20 січня 2021 року колегія незалежних експертів (колегія) ухвалила звіт у спорі між Європейським Союзом (ЄС) та Південною Кореєю (Корея) про порушення останньою зобов’язань щодо забезпечення трудових прав за розділом «Торгівля та сталий розвиток» Угоди про вільну торгівлю між ЄС та Кореєю (УВТ). За УВТ, обидві сторони зобов’язались дотримуватися фундаментальних міжнародних трудових права та стандартів. Це включає запровадження національних правових гарантій стосовно дотримання принципів основних трудових стандартів, визначених Міжнародною організацією праці (МОП), включно зі свободою об’єднань. До зобов’язань також належать постійні зусилля щодо ратифікації основних конвенцій МОП.

Ще в грудні 2018 року ЄС подав запит про консультації за пунктом 1 статті 13.14 УВТ. Оскільки консультації не мали жодного результату, в липні 2019 року ЄС подав запит про формування колегії. У запиті ЄС стверджував, що чотири положення Закону Республіки Корея «Про професійні спілки і трудові відносини» суперечать пункту 1 статті 13.4 УВТ (порушення принципу свободи об’єднань), а також що Корея не доклала достатніх зусиль для ратифікації основних конвенцій МОП, щоб виконати свої зобов’язання відповідно до останнього пункту статті 13.4 УВТ. Колегія постановила, що (1) мала юрисдикцію розглядати цей спір, (2) з чотирьох положень Закону Республіки Корея «Про професійні спілки і трудові відносини», які ЄС просив визнати несумісними з УВТ, три було визнано несумісними, а також що (3) з боку Кореї не було порушення щодо ратифікації базових конвенцій МОП.

Право безробітних на свободу об’єднань

У рамках вимог та позицій ЄС вказано, що статтею 2 (1) Закону Республіки Корея «Про професійні спілки і трудові відносини» визначено працівника як будь-яку особу, яка виконує роботу для іншої сторони на основі підлеглих відносин і отримує за це заробітну плату. ЄС заявив, що таке визначення виключає деякі категорії самозайнятих осіб, а також звільнених і безробітних зі сфери дії норм про свободу об’єднань. Отже, це положення суперечить принципам свободи об’єднань, а тому суперечить статті 13.4 УВТ, в якій сторони гарантували цей принцип. ЄС також заявив, що право на свободу об’єднань має надаватись всім працівникам без дискримінації, та навів практику Комітету зі свободи об’єднань МОП (CFA), згідно з якою безробітні мають право на свободу об’єднань.

Корея зі свого боку стверджувала, що самозайняті працівники не виключаються з категорії робітників і навела окремі справи національних судів, де ті визнавали деякі категорії самозайнятих працівників працівниками в розумінні національного законодавства. Натомість Корея визнала, що її законодавство наразі не дозволяє звільненим і безробітним створювати профспілки та вступати до них. Водночас Корея заявила, що уряд розробив законопроєкт, який передбачає прийняття до профспілок безробітних або звільнених.

Колегія у своєму рішенні зауважила, що принципи, які стосуються основного права на свободу об’єднання, включають усіх працівників, навіть самозайнятих. У своєму висновку колегія послалася на практику CFA та зазначила, що такі критерії визначення працівника, як залежність більшої частини заробітної плати від конкретного роботодавця, а також зарплата як критерій, постійні та ексклюзивні відносини між роботодавцем і працівником виключають самозайнятих працівників. Також колегія зауважила, що законопроєкт, поданий урядом Кореї, є недостатнім, оскільки він досить нечіткий. Колегія зазначила, що корейські закони не забезпечують достатніх підстав для звільнених і безробітних працівників стати членами профспілки, тому Корея порушила УВТ.

Труднощі профспілок

Пунктом d статті 2 (4) Закону Республіки Корея «Про професійні спілки і трудові відносини» передбачено, що організація не повинна розглядатися як профспілка у випадках, коли особам, які не підпадають під визначення поняття «працівник», дозволено вступати до організації. ЄС зауважив, що профспілки мали труднощі з реєстрацією, якщо їх правила дозволяли звільненим і безробітним працівникам приєднуватися до них.

Корейська сторона навела кілька прикладів успішної реєстрації профспілок, які дозволяли звільненим і безробітним працівникам приєднуватися до них. Однак ці реєстрації були зумовлені практикою Верховного суду Кореї та не були прямо передбачені законом.

Колегія, своєю чергою, зазначила, що згідно із законодавством Кореї профспілкові організації не мають права приймати до своїх лав звільнених або безробітних працівників, тому це положення також є порушенням УВТ.

Право профспілок обирати своїх представників

Статтею 23 (1) Закону Республіки Корея «Про професійні спілки і трудові відносини» передбачено, що посадові особи профспілок можуть обиратися лише з-поміж членів профспілки. ЄС стверджував, що це не сумісно з правом профспілок обирати своїх представників, як це передбачено у статті 3 Конвенції МОП № 98 (Конвенція про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів).

Корея стверджувала, що, якщо дозволити обирати посадовими особами профспілки працівників, які не є членами профспілок, буде створено серйозні ризики, що профспілка може використовуватися не в інтересах робітників. Це, своєю чергою, може призвести до порушення принципу свободи об’єднання.

Колегія у своєму рішенні, зауважила: CFA прямо передбачає, що вимога про те, що посадові особи профспілки мають працювати на підприємствах — членах профспілки, суперечить принципу свободи об’єднання, і врешті-решт дійшла висновку, що і це положення корейського законодавства порушує УВТ.

Розпуск профспілок

Статтею 12 (1)–(3) Закону Республіки Корея «Про професійні спілки і трудові відносини» передбачено дискреційну процедуру сертифікації профспілок. ЄС стверджував, що цей закон встановлює п’ять широких і неточних підстав для розпуску профспілок. Наприклад, одна з цих підстав — якщо тим, хто не є робітником, дозволено вступати до профспілки. Також наведено приклад розпуску профспілки з 60 000 членів через те, що 9 її учасників було звільнено з роботи. ЄС стверджував, що процедура нагадує систему попереднього відбору, заборонену CFA.

Корейська сторона переконувала, що завдання адміністративних органів зводиться до перевірки того, чи подано необхідні документи, і що було лише декілька випадків відмови в сертифікації на цих підставах. А також навела рішення Конституційного суду Республіки Корея, яким визнано таке положення конституційним. Цей Суд прямо зазначив, що процедура створення профспілок не є дискреційною і вся процедура не є системою ліцензування попереднього відбору.

Колегія погодилася з ЄС, що підстави для розпуску профспілок досить розмиті. Вона врахувала той факт, що Корея не навела жодних прикладів того, як це положення насправді застосовується. Через відсутність відповідних доказів колегія не змогла дійти висновку, чи процедура передбачатиме, чи не передбачатиме здійснення дискреційних повноважень із боку компетентних органів. Отже, колегія не виявила порушення зобов’язань із боку Кореї.

Ратифікація основних конвенцій

В УВТ передбачено зобов’язання сторін докладати постійних зусиль щодо ратифікації основних конвенцій МОП, а також інших конвенцій, які МОП класифікує як «сучасні». ЄС зазначав, що Корея проявила часткову бездіяльність і не вжила всіх належних заходів щодо ратифікації основних конвенцій. Європейський Союз зауважив, що зусилля Кореї не відповідають стандарту «постійних зусиль». Проте він визнав, що Корея доклала задовільних зусиль лише протягом останніх трьох років.

Корея стверджувала, що слово «буде (will)» має протиставлятися словам «повинен (shall)» або «має (must)» і що він більше схожий на заяву про наміри, ніж на зобов’язання. Корея також переконувала, що зобов’язання докладати «постійних зусиль» означає, що стороні дозволено просто підтримувати статус-кво або лише докладати мінімальних зусиль. Вона скерувала на розгляд колегії всі законопроєкти про внесення змін та звіти про інші дії щодо ратифікації основних конвенцій.

Колегія ж у своєму звіті спочатку надала перелік восьми основних конвенцій МОП. Було встановлено, що Корея ще не ратифікувала чотири. Тоді колегія зазначила, що термін «буде» в основному не відрізняється від «повинен» у конкретному контексті УВТ, отже, це положення є юридично обов’язковим. Колегія не погодилася з корейською інтерпретацією «постійних зусиль». Однак вона також не погодилася з трактуванням ЄС, а саме, що сторони повинні докладати зусиль без перерви. Водночас колегія також зазначила, що в цьому положенні не передбачено строків. З цього вона дійшла висновку, що той факт, що Корея ще не ратифікувала чотири основні конвенції МОП, сам собою не є свідченням невиконання нею УВТ. Однак колегія була задоволена зусиллями Кореї щодо ратифікації конвенцій, які та докладала протягом останніх трьох років. Зусилля визнали задовільними, хоча й досить повільними. Зрештою, колегія встановила, що Корея не порушила це положення УВТ.

Описаний спір є унікальним і важливим із практичної точки зору. Він показує, що ЄС приділяє увагу не тільки торговельним, але й трудовим аспектам і питанням сталого розвитку угод про вільну торгівлю, до яких часто договірні сторони ставляться без належної уваги, трактуючи їх виключно як декларативні. Порушивши свої зобов’язання за угодою, Корея отримала вимогу про консультації від ЄС, а потім і вимогу про розгляд спору, який врешті-решт програла.

Європейська Комісія у своїх документах підкреслює важливість забезпечення регулярної перевірки дотримання розділу «Торгівля та сталий розвиток» угод про вільну торгівлю ЄС (зокрема, щодо принципів свободи об’єднання, безпеки та гігієни праці, умов праці, інспектування умов праці, доступу до ефективних засобів правового захисту тощо). Основою для цього буде щорічний звіт і детальна оцінка виконання цих положень угод про вільну торгівлю ЄС.

До речі, Угода про асоціацію між Україною та ЄС містить положення, аналогічні положенням УВТ між ЄС та Кореєю (пункт 3 статті 13.4 УВТ ЄС — Корея аналогічний пункту 2 статті 291 Угоди про асоціацію; пункт 3 статті 13.4 УВТ ЄС — Корея аналогічний пункту 3 статті 291Угоди про асоціацію).

Отже, щоб не програти ще один торговельний спір з ЄС, як справу про обмеження експорту необробленої деревини, необхідно провести моніторинг дотримання Україною своїх зобов’язань за Угодою про асоціацію не лише в торговельній, але й у трудовій сфері.

ТЕРЕЩЕНКО Олександр — старший юрист Aequo, м. Київ