Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув 5 вересня 2019 року у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу гр–ки К. на постанову Апеляційного суду м. Києва від 5 вересня 2018 року та встановив таке.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року гр–н О. звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва головного територіального управління юстиції у м. Києві К. (Печерський РВДВС м. Києва), заінтересована особа — гр–ка К.

Скарга мотивована тим, що у Печерському РВДВС м. Києва знаходиться виконавче провадження про стягнення з нього на користь гр–ки В. аліментів на утримання їхніх спільних дітей: гр–на П. та гр–ки А., у розмірі 40 % від його заробітку. Вважав, що, розраховуючи розмір заборгованості за аліментами, державним виконавцем було допущено помилку, а саме — було враховано до видів його доходів, з яких утримуються аліменти, проценти, отримані ним від банківських вкладів, що є порушенням норм Сімейного кодексу (СК) України і Закону України «Про виконавче провадження».

Посилаючись на викладене, гр–н О. просив суд скасувати складену державним виконавцем довідку — розрахунок заборгованості за аліментами від 28 грудня 2017 року, відповідно до якої визначена його заборгованість за аліментами у розмірі 40 % від доходів у вигляді процентів, отриманих ним у 2016 році за банківськими вкладами.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року у задоволенні скарги гр–на О. відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для задоволення скарги заявника, оскільки державний виконавець діяв відповідно до вимог СК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 5 вересня 2018 року апеляційну скаргу гр–на О. задоволено частково.

Ухвалу Солом’янського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою скаргу гр–на О. задоволено частково.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Печерського РВДВС м. Києва К., які полягали у нарахуванні аліментів за виконавчим листом № *, виданим Солом’янським районним судом м. Києва 4 березня 2009 року, з процентів за депозитними вкладами боржника — гр–на О.

В іншій частині скарги гр–на О. відмовлено.

Скасовуючи ухвалу районного суду та приймаючи нову постанову про часткове задоволення скарги гр–на О., апеляційний суд виходив із того, що дії старшого державного виконавця Печерського РВДВС м. Києва щодо нарахування аліментів з процентів за депозитними вкладами боржника є неправомірними, оскільки такі грошові кошти по своїй суті не є доходом, який включений до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі гр–ка К., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрите касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Солом’янського районного суду м. Києва.

У січні 2019 року справа надійшла на Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року справу за скаргою гр–на О. на дії старшого державного виконавця Печерського РВДВС м. Києва К., заінтересована особа — гр–ка К., призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року справу передано на розгляд Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

4 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду вищевказану справу прийнято до розгляду та призначено її розгляд Верховним Судом у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга гр–ки К. мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права. Правомірність нарахування аліментів з отриманих доходів, у тому числі з процентів за розміщення коштів на депозитних рахунках, відповідає нормам чинного законодавства України та узгоджується з Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2019 року гр–н О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, а доводи касаційної скарги — безпідставними. Апеляційний суд правильно вказав, що грошові кошти, отримані від процентів за депозитами (банківським вкладом), не є таким доходом, що включений до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, а тому визнав неправомірними дії старшого держаного виконавця щодо нарахування ним аліментів з процентів за депозитними вкладами боржника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 27 лютого 2009 року позовні вимоги гр–ки В. до гр–на О. про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з гр–на О. аліменти на користь гр–ки В. у розмірі 40 % від усіх видів заробітку на утримання неповнолітніх дітей: гр–на П. та гр–ки А., а починаючи з 23 вересня 2017 року на утримання гр–ки А. у розмірі 20 % від усіх видів заробітку.

На підставі виконавчого листа, виданого на виконання вказаного рішення, Печерським РВДВС м. Києва здійснюється виконавче провадження.

28 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Печерського РВДВС м. Києва К. було складено довідку — розрахунок заборгованості за аліментами, до якої включені аліментні зобов’язання у розмірі 6 120 грн 80 коп., нараховані на суму процентів, отриманих гр–ном О. за договорами депозитних вкладів у публічному акціонерному товаристві комерційному банку «П» та публічному акціонерному товаристві «Б».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга гр–ки К. підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Отже, висновок районного суду про правомірність нарахування аліментів з отриманих доходів, у тому числі з процентів за розміщення коштів на депозитних рахунках, є правильним, оскільки пунктом 19 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб визначено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, у тому числі з інших видів заробітку.

Разом із тим у постанові від 7 травня 2018 року у справі № 640/537/14-ц (провадження № 61-15685св18), ухваленої Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зроблено висновок про те, що законодавець, визначаючи, з яких видів заробітку стягуються аліменти, ототожнює поняття «заробіток» та «дохід». А тому державний виконавець, визначаючи, з яких видів заробітку (доходу) повинні утримуватись аліменти, повинен керуватись виключно визначеним Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який не суперечить СК України та який є вичерпним. Зважаючи на наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що отримання доходу від відчуження корпоративних прав не є таким доходом у розумінні заробітку, який враховується під час розрахунку розміру аліментів.

Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення статті 81 СК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 2 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об’єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об’єднаної палати.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга гр–ки К. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини держави–учасниці зобов’язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 27 цієї Конвенції визначає, що держави–учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Аналіз положень СК України, зокрема положень статті 81, частини 3 статті 181, частини 2 статті 182, статті 183 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття «заробіток» і «дохід», передбачаючи можливість стягнення на користь дитини мінімального рекомендованого розміру аліментів з обох джерел отримання грошових коштів. Аналогічна ситуація відображена і в положеннях Цивільного кодексу (ЦК) України, який також ототожнює поняття «заробіток» і «дохід», зокрема у відносинах щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

Таким чином, законодавець гарантував можливість захисту прав та фактичного задоволення інтересів найменш захищених категорій осіб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

Разом із тим з урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб є підзаконним нормативно–правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий (розширювальне тлумачення норм права).

Водночас положення статті 81 СК України та частини 3 статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно–правових актів є неприпустимим.

При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробіток» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміна «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, не є вичерпним.

Відповідно до частини 1 статті 189 ЦК України продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Отже, згідно з положеннями ЦК України проценти за розміщення коштів на депозитних рахунках є доходом від майна.

Згідно з частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що нарахування аліментів з отриманих доходів, у тому числі з процентів за розміщення коштів на депозитних рахунках, відповідає нормам чинного законодавства України та по суті узгоджується з Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який не є вичерпним.

Тому відсутні підстави для задоволення скарги заявника, оскільки державний виконавець при нарахуванні аліментів з отриманих доходів, у тому числі з процентів за розміщення коштів на депозитних рахунках, діяв відповідно до вимог СК України та Закону України «Про виконавче провадження».

У зв’язку з викладеним Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеному у постанові від 7 травня 2018 року у справі № 640/537/14-ц (провадження № 61-15685св18), ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, згідно з яким Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, є вичерпним.

Висновки про застосування норм права

Положення статті 81 СК України та частини 3 статті 181 СК України вказують на необхідність визначення розміру аліментів від частки доходу платника, а не його заробітку. Звуження ж змісту норм закону за допомогою положень підзаконних нормативно–правових актів є неприпустимим.

При цьому зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, включає до поняття «заробіток» також і виплати, які заробітною платою не є, зокрема, доходи від підприємницької діяльності, кооперативів тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміна «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, не є вичерпним.

З урахуванням системного способу тлумачення вищевказаний Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, є підзаконним нормативно–правовим актом, а тому тлумачення його положень має здійснюватися з урахуванням дійсного змісту норм закону, на розвиток та виконання якого він прийнятий.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 403, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду постановив:

— касаційну скаргу гр–ки К. задовольнити;

— постанову Апеляційного суду м. Києва від 5 вересня 2018 року скасувати, ухвалу Солом’янського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 5 вересня 2019 року. Справа № 760/4569/18-ц. Головуючий — Гулько Б.І. (суддя-доповідач). Судді — Висоцька В.О., Крат В.І., Луспеник Д.Д., Синельников Є.В., Червинська М.Є.)