Проблеми застосування принципу jura novit curia («суд знає закони») було озвучено під час обговорення нашого попереднього матеріалу щодо неналежного способу захисту як підстави відмови в позові.

Зокрема, суддя Східного апеляційного господарського суду Михайло Слободін пояснив, що беззастережне застосування належного способу захисту за принципом «суд знає закони» несе ризик порушення іншого принципу — рівності сторін. Процесуальне ж законодавство не регулює питання виникнення в рішенні іншого предмета позову, який не заявлявся в процесі. А відповідач має мати право на заперечення проти застосованого судом способу захисту до прийняття рішення у справі.

Щоб розібратися з правилами застосування принципу jura novit curia, ми звернулись до практики судів касаційної інстанції.

Станом на 10 червня ц.р. Єдиний державний реєстр судових рішень за запитом «jura novit curia» видає 1794 рішення. Правову ж позицію про необхідність застосування цього принципу сформувала Велика Палата Верховного Суду (ВС) у 2019 році.

Принцип «суд знає закони»

В останній з постанов щодо цього питання — від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 — Велика Палата ВС пояснила, що принцип jura novit curia зобов’язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи.

З’ясувавши ж, що сторона чи інший учасник процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, послались на неналежні норми права, суд самостійно кваліфікує  спірні відносини та прийняти рішення на основі правильних норм матеріального і процесуального права, тобто застосовує положення, які дійсно регулюють відповідні  правовідносини.

Окремо зазначено, що «самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Які обов’язки цей принцип накладає на суд

Також у цій постанові Велика Палата ВС окреслила такі обов’язки суду:

• надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти, встановлені під час розгляду справи, та
• визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Додатково про обов’язок суду застосувати принцип jura novit curia Велика Палата ВС нагадала в постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц:

неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов’язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Якщо сам суд неправильно кваліфікував відносини

Проте, якщо помилкова юридична кваліфікація як позивачем, так і судами позовної вимоги не призвела до неправильного вирішення спору, а висновки судів по суті правильні, їх рішення не підлягають скасуванню.

Щоправда, суд касаційної інстанції може змінити правильне по суті рішення в мотивувальній частині. До цього вдалася Велика Палата ВС у тій самій справі № 487/10128/14-ц, виклавши у новій редакції мотивувальні частини рішень.

Серед висновків щодо застосування норм права вказано таке:

«Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову — це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов’язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм».

Чи повинен суд уточнювати в позивача юридичні норми

Очевидно, що принцип jura novit curia не передбачає уточнення в позивача норм, на підставі яких він заявив вимоги. Проте Касаційний цивільний суд (КЦС) у складі ВС у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 472/449/16-ц зазначив протилежне.

КЦС ВС повернув на розгляд у першу інстанцію справу через те, що позивач «підставою позову» одночасно визначив дві статті Цивільного кодексу (ЦК) України, а суд не уточнив у нього підстави заявлених позовних вимог.

У цій справі позивач вимагав стягнення збитків (упущеної вигоди) на підставі статей:

• 22 (відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди) та
• 1212 ЦК України (загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереження майна без достатньої правової підстави).

КЦС ВС же зазначив, що оскільки ці статті регулюють різні правовідносини, «районний суд повинен був уточнити в позивача підстави заявлених позовних вимог», адже кожна з них передбачає різні умови та підстави для застосування.

Своєю чергою, апеляційний суд мав зробити висновки щодо доводів суду з приводу застосування статті 1212 ЦК України, якою той керувався, а не зважати лише на правовідносини, передбачені статтею 22 ЦК України.

Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що предмет і підставу позову формує лише позивач, який підставою позову визначив одночасно дві статті.

Тож рішення суддів нижчих інстанцій було скасовано у зв’язку з неуточненням позовних вимог.

Позиція ЄСПЛ щодо перекваліфікації позову

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), розглянувши справу «Гусєв проти України» (скарга № 25531/12), констатував порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Справа стосувалась відшкодування шкоди — заявник втратив 350 тис. дол. США, які передав міліції для проведення операції з викупу сина в бандитів. Операція провалилась, викрадачі зникли разом із грошима. Позов двічі задовольнявся, проте апеляційний суд вирішив змінити юридичну кваліфікацію зі статей 1166 та 1167 ЦК України на статтю 1177 ЦК.

ЄСПЛ вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом, який спочатку двічі його задовольняв. До того ж? внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) щодо:

• справедливості цивільного провадження;
• принципу змагальності судового процесу.

Таким чином, відсутність чітких підстав для перекваліфікації без забезпечення можливості подати докази та аргументи в нових умовах суперечать пункту 1 статті 6 Конвенції.

Висновки

Принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов’язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.

Марина ЯСИНСЬКА «Юридична практика»