«Кодекс України з процедур банкрутства таки почне діяти з 21 жовтня 2019 року!» — таке повідомлення на своїй офіційній сторінці у соціальній мережі залишив один із його авторів Руслан Сидорович, народний депутат України VIII скликання.

Сумніви у даті набуття чинності Кодексом України з процедур банкрутства (Кодекс)  виникли після реєстрації двох законопроєктів (№ 2131 та № 2131-1), якими пропонувалось відтермінувати цей момент. Зокрема, відповідно до одного документа, як дата введення в дію Кодексу пропонується 1 вересня 2020 року, а другого — 1 січня 2020 року. Утім, згідно з повідомленням пана Сидоровича, Комітет Верховної Ради України з питань економічної політики 16 жовтня ц.р. прийняв рішення не підтримувати ці законопроєкти.

Нагадаємо, що у другому читанні Кодекс було прийнято 18 жовтня 2018 року, а от опубліковано лише у квітні ц.р., що також спричинило сумніви щодо дати введення його в дію.

Кодекс є прокредиторським, а в багатьох аспектах господарському суду доведеться детальніше ознайомлюватися з обставинами справи та, зокрема, перевіряти ознаки неплатоспроможності боржника.

Перш за все зміни стосуються процедури санації. Кодекс більш детально регламентує всі процесуальні аспекти затвердження плану санації. Зокрема, на відміну від положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон), у частині 6 статті 5 Кодексу передбачено умови відмови в прийнятті заяви про затвердження плану санації. Так, господарський суд може відмовити у разі, якщо план санації не відповідає вимогам Кодексу або якщо справа не є підсудною цьому господарському суду, або якщо стосовно боржника відкрите провадження у справі про банкрутство, або якщо юридична особа — боржник припинена в установленому законодавством порядку.

Щодо строків, то увагу необхідно звернути на те, що господарський суд не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви про затвердження плану санації повинен повернути її та додані до неї документи без розгляду з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог Кодексу.

Питання процедури відсторонення керуючого санацією також є у повноваженнях суду. Зокрема, нові положення передбачають, що господарський суд відстороняє керуючого санацією від виконання ним своїх обов’язків за клопотанням боржника, кредитора або за власною ініціативою у разі невиконання або неналежного виконання обов’язків, покладених на керуючого санацією. Наступна умова для відсторонення керуючого санацією — зловживання правами керуючого санацією або подання до суду неправдивих відомостей.

«Господарський суд відсторонює керуючого санацією від виконання ним своїх обов’язків протягом п’яти днів з дня, коли суду стало відомо про наявність підстав для відсторонення, про що постановляє ухвалу» — зазначається у пункті 9 статті 5 Кодексу.

Також передбачено, що у разі відсторонення керуючого санацією господарський суд призначає іншого керуючого у встановленому порядку. Змінити керуючого санацією можна і за клопотанням присутніх на загальних зборах кредиторів, чиї вимоги у сукупності перевищують 50 відсотків загальної суми вимог, включених до плану санації у порядку, встановленому частиною 7 статті 5 Кодексу.

Крім того, Кодекс встановлює обов’язковість виконання затвердженого судом плану санації для всіх кредиторів, вимоги яких включені до нього.

Передбачає ця стаття у частині 11 і функції суду щодо затвердження звіту про виконання плану санації. Така процедура проводиться протягом десяти днів з дня надходження звіту, а власне ухвала суду про затвердження звіту про виконання плану санації скасовує всі заходи, вжиті судом.

Нагадаємо, що процедура санації за своєю суттю є позасудовою процедурою, але повноцінне її проведення без участі господарського суду неможливе.

У частині оскарження судових рішень Кодекс встановлює низку запобіжників для оскарження в касаційному порядку. Так, частиною 3 статті 9 Кодексу передбачається, що не підлягають оскарженню в касаційному порядку постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень. Утім, переглянуті можуть бути лише ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Окрім цього, наразі Закон встановлює більш розширений перелік таких увал, серед яких, у тому числі, й ухвали про перехід до наступної судової процедури та ухвали про затвердження плану санації.

Ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набувають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Також, відповідно до Кодексу, саме по собі оскарження не зупиняє провадження у справі про банкрутство.

До функцій господарського суду законодавець зарахував процедуру відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією. Така процедура може проводитись як за його заявою, так і за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою суду. В останньому випадку вона проводиться у разі невиконання або неналежного виконання обов’язків, покладених на арбітражного керуючого; зловживання правами арбітражного керуючого; подання до суду неправдивих відомостей; відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску; припинення діяльності арбітражного керуючого; наявності конфлікту інтересів.

Відповідні зміни вносяться і до Цивільного кодексу (ЦК) України в частині банкрутства фізичних осіб, які безпосередньо регламентують правові наслідки нездатності фізичної особи виконати свої майнові зобов’язання і погасити борги.

«Стосовно фізичної особи, яка є нездатною виконати свої майнові зобов’язання і погасити борги, може бути відкрите провадження у справі про неплатоспроможність і введена процедура реструктуризації боргів боржника або така особа може бути визнана банкрутом у справі про неплатоспроможність із застосуванням процедури задоволення вимог кредиторів за правилами, передбаченими Кодексом України з процедур банкрутства» — передбачається новою статтею 48¹ ЦК України.

До дати набуття чинності Кодексом було підготовлено низку підзаконних нормативних актів, спрямованих на реалізацію його положень. Останній із них — постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня ц.р. № 872 «Про порядок і умови страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого». Прийнятим рішенням страхування професійної відповідальності арбітражного керуючого за шкоду, якої може бути завдано у зв’язку з виконанням ним своїх обов’язків, здійснюватиметься шляхом укладення договору цивільно–правової відповідальності арбітражного керуючого відповідно до чинного законодавства. Мінімальний розмір щорічної страхової суми арбітражного керуючого встановлено на рівні 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Урешті–решт, арбітражний керуючий — це одна з ключових фігур у процедурі банкрутства, тож у Кодексі детально прописано умови діяльності таких осіб.

Чергові підзаконні нормативні акти від уряду врегульовують порядок продажу майна боржників через відкриті електронні аукціони та процедури акредитації, а також функціонування електронних майданчиків.

Безумовно, все нове сприймається дуже важко, але, незважаючи на низку підготовлених фаховою спільнотою змін до Кодексу, який тільки-но почав працювати, ці зміни переважно мають точковий характер, адже, по суті, не стосуються основного змісту документа.

Світлана ТАРАСОВА, «Судовий вісник»