Питання захисту прав споживачів у сфері фінансових послуг для учасників ринку зовсім не нове. Нагальність усунення низки прогалин у цій сфері неодноразово була у фокусі уваги як Національного банку України (НБУ), так і експертних кіл, а також знаходила своє відображення у вигляді різних законопроектів. Так, у серпні цього року НБУ презентував Концепцію захисту прав споживачів фінансових послуг, яка перш за все спрямована на підвищення якості фінансових послуг через посилення відповідальності фінансових установ за недотримання вимог щодо їх якості.

А 11 вересня Верховна Рада України у першому читанні схвалила законопроект № 1085-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» (законопроект). На думку його авторів, більшість споживачів не розуміють та не знають своїх прав через вкрай низький рівень фінансової грамотності. І така необізнаність, у свою чергу, призводить до ризику недобросовісного провадження діяльності саме надавачами фінансових послуг.

До слова, Міністерство фінансів України підтримало такий крок парламентаріїв та пояснило, що прийняття в першому читанні цього документа є одним із пунктів співпраці з Міжнародним валютним фондом (МВФ), що передбачений Меморандумом про економічну і фінансову політику в рамках програми Стенд–бай. «Він регулює повноваження державних органів та принципи захисту прав споживачів фінансових послуг і визначає відповідальність фінансових установ за порушення таких прав» — йдеться в офіційному релізі відомства.

Отже, законопроект, зокрема, передбачає встановлення повноважень державних органів щодо захисту прав споживачів фінансових послуг та визначення принципів захисту прав споживачів фінансових послуг. Тобто низка законодавчих актів доповнюється нормами, які надають органам, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, чіткий перелік повноважень для реалізації завдання захисту прав споживачів фінансових послуг. У цьому випадку йдеться про НБУ, Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, а також Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Запроваджується і відповідальність фінансових установ за порушення прав споживачів фінансових послуг. Зокрема, статтю 156¹ Кодексу України про адміністративні правопорушення запропоновано доповнити новою частиною, яка встановлює, що ненадання, несвоєчасне надання споживачу фінансових послуг інформації про умови надання фінансової послуги, яку він має намір отримати, та іншої інформації, обов’язковість надання якої споживачу фінансових послуг передбачена законодавством, а також надання інформації про фінансову послугу учасника ринку фінансових послуг, що містить неповні, неточні або недостовірні відомості (дані) тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб, фізичних осіб — підприємців від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Причому повторно вчинені цими особами такі дії після притягнення до відповідальності протягом року призводять до штрафних санкцій, але вже у значно більшому розмірі (від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Відповідальність передбачається і профільним законом — Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (Закон). Так, наприклад, у частині штрафних санкцій автори пропонують за ненадання або надання не в повному обсязі споживачу фінансових послуг перед укладенням договору про надання фінансових послуг визначеної законом інформації про умови надання фінансових послуг в обсязі, передбаченому законодавством, або надання недостовірної інформації про таку послугу застосовувати штраф до фінансових установ контролюючими у цій сфері органами у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен випадок такого ненадання, надання не в повному обсязі чи надання недостовірної інформації.

Крім того, автори звертають увагу, що диспозиції відповідних норм Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнені нормами, які чітко визначають певні порушення прав споживачів фінансових послуг як склад адміністративного правопорушення.

До слова, Закон також зазнав суттєвих змін у цій сфері. Перш за все документ доповнено низкою нових термінів, серед яких визначення поняття «споживач фінансових послуг» — це фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов’язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю. Окрім того, доповнюється Закон і новою статтею, яка визначає принципи захисту прав споживачів фінансових послуг. Вводять автори законопроекту до профільного закону і визначення головних вимог до договору про надання фінансових послуг. Отже, відповідний договір укладається виключно у письмовій формі, але виняток становлять послуги з торгівлі валютними цінностями та послуги з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб’єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов’язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом. При цьому під письмовою формою розуміється як паперовий документ, так і електронний. Більше того, договір може бути укладено у письмовій формі шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб–сайті (веб–сторінці) особи, яка надає фінансові послуги, та/або у разі надання фінансової послуги за
допомогою платіжного пристрою на екрані платіжного пристрою, що використовує особа, яка надає фінансові послуги.

«Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані» — зазначається у запропонованих змінах до статті Закону, що врегульовує питання договору про надання фінансових послуг. Запропоновано передбачити, що умови договору про надання фінансових послуг, які обмежують права клієнта порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними. А у разі виникнення неоднозначного тлумачення прав та обов’язків сторони за договором за участю споживача фінансових послуг такі права та обов’язки тлумачаться на користь такого споживача.

Також запропоновано встановити заборону покладати на споживача фінансових послуг сплату будь–яких платежів, відшкодувань, штрафних санкцій за реалізацію ним права на відмову від договору чи за дострокове розірвання (ініціювання дострокового розірвання) споживачем фінансових послуг такого договору, а також забороняється стягувати такі платежі, відшкодування, штрафні санкції. Відповідна заборона може застосовуватись і у разі, якщо споживач достроково виконав умови договору.

При цьому орган, який здійснює державне регулювання відповідного ринку фінансових послуг, має право визначити мінімальний обсяг інформації, яка має надаватися клієнту щодо кожного виду фінансових послуг, якщо такий мінімальний обсяг інформації не встановлений законом.

Варто звернути увагу і на зміни до Закону України «Про споживче кредитування», якими передбачається розширити поняття загальних витрат за споживчим кредитом шляхом зарахування до нього всіх витрат споживача, включаючи додаткові та супутні послуги третіх осіб. Крім того, законопроектом пропонується уточнити норми Закону щодо укладення договору про споживчий кредит у вигляді електронного документа та використання електронного підпису до та під час підписання такого договору, а також у разі внесення змін до нього.

І трохи більше ніж за тиждень, 20 вересня, парламентарії ухвалили у другому читанні та в цілому закон із низкою правок. Зокрема, встановлюється заборона на поширення недобросовісної реклами фінансових послуг, узгоджено окремі положення із законом про «спліт», а також уточнено порядок набуття чинності законом у цілому та його окремими нормами.

Таким чином, після набуття ним чинності відповідні державні органи зможуть оперативно захищати права громадян на ринку фінансових послуг, а з іншого боку — відповідні норми дозволятимуть притягнути до відповідальності недобросовісних надавачів таких послуг.

Світлана ТАРАСОВА, «Судовий вісник»