Роман КУЙБІДА, член Громадської ради доброчесності

— Якщо говорити про ефективність діяльності Верховного Суду, то чим меншою за чисельністю буде ця інституція, тим краще, зокрема і для реалізації нею головної функції — забезпечення єдності судової практики. За чисельністю суддів ВС є чи не найбільшим з-поміж інших верховних судів Європи, тож, можливо, і варто було б говорити про оптимізацію його складу. Однак передумов для скорочення кількості суддів, які у ньому працюють, наразі немає: перш ніж скорочувати штат ВС, потрібно зменшити кількість справ, які до нього надходять. Вважаю механізм, запропонований законопроектом № 1008, нежиттєздатним у плані поліпшення ефективності правосуддя, оскільки на розгляді найвищого суду в системі судоустрою України сьогодні перебуває величезна кількість справ, у тому числі й ті, які дісталися йому у спадок від Верховного Суду України і трьох вищих спеціалізованих судів. Можна припустити, що у цьому питанні нині переслідуються певні політичні цілі, без наявності чіткого бачення реформування ВС. Механічне зменшення кількості суддів ВС, як на мене, нічого не дасть, допоки не буде створено дієвих процесуальних механізмів зменшення навантаження на касаційну інстанцію.

________________________________________________________________________________________________

Садіг ТАГІЄВ, суддя у відставці, кандидат на посаду судді КСУ за квотою з’їзду суддів

— Дефініцією «справедливий і незалежний суд» усі ми — і судді, і можновладці, і громадськість — дуже часто послуговуємося. Однак, коли справа доходить до конкретних ситуацій, кожен «препарує» це поняття по-своєму. Зрештою, виходить так, як у відомій байці Івана Крилова «Лебідь, Рак і Щука». Той, хто знайомий з історією, добре знає, яким був підхід до будь-яких реформ раніше. Скажімо, до судової реформи 1864 року в Російській імперії готувалися близько трьох десятиліть, і навіть після розпаду імперії єдиною найбільш надійною гілкою влади, яка користувалася довірою у громадян — від батрака і до самого царя, — був суд і суд присяжних. До змін потрібно ставитися досить виважено і розумно — перш ніж запроваджувати новацію, зважувати всі за і проти, прораховувати можливі ризики. Можливо, до нового Верховного Суду сьогодні і ставлення таке через те, що свого часу ідея його створення виникла спонтанно, а формування Суду відбувалося форсованими темпами.

__________________________________________________________________________________________________________

Як ви оцінюєте перспективи ухвалення парламентом проекту № 1008, зокрема і реалізацію ідеї щодо скорочення складу ВС?

Дмитро ШПЕНОВ, член Комітету ВРУ з питань правової політики

— У багатьох народних депутатів України були застереження стосовно запропонованих законодавчих змін, вочевидь, саме тому проект було ухвалено тільки у першому читанні, а не в цілому як рекомендував профільний комітет. Утім, навіть попри низку зауважень як від колег-парламентаріїв, так і від представників ВС та органів суддівського врядування, не думаю, що текст законодавчої ініціативи під час підготовки до другого читання зазнає кардинальних змін. Максимум, що можливо, це внесення якихось технічних незначних поправок. Те, що відбувається із судовою системою в останні роки, зокрема із ВС, не інакше як знущанням я назвати не можу. Про яку довіру громадян до суддів можна говорити, коли представників судової влади постійно намагаються змінити?..

________________________________________________________________________________________________________________

Руслан СИДОРОВИЧ, народний депутат України VIII скликання

— Якщо поглянути на ситуацію з судовою реформою об’єктивно, а не політично, то моя особиста думка як громадянина і юриста — вона не була успішною. Мірилом такого неуспіху є те, що суттєвого відновлення суспільної довіри до судової влади не відбулося. Окрім цього, навіть попри те, що шляхом проведення конкурсних процедур система суттєво оновилася, у суддівських лавах залишилися ті, кому там, щонайменше, не місце, а щонайбільше — вони мали б понести кримінальну відповідальність. Залишається багато запитань і до удосконалення процесуального законодавства: поруч із низкою позитивних новацій у ньому залишилося чимало «троянських коней». Стосовно пропозицій проекту № 1008, то я не бачу великої проблеми в тому, що ВККС пропонується перетворити фактично на відділення ВРП. А от ідею, яку я категорично не підтримую, це необхідність перезавантаження ВС. Додаткове, чи то пак нове, «перетрушування» судової влади жодним чином не забезпечить її інституційної спроможності і самостійності! Окрім того, є серйозний ризик того, що систему, зрештою, залишать не найгірші, а найкращі судді.