Тетяна Сліпачук, один із визнаних лідерів практики міжнародного арбітражу в Україні, повертається на юридичний ринок — у статусі спеціального радника Sayenko Kharenko вона сфокусується на стратегічному розвитку практики вирішення спорів фірми. У 2018—2019 роках Тетяна Сліпачук очолювала Центральну виборчу комісію (ЦВК), до того була партнером і керівником практики міжнародного арбітражу в Sayenko Kharenko.

В інтерв’ю «Юридичній практиці» пані Сліпачук поділилася своїми враженнями від роботи в держсекторі, оцінила стан практики міжнародного арбітражу в Україні та перспективи її розвитку, а також розповіла про свої пріоритети в новому статусі.

— Що стало визначальним для вас, коли для продовження кар’єри ви зробили вибір на користь ринку юридичних послуг? Чи були альтернативні пропозиції?

— Коли юридична професія є твоїм покликанням, вона тебе не залишає. Навіть коли ти зупиняєш адвокатську діяльність, твоя свідомість залишається «ураженою правом».

Практика у сфері права розвиває здатність розуміти всі сторони конфлікту, бо вчить розглядати проблему об’єктивно, в динаміці і взаємодії, не дає шансу на панування ідеологічної чи будь-якої іншої упередженості.

До речі, саме це свого часу спонукало мене, авторитетного та доволі відомого у світі фахівця в галузі міжнародного арбітражу, зробити паузу в своїй адвокатській діяльності на користь участі в політичному житті країни. Якщо ти відчуваєш, що маєш щось зробити — ідеями, баченням і здатністю об’єднувати людей та рухатися до загального блага, — тоді маєш діяти.

Це і є моєю внутрішньою мотивацією – не залишати професійну діяльність у сфері права й надалі.

Як і не залишати діяльність у сфері інституціонального розвитку державних органів, пов’язану з відстоюванням засад правової держави та верховенства права, і оскільки я впевнена, що тільки об’єднавши зусилля можна цього досягти, продовжую діяльність як співзасновник ГО «Центр розвитку людського капіталу».

Стосовно альтернативних пропозицій, гадаю, давно всі мої рішення — це результат розвитку подій та внутрішнього переконання. Поєднання цих речей завжди зумовлювало появу в моєму житті нового етапу, що я повсякчас відчувала. У цьому випадку альтернативи команді Sayenko Kharenko не існує, оскільки з нею в мене єдині професійні та людські цінності, а також бачення майбутнього юридичною професії у світлі глобальних змін у світі.

— Поділіться, будь ласка, вашими враженнями від роботи в держсекторі. Які основні висновки ви зробили та які уроки винесли?

— Перебування на посаді голови ЦВК — важливий для мене досвід. Зважаючи на оцінки роботи ЦВК міжнародними та національними профільними організаціями та зростання в суспільстві рівня довіри до цієї інституції з 44 % у грудні 2018-го до 71 % у червні 2019 року, він успішний. Кажуть, що коли мудрого чоловіка попросили визначити успіх, він сказав: «Я не знаю, як визначити успіх, але я знаю, як визначити невдачу: це намагання догодити кожному». Погоджуюся і вважаю свій час на посаді голови ЦВК успіхом у новій для мене лідерській позиції. До речі, такий рівень довіри — 71 % — було встановлено вперше з 2005 року.

Як лідер у юридичному бізнесі завжди бачила людей, якими сподівалася керувати, як людей, які мають розум і дух, незалежність, які експериментують, помиляються, сперечаються, кидають виклик і перемагають. Цей підхід підтвердив свою правильність і в роботі на державу. Керування ЦВК в період, по суті, трьох виборчих кампаній (два тури президентської виборчої кампанії та дострокові парламентські вибори 2019 року) навчило такому: коли ви стаєте старшими — за розумінням, адже саме в цьому і сенс, — приймати жорсткі, складні, але в підсумку найбільш ефективні рішення. Треба вміти відкинути свою зарозумілість і вийти із зони комфорту. Побороти внутрішню суперечливість і сформулювати альтернативи для прийняття рішення. Важливо дослухатися до свого почуття права в діяльності на користь суспільства, особливо коли це стосується прав і свобод людини, зокрема політичних.

— Повернімося до практики: як ви оцінюєте ситуацію на юрринку в цілому та в арбітражній сфері зокрема?

— Свого часу я докладала чимало зусиль для розвитку практики міжнародного арбітражу в Україні, і, безумовно, мені приємно, що ця практика таки відбулася і що багато успішних адвокатів-арбітражників, які зараз входять до міжнародних рейтингів, так чи інакше перші свої професійні кроки робили з моєю допомогою.

Як і раніше, вважаю, що важливим є об’єднання адвокатів та юристів із міжнародного арбітражу в професійній організації, якою стала заснована мною Українська арбітражна асоціація. Її успіхи та дії, спрямовані на розвиток практики, вдосконалення законодавства і поширення інформації та знань про міжнародний арбітраж як науку і як сферу професійної діяльності, мають підтримати всі, хто не байдужий до арбітражу.

Так само треба максимально сприяти і розвитку Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) при Торгово-промисловій палаті (ТПП) України. Цю інституцію було створено з нуля, і нині не лише за кількості справ, а і за якістю процедур і рішень вона серед провідних національних арбітражних інституцій Європи. Так, нещодавно МКАС при ТПП України був рекомендований авторитетним міжнародним виданням у сфері арбітражу — The Global Arbitration Review (GAR) серед топ-5 арбітражних інституцій Східної Європи, гідних уваги.

— Які ваші пріоритети в контексті стратегічного розвитку практики вирішення спорів у Sayenko Kharenko?

— Я маю понад 25 років досвіду роботи у сфері врегулювання транскордонних конфліктів, насамперед у міжнародному арбітражі, як в Україні, так і в більш ніж десяти закордонних юрисдикціях. Природа таких конфліктів була різна — від комерційних та корпоративних приватноправових спорів до інвестиційних і торговельних спорів за участю держав. Моя давня присутність у цій практиці означає, що я можу запропонувати стратегічну перспективу та рішення в найскладніших ситуаціях. Вважаю, що я маю добре відточену здатність доходити до суті проблеми клієнта, яка лежить в основі його конфлікту з партнером чи державою, як і навички стратегічного планування перемоги клієнта, навіть якщо його ситуація потребує мультиюрисдикційного вирішення, зокрема і шляхом розгляду окремих питань спору в державних судах різних юрисдикцій.

Особливо важливим у таких ситуаціях стає координування роботи кількох команд радників із різних практик і юрисдикцій. Ба більше, останнім часом транскордонна конфліктна ситуація дедалі частіше має у своєму складі кримінальні та/чи публічні елементи (санкції, обмеження, пов’язані з пандемією коронавірусу, екологією тощо), зокрема в закордонних юрисдикціях, що потребує включення до стратегічного плану команд чи навіть окремих фахівців із цих питань і координування складного механізму комплексного остаточного вирішення спору на користь клієнта. Водночас потрібно враховувати безліч національно-правових та міжнародно-правових документів, пріоритетність в отриманні необхідних рішень, співпрацювати з іноземними та міжнародними інституціями, своєчасно надавати клієнту інформацію про ризики та правові наслідки кожного наступного кроку.

Саме такі проєкти мене зараз цікавлять як спеціального радника Sayenko Kharenko. І тому моя посада в Sayenko Kharenko має таку незвичну для українського юридичного ринку назву — Special Advisor.

Маю намір також за потреби чи на прохання клієнта долучатися до команди своїх колег із Sayenko Kharenko в складних та неординарних проєктах із вирішення спорів.

І, безумовно, я повернулася до своєї діяльності як арбітр. Відчуваю свою затребуваність, а найголовніше — велике професійне задоволення від цієї діяльності.

— Чи очікуєте ви збільшення кількості арбітражних спорів «з українським елементом», зокрема інвестиційних? Наскільки пропоновані законодавчі зміни щодо врегулювання сфери міжнародного арбітражу будуть сприяти проарбітражності України?

— Вплив на кількість інвестиційних спорів проти України — в руках держави. Як свідчать різні аналітичні дослідження, серед основних викликів для інвестування іноземні інвестори називають корупцію в судовій системі, погану інфраструктуру, потужність приватних інтересів і слабкий захист прав власності. На мій погляд, якщо держава (навіть із благородною метою спасіння екології, громадського здоров’я та моралі чи в запалі боротьбі з олігархами та податкового реформування) не допустить грубих порушень своїх інвестиційних зобов’язань і ухилення від сплати законної та належної компенсації, кількість інвестиційних позовів проти України значно не зросте. Але сьогодні, на жаль, як і раніше, повністю це виключити неможливо.

Щодо запропонованих змін врегулювання сфери міжнародного арбітражу, то вони вже дістали дозу обґрунтованої критики, особливо щодо новел про утворення, реєстрацію та адміністрування певних арбітражних інституцій. На мій погляд, підстави запровадження такого регулювання відсутні, ризиків корупційного характеру не враховано, як і сумного досвіду регулювання щодо внутрішніх третейських судів. Щонайменше такі вузько професійні реформи потребують справді професійного обговорення. Тому ще раз наголошу, що в Україні є така професійна спільнота, яка об’єднує визнаних у світі фахівців, чий колективний досвід має бути враховано.

Бесіду вів Олексій НАСАДЮК, «Юридична практика»