На хвилі загального ажіотажу щодо розгляду Верховною Радою України проекту Закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії)» (№ 1013) вважаю за необхідне нагадати широкому загалу та професійній спільноті, що адвокатура — це не лише про особливий статус, гарантії діяльності та розширені права.

Адвокатура — не тільки права, але й обов’язки

Адвокатура — це ще й про високі стандарти поведінки та «екстраобов’язки», а також відповідальність за їх недодержання/невиконання.

Так, Правила адвокатської етики та стаття 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» нормативно покладають на адвоката додатковий тягар відповідальності за свої дії не тільки в професійній, а й у громадській, публіцистичній та інших сферах, у взаємовідносинах із громадянами, державними органами та інституціями, органами адвокатського самоврядування.

Проголошуючи присягу, особа приймає ці правила та погоджується нести відповідальність за їх недодержання.

За додержанням таких правил стежить багатоланкова система контролю, що складається з двох рівнів адміністративного оскарження і трьох судових інстанцій.

При цьому така система, хоч є далекою від ідеалу, проте не є декларативною.

Підтвердженням зазначеного є сформований на сьогодні пул судових рішень, у тому числі Верховного Суду, щодо цієї категорії справ. Наявність такої бази свідчить про активну правову дискусію довкола питань щодо порядку та підстав притягнення адвокатів до відповідальності, формування сталої практики застосування норм права в згаданій сфері, що закріплюється в рішеннях Верховного Суду.

Нижче пропоную розглянути основні правові питання і тенденції, щодо яких наразі вже сформовано певну позицію Верховного Суду.

Адвокат vs КДКА: публічно чи приватноправові відносини

Враховуючи, що позитивні результати розгляду скарги на адвоката (тобто її задоволення) найчастіше останніх не влаштовують, — рішення Кваліфікаційно–дисциплінарної комісії адвокатури (КДКА) оскаржуються до судових інстанцій.

Між тим до певного часу був деякий правовий спір щодо юрисдикції розгляду таких справ. Суперечки з’являлися через визначення характеру спору, що виник між адвокатом та КДКА, а саме — зарахування його до публічно–правових чи приватноправових відносин.

Проте наприкінці 2018 року Велика Палата Верховного Суду (постанова від 7 листопада 2018 року у справі № 607/3128/16-ц) надала свою позицію щодо зазначеного питання, певним чином врегулювавши його.

Так, суд зазначив, що законодавче врегулюванням порядку набуття статусу адвоката, гарантій незалежності його діяльності та особливого порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також реалізації адвокатурою функцій із захисту прав невизначеного кола осіб свідчать про суспільний інтерес, а отже, і публічно–правовий характер правовідносин.

Також суд дійшов висновку, що з огляду на мету створення та коло повноважень КДКА наділена владними управлінськими повноваженнями щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, суд зазначив, що спори щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є публічно–правовими, тож їх належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Поняття тривалості та систематичності порушень

Розглядаючи питання щодо додержання КДКА строків притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, суди неодноразово торкалися питання наявності у допущеному порушенні ознак триваючого або систематичного.

Так, у постанові Верховного Суду від 9 серпня 2019 року у справі № 1540/4358/18 суд зазначив, що, «незважаючи на відсутність у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначення поняття «триваюче правопорушення», триваючими є правопорушення, які почалися з певної протиправної дії або бездіяльності і здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов’язку».

Початком такого діяння суд визначає момент, коли адвокат або не виконує конкретний покладений на нього обов’язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

До триваючих порушень Верховний Суд зараховує, зокрема, несплату адвокатом щорічних внесків на реалізацію повноважень органів адвокатського самоврядування (як у згаданій вище постанові) або неповернення клієнту гонорару чи його частини, які підлягають поверненню за умовами договору (постанова Верховного Суду від 5 липня 2019 року у справі № 815/2954/17).

Також, надаючи визначення поняття «систематичність порушення», Верховний Суд зазначив, що систематичне порушення Правил адвокатської етики являє собою «скоєння протягом відповідного періоду декількох порушень» та, на відміну від трудових правовідносин, не потребує наявності «повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку» (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 815/171/17).

Поведінка поза межами професійних прав та обов’язків

Основним видом порушень, щодо вчинення яких КДКА найчастіше приймає позитивне рішення за результатами розгляду скарг на адвокатів, є встановлені факти поведінки останніх поза межами своїх професійних прав та обов’язків.

Так, суди у своїх рішеннях визнають порушенням Правил адвокатської етики, достатнім для притягнення до дисциплінарної відповідальності, виконання адвокатом доручення клієнта, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними. При цьому визначальною обставиною є обізнаність адвоката про протиправність такого доручення.

Достатньою підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, на думку Верховного Суду, також є дії адвоката, спрямовані на невиправдане затягування судового розгляду справи (постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 815/4144/15).

Проте, за практикою судів та КДКА, вони не завжди вбачають таких порушень у подачі «необґрунтованих та безпідставних» клопотань, на відміну від, наприклад, залишення адвокатом залу судового засідання без поважних причин до закінчення засідання.

Окремо треба відзначити факти використання адвокатами свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю з метою вчинення дій, не пов’язаних з професійною адвокатською діяльністю.

Так, під час розгляду справи № 826/8426/17 судом було встановлено факт систематичних провокацій в отриманні хабарів з боку адвоката, який «співпрацював з правоохоронними органами з метою протиправного підбурювання інших осіб до вчинення злочинів для подальшого викриття правоохоронними органами цих осіб» (постанова Верховного Суду від 31 червня 2019 року).

У згаданих діях суд вбачив порушення Правил адвокатської етики щодо неприпустимості допущення дій, які впливали б на незалежність адвоката, з метою догодити суду чи іншим державним органам та підтримав рішення КДКА про позбавлення адвоката права на зайняття адвокатською діяльністю.

Гарантії добропорядності

Враховуючи зазначене, наразі є доволі дієвий інструмент контролю за належним виконанням адвокатами своїх професійних обов’язків, який надає певні «гарантії добропорядності» адвоката не тільки для його клієнта, а й для суду, опонентів та інших учасників правовідносин, до яких залучений адвокат.

Судовий контроль за діяльністю КДКА, особливо рішення Верховного Суду, в свою чергу, не дозволяють КДКА зловживати наданими повноваженнями чи, навпаки, потурати свавіллю окремих представників адвокатської спільноти. Сформовані нормативно «правила гри» з часом уточнюються та роз’яснюються судами.

Таким чином, незважаючи на все ж наявні проблеми, адвокатура, маючи зазначені інструменти контролю, на противагу гарантіям адвокатської діяльності, є збалансованою інституцією, діяльність якої якісно відрізняється від інших видів представництва та форм надання юридичних послуг.

Станіслав ЄНА, адвокат ЮК VB PARTNERS, м. Київ

Спеціально для «Судового вісника»