Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши 14 травня 2019 року у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «У» до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області — про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень–рішень, установив таке.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «У» (Товариство) звернулось до суду з позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень–рішень № *, № **, № ***, № ****, № ***** від 13 листопада 2015 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з акцизного податку на загальну суму 161 841,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 80 920,50 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення–рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що в межах камеральної перевірки неможливо встановити, чи були реалізовані підакцизні товари (нафтопродукти) для комерційного використання, а здійснення роздрібного продажу нафтопродуктами через мережу АЗС не позбавляє права позивача здійснювати оптовий продаж нафтопродуктів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення–рішення.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган, як суб’єкт владних повноважень, не довів правомірності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, оскільки під час проведення камеральної перевірки (без дослідження будь–яких первинних бухгалтерських документів на підприємстві) неможливо було зробити висновок про реалізацію нафтопродуктів позивачем, які підлягають акцизному оподаткуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов’язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті № ****** від 19 жовтня 2015 року, оформленого за результатами проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку за серпень 2015 року ТзОВ «У», під час якої було виявлено порушення позивачем вимог підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до заниження акцизного податку, який підлягає сплаті до бюджету за серпень 2015 року в сумі 161 841,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем у графі 4 Додатку 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до податкової декларації акцизного податку за серпень 2015 року відображено факт реалізації товарів для комерційного використання в сумі 3 236 836,31 грн, однак дана сума не була включена до об’єкта оподаткування акцизним податком, у результаті чого позивачем занижено податкове зобов’язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу палива, яке було безпосередньо реалізоване позивачем з колонок АЗС кінцевим споживачам у розмірі 161 841,00 грн.

7. На підставі акта перевірки та вказаних висновків контролюючим органом було прийнято оскаржувані податкові повідомлення–рішення.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач наводить норми матеріального права та посилається на їх неправильне тлумачення, зокрема вказує, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через колонки кінцевому споживачу незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків, а тому такі операції є об’єктом оподаткування акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України, у той же час Товариством реалізовано частину нафтопродуктів без сплати такого акцизного податку, що свідчить про правомірність прийнятих контролюючим органом оскаржуваних позивачем податкових повідомлень–рішень.

9. Товариство надало заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність збільшення йому суми грошового зобов’язання за платежем акцизний податок з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.212 пункту 14.1 статті 14.

Реалізація підакцизних товарів (продукції) — будь–які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі–продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно–правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів — продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування.

10.2. Підпункт 213.1.9 пункту 213.1 статті 213.

Об’єктами оподаткування є операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

10.3. Підпункт 214.1.4 пункту 214.1 статті 214.

Базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.

10.4. Пункт 215.1 статті 215.

До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

10.5. Підпункт 215.3.10 пункту 215.3 статті 215.

Для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

10.6. Пункт 219.9 статті 216.

Датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами — підприємцями, які сплачують єдиний податок, — є дата надходження оплати за проданий товар.

11. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»:

11.1. Стаття 2.

Розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» від 20 грудня 1997 року № 1442:

12.1. Пункт 2.

Роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

12.2. Пункт 10.

Розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

12.3. Пункт 34.

Заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло– та газороздавальні колонки.

12.4. Пункт 35.

Заправка автотранспортних засобів провадиться за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора.

13. Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 105/5296.

13.1. Підпункт 3.5 пункту 3.

Рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

14. Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155:

14.1. Підпункти 4.2.5.4—4.2.5.6 пункту 4.2.

Для дистанційного керування паливно–роздавальними колонками мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно–касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно–касових апаратів і комп’ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно–касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.

Місцеве керування паливно–роздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно–роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об’єму відпущених пального або олив.

14.2. Пункт 10.2.10.

На підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС.

14.3. Пункт 10.3.1.1.

Розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.

14.4. Пункт 10.3.1.3.

Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

14.5. Пункт 10.3.4.2.

У Змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками, за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). Відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 Змінного звіту АЗС за формою № 17-НП.

15. Національний стандарт України ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять».

Роздрібна торгівля — це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю–продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг. Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб’єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі–продажу товарів, їх доставляння та використовування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Об’єктом оподаткування акцизним податком є будь–які операції з роздрібної реалізації нафтопродуктів кінцевим споживачам, при цьому незалежно від форми розрахунків.

17. Законодавством чітко визначено можливість розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти як у готівковій формі, так і з використанням відомостей на відпуск, талонів, платіжних карток, смарт–карток (паливних карток).

18. Через мережу АЗС здійснюється виключно роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло– та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, а тому такі операції оподатковуються акцизним податком відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України.

19. Щодо поняття некомерційного використання, то суд вважає, що у значені, в якому його вжито у ПК України, нормативно–правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, слід розуміти, що таким використанням є таке, яке виключає його подальшу реалізацію кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.

20. При відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з пунктом 216.9 статті 216 ПК України.

21. Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

Ставка (розмір) акцизного податку вже закладена в ціні товару пального та відображена на АЗС як ціна пального.

При цьому диференціації цін пального на АЗС для комерційного чи некомерційного (особистого) використання немає.

22. Оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов’язку встановлення факту використання контрагентами позивача придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою, а отже, порушення, які були виявлені у позивача, можливо встановити і на підставі поданої останнім податкової звітності без дослідження первинних бухгалтерських документів Товариства в межах камеральної перевірки.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України).

24. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про те, що податкові зобов’язання зі сплати 5 % акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій та від форми розрахунку за них (готівкою або у безготівковій формі), у зв’язку з чим прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення–рішення є правомірними.

25. Отже, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень допустили неправильне застосування (тлумачення) норм матеріального права та безпідставно дійшли висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень–рішень, оскільки не було враховано вищезазначеного правового регулювання спірних правовідносин та вказаних висновків, а тому доводи касаційної скарги про те, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, а відповідно такі операції є об’єктом оподаткування акцизним податком, є обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Судами попередніх інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми ПК України, доходить висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного скасування податкових повідомлень–рішень, які були прийняті контролюючим органом відповідно до норм податкового законодавства, а тому касаційна скарга Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року підлягає
задоволенню.

28. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

29. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина 1 статті 351 КАС України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 351 КАС України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359, пунктом 4 частини 1 розділу VII перехідних положень КАС України, суд постановив:

— касаційну скаргу Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити;

— постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «У».

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

(Постанова Верховного Суду від 14 травня 2019 року. Справа № 803/3930/15. Суддя-доповідач — Олендер І.Я. Судді — Гончарова І.А., Ханова Р.Ф.)