Сьогодні нікого вже не здивуєш питаннями електронної комерції. Ми всі здійснюємо покупки в інтернеті, оплачуємо послуги, розплачуємося за товари в магазині карткою. Однак, коли мова заходить про укладення угод, які відповідно до закону повинні бути лише в письмовій формі або мають чітко визначені умови, виникає запитання: чи справді їх дійсність можна відстояти в суді за потреби?

Приклад договору

Наприклад, кредитний договір має буди укладено в письмовій формі, як це встановлено частиною 1 статті 1055 Цивільного кодексу (ЦК) України, а також відповідати вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах (зокрема електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Однак цієї лиш норми раніше було замало, щоб довести факт самого укладення. Ситуація виправилась із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» (Закон). Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків і оформлена в електронній формі.

Далі треба керуватися положеннями частин 4 та 6 статті 11 Закону, в яких зазначено, що пропозицію укласти електронний договір (оферта) може бути зроблено шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) в інтернеті або інших інформаційно-телекомунікаційних системах, а відповідь особи, якій адресовано пропозицію укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надано шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.

У частині 12 статті 11 Закону додатково зазначається, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Статтею 12 Закону також передбачено варіанти підписання договору, а саме шляхом використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 3 статті 207 ЦК України передбачено, що використання під час вчинення правочинів електронного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства.

Тож можемо підсумувати, що підписання кредитного договору в електронній формі здійснюється шляхом надіслання особі оферти та акцепту її з використанням одного з варіантів, передбачених статтею 12 Закону.

Як же довести такі дії в суді?

Згідно зі статтями 5–7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ — це документ, інформацію в якому зафіксовано у вигляді електронних даних, включно з обов’язковими реквізитами документа. Електронний документ може бути створено, передано, збережено і перетворено електронними засобами на візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для сприймання його змісту людиною. Суб’єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

Якщо автор створює ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ і документ на папері, кожен із документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути надано у візуальній формі відображення, зокрема в паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридичну силу електронного документа не може бути заперечено виключно через те, що він має електронну форму.

Отже, сам текст договору може бути надано до суду в паперовій формі і засвідчено в порядку, встановленому законом, а суддя може переконатися, чи відповідає текст договору вимогам, встановленим законодавством.

Доведення в суді підпису

Як було зазначено вище, статтею 12 Закону передбачено засоби, використовуючи які, можна підписати договір, а саме — шляхом накладення електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину; накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; використання аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наразі під час укладанні того самого кредитного договору онлайн найбільш поширеним варіантом є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором — це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно, в разі згоди з текстом договору клієнт вводить у відповідне поле алфавітно-цифрову послідовність, яку було отримано від кредитора. Як свідчить практика, для доведення цієї дії достатньо надати до суду примірник договору, де візуально відображено одноразовий ідентифікатор. Додатково можна надати підтвердження відправлення клієнту саме цієї алфавітно-цифрової послідовності, а також алгоритму дій, що відображає дії, які здійснювали сторони для укладення договору.

Підсумовуючи, важливо сказати, що доведення реальності укладення електронного договору в суді не є надміру складним завданням. Однак результат справи буде залежати саме від наданих доказів і фактичних налаштувань електронних систем.

ПАРХОМЕНКО Анна — заступник директора юридичного департаменту Moneyveo, м. Київ