Юлія МАКАРЕНКО

ТОВ «Демурінський
гірничо-збагачувальний комбінат», адвокат, м. Дніпро

Спеціально для «Судового вісника»

Механізм правового захисту спеціального права надрокористування полягає у відновленні порушеного права та усуненні перешкод у його здійсненні шляхом вчинення відповідних дій. Природа відносин хоча і має специфічний характер, опосередковуючись як публічно-правовим, так і цивільно-правовим, способи захисту цивільно-правового характеру застосовуються і до галузі надрокористування. Профільним законодавством виділено оскарження наказу Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) про зупинення, анулювання дозволу, рішення про відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу в судовому порядку.

Право на користування

На практиці актуальними залишаються питання реалізації права користувачів надр на судовий захист у контексті розуміння перспективи задоволення позовних вимог та реального виконання рішення. Тому, обираючи спосіб захисту, необхідно розуміти, по-перше, характер порушення; по-друге, законодавчо встановлені дії, які мала вчинити кожна із сторін суспільних відносин та співвідносити їх з реальним дотриманням процедури; по-третє, характер рішення, яке має бути прийняте суб’єктом владних повноважень у результаті.

Єдиного підходу при вирішенні спорів з приводу охорони природного середовища, у тому числі при використанні природних ресурсів, немає, це пояснюється індивідуальністю обставин кожного конкретного випадку порушення прав та дискреційними повноваженнями Держгеонадра при прийнятті рішень. За загальним правилом, втручання у дискреційні повноваження не допускається, оскільки суд не може підміняти державний орган, водночас Держгеонадра іноді помилково вважає всі свої повноваження виключними, ґрунтуючись лише на законодавчій можливості приймати будь-які рішення у відносинах з надрокористування. На прикладі відновлення прав щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами, продовження строку його дії та внесення змін можна дійти висновку про різну правову природу кожного із способів захисту, у зв’язку з чим необхідно розуміти можливість і межі їх застосування. Справді, в силу прямої вказівки закону повноваження Держгеонадра з видачі спеціальних дозволів на користування надрами мають виключний характер, за цих підстав правомірним способом захисту права може бути зобов’язання повторно розглянути заяви та прийняття мотивоване рішення за результатами розгляду.

Дискреційні повноваження?

Починаючи з 2017 року, суд досліджує межі повноважень Держгеонадра в контексті права приймати рішення на власний вибір між альтернативами, кожна з яких є правомірною, тобто його дискреційність. Прикладом такого права є повноваження, закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». За останньою позитивною тенденцією стосовно питання меж судового контролю у відносинах з внесення змін до дозволу та продовження строку його дії, орган судової влади дотримується позиції, згідно з якою за відсутності перешкод для видачі користувачу надр дозволу із внесеними змінами, за встановленого факту протиправності дій Держгеонадра, ефективним способом захисту порушеного права користувача надр є зобов’язання суб’єкта владних повноважень продовжити строк дії дозволу або внести в нього відповідні зміни. Іншими сло-
вами, повноваження Держгеонадра з визначених питань не є дискреційними. Праву користувача надр отримати рішення про продовження строку дії дозволу або внесення в нього змін кореспондує обов’язок Держгеонадра прийняти таке рішення. У разі подання надрокористувачем разом із заявою належно оформлених усіх необхідних документів та відсутності підстав для відмови державний орган зобов’язаний видати дозвіл на новому бланку з урахуванням змін. Якщо за резуль-
татами розгляду Держгеонадра не приймає відповідного рішення у вигляді наказу, ним буде порушено законодавчо встановлену процедуру, тобто державний орган як суб’єкт владних повноважень діятиме не у спосіб, передбачений законодавством, що, як наслідок, свідчитиме про протиправність дій з повернення заяви з доданими до неї документами. За таких обставин суд
приймає рішення про відновлення порушеного права шляхом зобов’язання видати дозвіл на новому бланку, яке не буде підміною повноважень державного органу, оскільки останній і
так мав здійснити ці дії, чого не зробив. У такій категорії справ необхідно відмежовувати відновлення права від судового втручання в дискреційні повноваження, оскільки державний орган не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 804/4335/16, від 6 листопада 2016 року у справі № 826/1020/16, від 10 січня 2019 року у справі № 804/6947/15.

Держгеонадра в запереченнях звертає увагу на неоднакове застосовування судами норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що в одних випадках суд зобов’язує Держгеонадра повторно розглянути заяву надрокористувача щодо надання спеціального дозволу на користування надрами, за, підкреслюю, думкою Держгеонадра, за аналогічних обставин та фактичної бездіяльності державного органу, а в інших зобов’язує надати дозвіл на новому бланку із внесеними змінами. Стосовно цієї думки в постанові Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 826/6102/16 викладено висновок про індивідуальність і неоднаковість кожної справи та визначення способу захисту порушеного права залежно від дослідження доказів та надання їм правової оцінки, а також про неоднаковість повноважень державного органу при прийнятті рішення про видачу спеціального дозволу на користування надрами та при внесенні в нього змін.

Підсумовуючи викладене, надрокористувач повинен обрати не будь-який, а належний спосіб захисту, що відповідає характеру порушення, лише в такому випадку орган судової влади може прийняти справедливе і дієве рішення, покликане відновити порушені права. Зокрема, у спірних відносинах щодо отримання спеціального дозволу, з урахуванням наявності дискреційних повноважень, правомірним способом захисту може бути зобов’язання державного органу повторно розглянути заяву, у випадку порушення встановленої процедури погодження — зобов’язання видати дозвіл на новому бланку з урахуванням відповідних змін.