Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув 2 травня 2019 року у відкритому судовому засіданні заяву гр–на О. — про забезпечення доказів шляхом їх витребування у Вищої ради правосуддя, встановив таке.

25 квітня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла заява гр–на О. про забезпечення доказів шляхом витребування у Вищої ради правосуддя (ВРП) та огляду таких документів:

— оригіналу рішення ВРП від 8 квітня 2019 року про відмову у внесенні подання Президенту України про призначення
гр–на О. на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду;

— оригіналу протоколу засідання ВРП від 8 квітня 2019 року;

— письмової фіксації результатів голосування з питання розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про внесення подання Президенту України про призначення гр–на О. на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення доказів, гр–н О., з–поміж іншого, зазначив, що має намір оскаржити вказане рішення ВРП від 8 квітня 2019 року, однак за його письмовою заявою від 22 квітня 2019 року, адресованою ВРП, копії цього рішення йому не надали, натомість на словах сказали, що документи ще не оформлено і коли будуть готові, йому повідомлять.

Позаяк з дати ухвалення рішення ВРП від 8 квітня 2019 року минуло більше двох тижнів, перешкод в отриманні копії цього рішення та ознайомлення з документами виникати не повинно.

З покликанням на частину 5 статті 122 та частину 7 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України заявник зауважив, що з огляду на строки звернення у справах щодо проходження публічної служби і необхідність долучення до позовної заяви копії індивідуального акта, який оскаржується, а також з огляду на кількість вихідних, святкових і неробочих днів, ненадання ВРП засвідченої копії рішення від 8 квітня 2019 року, а також документів, пов’язаних з ухваленням цього рішення, істотно порушує його конституційне право на звернення до суду.

На думку заявника, відсутність у ВРП запитуваних документів дає підстави вважати про порушення цим органом його прав під час вирішення питання про внесення Президенту України подання про обрання його суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Зволікання з отриманням цих документів призведе до обмеження його права на судовий захист та/або на збирання доказів і належної підготовки зі зверненням з позовом до суду. Крім того, як зауважив заявник, перешкоди в отриманні документів можуть свідчити про те, що їх немає і до них можуть вноситись зміни, які спотворять їх дійсний зміст.

Наведені обставини у сукупності, на думку заявника, дають підстави для забезпечення доказів відповідно до статей 114, 115 КАС України.

Колегія суддів розглянула заяву гр–на О., з’ясувала заявлені підстави для забезпечення доказів, проаналізувала норми процесуального права, які регулюють порядок застосування цих заходів і дійшла висновку про таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Згідно з частиною 1 статті 115 КАС України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов’язанням вчинити певні дії щодо доказів.

Аналізуючи наведені положення у зіставленні з вимогами заявника насамперед треба зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об’єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Заявлені гр–ном О. вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів, адже обставини, які, на його думку, вказують на наявність ризику втрати цих документів, полягають у тому, що він тривалий час не може отримати копії рішення, яке має намір оскаржити, а не того, що таке рішення у майбутньому не вдасться отримати взагалі. Твердження позивача про те, що зміст цього рішення буде спотворено ґрунтуються на припущеннях і не можуть слугувати достатньою підставою для забезпечення цих доказів відповідно до наведених положень КАС України.

Стосовно того, що до позову необхідно долучити копію рішення, яке оскаржується, а строк звернення до суду в такій категорії спорів обмежено одним місяцем, то ці обставини теж не доводять існування обставин, з якими процесуальний закон пов’язує забезпечення доказів і жодним чином не обмежують права на звернення до суду у встановлений строк. Понад те, неможливість на дату звернення до суду отримати і долучити до позову копії акта індивідуальної дії, яке є предметом оскарження, є підставою заявити одночасно з цим позовом клопотання про витребування цих доказів, навівши відповідні мотиви того, чому не вдалося отримати спірного рішення самостійно.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що заява про забезпечення доказів шляхом витребування документів, які просить заявник, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 114, 115, 117, 250, 256, 266, 295 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив:

— відмовити у задоволенні заяви гр–на О. про забезпечення доказів.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду у порядку і строки, визначені статтями 256, 295 КАС України.

(Ухвала Верховного Суду від 2 травня 2019 року. Справа № Зд/9901/2/19. Головуючий — Смокович М.І. Судді — Бевзенко В.М., Білоус О.В., Шарапа В.М., Стрелець Т.Г.)