Заборона проведення страйку не вказує безапеляційно на порушення свободи зібрань.

Судова заборона проводити профспілковий страйк через потенційне порушення права Європейської економічної зони (EEA) не становить порушення конвенційних гарантій. Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Норвезька конфедерація профспілок (LO) та Норвезька спілка працівників транспорту (NTF) проти Норвегії» (скарга № 45487/17), рішення в якій ухвалив 10 червня ц.р.

ЄСПЛ визначив, що відмова Верховного суду Норвегії дозволити страйк була ухвалена в межах його дискреції, а підстави, які він навів для обґрунтування свого остаточного висновку за конкретних обставин цієї справи та з огляду на характер і мету запропонованого бойкоту, були достатніми. Отже, не йдеться про порушення статті 11 (свобода зібрань та об’єднань) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Додатково ЄСПЛ вказав, що право EEA слід враховувати, оцінюючи пропорційність втручання в основоположні права.

Неаргументоване невизнання релігійної організації є дискримінацією

Відмова держави визнати релігійну громаду не є нейтральним та неупередженим рішенням. Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 червня 2021 року у справі «Античне Балтійське релігійне об’єднання «Ромува» проти Литви» (скарга № 48329/19).

Литовський парламент відмовився офіційно визнати заявника релігійним об’єднанням. Водночас ЄСПЛ вказав, що при цьому органи державної влади не продемонстрували розумного та об’єктивного обґрунтування ставлення до заявника, на відміну від інших подібних релігійних об’єднань. Заявник же не мав жодного ефективного національного засобу правового захисту, щоб оскаржити відповідне рішення сейму.