правопорушення, в останніх виникає суперечність між їх приватними інтересами по відношенню до позивача та службовими повноваженнями, що може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття ними рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання повноважень.

75. Отже, вчинення зазначеними посадовими особами (гр–ном Н., гр–ном А., гр–ном Л.) дій, прийняття рішень (ініціювання перевірок, притягнення до відповідальності тощо), що стосується позивача (гр–на Д.), буде свідчити про наявність реального конфлікту інтересів.

76. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов’язані не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

77. Також згідно з частиною 2 статті 35 вказаного Закону у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.

78. З огляду на викладене слід погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, що сам факт участі гр–на Н. (щодо якого позивачем повідомлено про скоєння корупційного злочину) в засіданнях дисциплінарної комісії, свідчить про наявність конфлікту інтересів та виключає правомірність наказів, прийнятих за наслідками висновків такої комісії, оскільки висновок комісії є передумовою видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності чи закриття дисциплінарного провадження.

79. Однак варто вказати, що самостійною підставою незаконності спірних наказів відповідача, якими його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, є й те, що їх видання відбулось також в умовах реального конфлікту інтересів (спірні накази підписані гр–ном Л., щодо якого позивачем повідомлено про скоєння корупційного злочину), який не був врегульований у встановленому Законом України «Про запобігання корупції» порядку (стаття 28).

80. Положеннями статті 67 зазначеного Закону передбачено, що нормативно–правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об’єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування.

81. Оскільки спірні накази Одеської митниці ДФС видані з порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції», то вони підлягають скасуванню, що свідчить про правильність висновку суду апеляційної інстанції в цій частині вимог.

82. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596, яким введено в дію Перелік змін № 7 до штатного розпису на 2017 рік, у частині виведення зі штатного розпису посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П», та наказу Одеської митниці ДФС від 29 січня 2018 року № 36, яким введено в дію штатний розпис на 2018 рік Одеської митниці ДФС, у частині відсутності у штатному розписі посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П», яку виведено зі штатного розпису наказом Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596, а також зобов’язання відповідача внести зміни до штатного розпису на 2018 рік Одеської митниці ДФС шляхом введення до штатного розпису посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» та здійснити переведення позивача на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС за штатним розписом на 2018 рік Одеської митниці ДФС, необхідно зазначити наступне.

83. Як встановлено судами та зазначалось раніше (пункти 13, 14 цієї постанови), 16 листопада 2017 року головою Державної фіскальної служби України затверджено перелік змін № 7 до штатного розпису Одеської митниці ДФС митниці ДФС на 2017 рік.

84. На підставі вказаного, наказом Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596 «Про введення в дію змін до штатного розпису» введено в дію перелік змін № 7 до штатного розпису Одеської митниці ДФС на 2017 рік, відповідно до якого зі штатного розпису відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС виведено посаду головного державного інспектора та введено посаду заступника начальника відділу.

85. Зазначений наказ Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596 «Про введення в дію змін до штатного розпису» став підставою для видання розпорядження від 27 грудня 2017 року «Щодо проведення заходів у зв’язку зі зміною істотних умов державної служби».

86. Відповідно до вказаного розпорядження зобов’язано забезпечити ознайомлення підпорядкованого особового складу відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» під особистий підпис з наказом Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596 «Про введення в дію змін до штатного розпису» та можливу зміну істотних умов державної служби відповідно до статті 43 Закону України «Про державну службу» з обов’язковим наданням копій відомостей про ознайомлення до відділу по роботі з персоналом.

87. Також вказаним розпорядженням від 27 грудня 2017 року зобов’язано надати керівництву митниці перелік підпорядкованих посадових осіб, щодо яких встановлені обмеження на звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до вимог статей 119, 179, 184, 197, 252 Кодексу законів про працю (КЗпП) України та інших обмежень, передбачених чинним законодавством, та інформації щодо переважних прав на залишення на роботі відповідно до вимог статті 42 КЗпП України з урахуванням порівняльного аналізу кваліфікованих вимог та продуктивності праці, у тому числі освітнього рівня, наявності дисциплінарних стягнень, заохочень, підвищення кваліфікації та інше.

88. Оцінюючи наведені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наказ Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596 «Про введення в дію переліку змін до штатного розпису» не суперечить вимогам законодавства про державну службу, прав та законних інтересів позивача не порушує, видання цього наказу жодним чином не перебуває у причинному зв’язку із діяльністю позивача як викривача, а відтак, твердження позивача, що видання вказаного наказу є загрозою до нього негативного заходу впливу у вигляді скорочення його посади є хибним та таким, що суперечить фактичним обставинам справи і не підтвердженим жодними доказами.

89. З цих же підстав суди дійшли висновку про законність іншого спірного наказу Одеської митниці ДФС від 29 січня 2018 року № 36, яким введено в дію штатний розпис на 2018 рік Одеської митниці ДФС.

90. З цього приводу необхідно вказати, що такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, оскільки зроблені за відсутності доказів, що їх підтверджують, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини в розглядуваній частині вимог.

91. Відповідно до частини 1 статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), — особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою.

92. З наведеної норми вбачається, що викривач набуває такого статусу з моменту, коли він здійснив усі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата.

93. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини варто зазначити, що гр–н Д. є викривачем у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

94. З моменту набуття особою статусу викривача останній здобуває певний імунітет, суть якого розкрито у частині 3 статті 53 Закону України «Про запобігання корупції».

95. Так, відповідно до положень зазначеної норми особа або член її сім’ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв’язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

96. Водночас такий імунітет (пункт 94 цієї постанови) не є абсолютним та має певні межі. У першу чергу, повинен бути наявним зв’язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

97. Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.

98. Ще одним обов’язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним. Під негативним заходом впливу може розумітись також і позбавлення або обмеження певного права викривача порівняно з іншими працівниками. Наприклад, відмова йому в наданні відпустки в іншому місяці, ніж це передбачено графіком відпусток, тоді як іншим працівникам у такому праві відмовлено не було.

99. Про наявність зв’язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім — застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність у часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність у минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.

100. Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дасть змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв’язку між виданням спірних наказів із діяльністю позивача як викривача.

101. У контексті наведеного варто також вказати, що поза увагою судів залишились доводи позивача, що саме після повідомлення ним про факти корупції до нього відповідачем було вжито ряд негативних заходів впливу, в тому числі й видання спірних наказів Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596 та від 29 січня 2018 року № 36, що вчинялись безпосередньо з метою їх застосування до позивача, а не в інтересах служби.

102. Також заслуговують на увагу доводи позивача про те, що відповідач (суб’єкт владних повноважень) зобов’язаний був довести відсутність причинного зв’язку між повідомленнями про корупцію та застосуванням негативних заходів впливу або загрози таких заходів впливу.

103. Такий обов’язок відповідача повністю узгоджується з положеннями частини 2 статті 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

104. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу, порушили наведену норму процесуального закону, переклавши обов’язок доказування наявності причинного зв’язку між повідомленнями про корупцію та застосуванням негативних заходів впливу або загрози таких заходів, на позивача. Водночас встановлення вказаної обставини є визначальним для вирішення цього спору.

105. Слушними є, зокрема, й доводи позивача про те, що відповідач не вжив заходів, спрямованих на спростування обставин, наведених позивачем, щодо наявності вказаного причинного зв’язку, та не надав судам жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій та рішень.

106. Хоча в розглядуваному випадку заперечення суб’єкта владних повноважень мають бути обґрунтованими та переконливими.

107. Так, у разі наявності обґрунтованих доводів викривача про вжиття до нього негативних заходів впливу чи загрози їх застосування, що пов’язано з його викривацькою діяльністю, суб’єкт владних повноважень — орган державної влади повинен довести, принаймні, що зазначеного зв’язку не було, тобто що такі заходи, вжиті до позивача, не пов’язані з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою; що викривач повідомив не про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», а про інші порушення; що дії відповідача не були негативними, тобто для викривача не було вжито негативних заходів.

108. Крім того, Верховний Суд зазначає, що сам по собі факт зміни штатного розпису Одеської митниці ДФС шляхом виведення посади головного державного інспектора та введення посади заступника начальника відділу, не може свідчити про порушення прав, свобод чи інтересів позивача та/чи про незаконність спірних наказів.

109. Однак у контексті особливого статусу позивача (викривач) та можливого наявного в нього імунітету від негативних заходів впливу, а також тієї обставини, що при виконанні розпорядження Одеської митниці ДФС від 27 грудня 2017 року відповідач не включив позивача до переліку підпорядкованих посадових осіб, щодо яких встановлено обмеження на звільнення, та до переліку посадових осіб, яких запропоновано до переведення, варто вказати, що спірні накази Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596 та від 29 січня 2018 року № 36 можуть порушувати право позивача.

110. З урахуванням викладеного Верховний Суд звертає увагу на те, що судам слід повно і всебічно встановити всі обставини справи та перевірити обґрунтованість своїх висновків у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства та правових висновків, зроблених Верховним Судом.

111. При цьому окремо судам необхідно дослідити мету, з якою діяв відповідач, здійснюючи виведення посади головного державного інспектора та введення посади заступника начальника відділу, чи були такі заходи обґрунтованими та водночас необхідними.

112. Щодо прохання позивача про вихід за межі позовних вимог та задоволення вимог про визнання протиправним та скасування наказу Одеської митниці ДФС від 4 лютого 2019 року № 34, яким введено в дію штатний розпис на 2019 рік Одеської митниці ДФС, у частині відсутності у штатному розписі посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П», та зобов’язати відповідача внести зміни до штатного розпису на 2019 рік Одеської митниці ДФС шляхом введення до штатного розпису посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» та здійснити переведення позивача на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС за штатним розписом на 2019 рік Одеської митниці ДФС, то варто зауважити, що суд касаційної інстанції позбавлений такої процесуальної можливості.

113. Більше того, частиною 4 статті 341 КАС України передбачено, що у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

114. Водночас вказані позивачем нові вимоги можуть бути предметом судового розгляду в разі звернення позивача до суду з відповідним позовом у порядку, передбаченому КАС України.

115. Крім того, оскільки суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги (частина 1 статті 341 КАС України), то Верховний Суд не переглядає рішення судів у частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо зміни режиму роботи позивача з «позмінно (цілодобово)» на «5-денний робочий тиждень» та зобов’язання відповідача утриматись від встановлення позивачу режиму роботи «5-денний робочий тиждень» і поновити режим роботи «позмінно (цілодобово)» з відповідним відображенням у Графіках роботи співробітників митного поста «П» Одеської митниці ДФС, які затверджуються щомісячно, оскільки позивач не оскаржує рішення судів попередніх інстанцій в цій частині вимог.

116. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 60 000 грн, то суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в зазначеній частині вимог з огляду на таке.

117. Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

118. Згідно з роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

119. Під моральною шкодою законодавець розуміє втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі.

120. Пунктом 5 цієї постанови визначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, з’ясувати наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. З’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння шкоди чи фізичних страждань, якими обставинами чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну шкоду, з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

121. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 826/23650/15.

122. Беручи до уваги те, що позивачем не доведено та не надано судам попередніх інстанцій відповідних доказів завдання йому моральної шкоди, також не наведено міркування, з яких позивач виходив при визначенні розміру шкоди, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині вимог.

123. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

124. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

125. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

126. У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

127. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що більшість аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, отримали достатню оцінку з його боку, щоби вважати рішення суду обґрунтованим. У той же час рішення судів першої та апеляційної інстанцій таким критеріям не відповідають.

128. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

129. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

130. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у частині вимог про визнання протиправними та скасування наказу Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596 та наказу Одеської митниці ДФС від 29 січня 2018 року № 36.

131. Водночас оскільки позовні вимоги про зобов’язання відповідача внести зміни до штатного розпису на 2018 рік Одеської митниці ДФС шляхом введення до штатного розпису посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» та здійснити переведення позивача на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС за штатним розписом на 2018 рік Одеської митниці ДФС є похідними від позовних вимог, про які йшлось у попередньому пункті цієї постанови, то рішення судів також необхідно скасувати і в цій частині вимог з направленням справи на новий розгляду до суду першої інстанції.

132. В задоволенні іншої частини вимог рішення судів попередніх інстанцій необхідно залишити без змін, оскільки Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій частині вимог.

133. При новому розгляді спору судам необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін (у тому числі, вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

134. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 353, 356 КАС України, Верховний Суд постановив:

— касаційні скарги Одеської митниці Державної фіскальної служби та гр–на Д. задовольнити частково;

— рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року скасувати у частині вимог про визнання протиправними та скасування наказів Одеської митниці ДФС від 20 грудня 2017 року № 596, та від 29 січня 2018 року № 36, та зобов’язання відповідача внести зміни до штатного розпису на 2018 рік Одеської митниці ДФС шляхом введення до штатного розпису посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» та здійснити переведення позивача на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «П» Одеської митниці ДФС за штатним розписом на 2018 рік Одеської митниці ДФС, справу у цій частині вимог направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року. Справа № 815/2074/18. Суддя-доповідач — Білак М.В. Судді — Губська О.А., Калашнікова О.В.)