Відповідальність за пошкодження майна громадян, у тому числі автомобілів, унаслідок падіння дерева або його частини покладається на органи місцевого самоврядування, якщо дерево росло на землі комунальної власності і не було передано на балансовий облік виконавчого комітету або іншої організації

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув 4 вересня 2019 року у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом гр–на З. до Дніпровської міської ради, комунального підприємства «М» Дніпровської міської ради, комунального підприємства «Ж» Дніпровської міської ради — про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою гр–на З. на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2018 року.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2016 року гр–н З. звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, комунального підприємства «М» Дніпровської міської ради (КП «М»), комунального підприємства «Ж» Дніпровської міської ради (КП «Ж»), в якому просив стягнути з відповідачів 51 059,31 грн на відшкодування матеріальних збитків, 1300 грн — вартість оплати висновку та 10 000 грн — моральної шкоди.

2. Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником автомобіля «Субару Форестер», реєстраційний номер *. 29 жовтня 2016 року за адресою ** на вказаний автомобіль впала частина стовбура старого дерева та пошкодила автомобіль позивача.

3. Позивач звернувся до Шевченківського відділу поліції Дніпропетровського відділу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою про встановлення факту заподіяння шкоди.

4. Зазначав, що неодноразово звертався до відповідачів з претензіями про відшкодування збитків, проте матеріальні збитки йому не відшкодовано, тому просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог гр–на З. до КП «М», КП «Ж» про відшкодування шкоди.

6. Позовні вимоги гр–на З. до Дніпровської міської ради про відшкодування шкоди задоволено частково. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь гр–на З. матеріальні збитки у розмірі 51 059,31 грн, вартість оплати висновку у розмірі 1300 грн, моральну шкоду в розмірі 2500 грн та судовий збір у розмірі 630 грн, а всього 55 489,31 грн. У задоволенні решти до Дніпровської міської ради відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки з наявних матеріалів справи вбачається, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташовано на землі комунальної власності, тобто його власником є територіальна громада міста, відсутність даних, що останнє відповідно до вимог частини 5 статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку, тоді як організація роботи з цього питання проводиться органами місцевого самоврядування, тому обов’язок з відшкодування заподіяної позивачу шкоди слід покласти саме на Дніпровську міську раду, до відання виконавчого органу якої в силу підпункту 7 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належать організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення та яким не було належним чином забезпечено організацію роботу з питань благоустрою, а саме — щодо обліку зелених насаджень, здійснення їх інвентаризації, проведення періодичних оглядів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

8. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2018 року апеляційні скарги гр–на З. та Дніпровської міської ради задоволені частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2017 року скасоване та ухвалене нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, гр–н З. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що прибудинкові території є об’єктом благоустрою населених пунктів, а за зелені насадження на об’єктах благоустрою відповідає КП «М» та відповідно до статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», тому відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу (ЦК) України майнова шкода, завдана позивачу внаслідок бездіяльності з боку КП «М», має відшкодовуватись у повному обсязі особою, яка її завдала.

11. Заявник указав, що апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що виконавчі органи рад створюються радами, є підконтрольні і підзвітні відповідним радам, підпорядкованими її виконавчому комітету, міському голові.

12. Касаційна скарга також містить посилання на те, що при вирішенні спору суди не взяли до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену у справі № 6-14цс15, відповідно до якої багаторічні насадження не можуть розглядатись як окремий об’єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.

Доводи інших учасників справи

13. Відзив Дніпровської міської ради мотивовано тим, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою й підстави для її скасування відсутні.

14. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року відкрите касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

16. Ухвалою Верховного Суду 7 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п’яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. 29 жовтня 2016 року на належний гр–ну З. автомобіль «Субару Форестер», реєстраційний номер *, впала частина стовбура старого дерева, чим автомобілю була завдано значних пошкоджень.

18. Згідно з висновком експертного дослідження автотоварознавця з визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу від 7 листопада 2016 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Субару Форестер», реєстраційний номер *, пошкодженого внаслідок падіння дерева становить 51 059,31грн. Вартість вказаного висновку складає 1300 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

19. Згідно із положенням частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

20. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

21. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

22. Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

23. Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

24. Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення матеріальних збитків, завданих позивачу пошкодженням автомобіля в результаті падіння частини стовбура старого дерева.

25. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов беззаперечного висновку, що у даній справі належним відповідачем є саме виконавчий комітет, оскільки саме на його балансі перебувало дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль.

26. Проте апеляційний суд не врахував таке.

27. Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

28. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров’ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об’єктів благоустрою.

29. Згідно зі статтею 25 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього будинку або підприємством, установою, організацією, з якими балансоутримувачем укладено відповідний договір на утримання та благоустрій прибудинкової території.

30. Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно–процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов’язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом із тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

31. Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов’язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

32. Факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання у зв’язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються наданими позивачем висновком Шевченківського ВП Дніпропетровського відділу ГУНП в Дніпропетровській області за наслідками розгляду звернення перевірки ЖЕО № *** від 29 жовтня 2016 року щодо пошкодження автомобіля «Субару Форестер», реєстраційний номер *, заявами про проведення експертного дослідження із встановлення вартості пошкодження автомобіля від 31 жовтня 2016 року, претензіями надісланими на адресу відповідачів.

33. Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

34. За приписами частин 1 та 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади — також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

35. Пунктом 5 частини 2 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об’єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об’єктів тощо.

36. Згідно з частиною 7 статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово–комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

37. Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово–комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об’єктах благоустрою загального користування, санітарно–захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об’єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

38. Відповідно до пункту 5.5 Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об’єктах благоустрою державної чи комунальної власності — балансоутримувачі цих об’єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях — установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, — забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях — місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках — їх власники або користувачі.

39. Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

40. Підпунктом 7 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально–технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

41. Тобто до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень, а обов’язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди внаслідок падіння гілки з дерева покладається саме на балансоутримувача, визначеного органом місцевого самоврядування як відповідальна особа за стан зелених насаджень у дворі біля будинку за адресою **.

42. Місцевий суд установив, що відповідача КП «М» Дніпровської міської ради було створено на підставі рішення Дніпровської міської ради № 45/22 від 8 грудня 2004 року, при створенні якого на його баланс жодних зелених насаджень не передавалось.

43. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2011 року № 53/17 «Про внесення змін до рішення міської ради від 2 березня 2011 року № 16/9 «Про проведення реорганізації комунальних житлово–експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово–комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради» КП «Ж» Дніпровської міської ради є балансоутримувачем житлового будинку за адресою **, проте не об’єктів благоустрою зеленого господарства, що розташовані на прибудинковій території вказаного будинку.

44. Покладаючи на Дніпровську міську раду обов’язок з відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди, місцевий суд врахував, що дерево, з якого впала гілка на належний позивачу автомобіль, було розташоване на землі комунальної власності, його власником є територіальна громада міста та виходив із відсутності даних, що дане дерево відповідно до вимог частини 5 статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» перебувало на балансовому обліку виконавчого комітету чи будь–якої організації, в той час як організація роботи з цього питання проводиться виключно органами місцевого самоврядування.

45. Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, урахував конкретні обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права та ґрунтується на засадах верховенства права.

46. Вказане свідчить, що апеляційним судом безпідставно скасоване рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

47. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.

48. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка чи оцінка доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, судове рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції — залишенню в силі.

Розподіл судових витрат

49. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

50. Ураховуючи скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції з Дніпровської міської ради на користь гр–на З. підлягає стягненню 2204,80 грн судового збору за подачу касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановав:

1. Касаційну скаргу гр–на З. задовольнити частково.

2. Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2018 року скасувати, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2017 року залишити в силі.

3. Стягнути з Дніпровської міської ради на користь гр–на З. 2204,80 грн судового збору за подачу касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 4 вересня 2019 року. Справа № 200/22129/16-ц. Головуючий — Висоцька В.С. (суддя-доповідач). Судді — Грушицький А.І., Литвиненко І.В., Сердюк В.В., Фаловська І.М.)