Ірина ГОНЧАР

«Судовий вісник»

Велика палата Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) 31 січня ц.р. завершила вирішення питання про справедливу сатисфакцію у справі «Грузія проти Росії» (скарга № 13255/07).

Зокрема, своїм рішенням ЄСПЛ зобов’язав Росію виплатити 10 млн євро громадянам Грузії, які постраждали внаслідок масової депортації у 2006 році. Вину Росії у порушеннях прав людини було встановлено ще у 2014 році, коли ЄСПЛ констатував порушення, зокрема, заборони колективного вислання іноземців, статті 4 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція). Так, рішенням по суті спору, ухваленим 3 липня 2014 року, Суд постановив, що восени 2006 року в Російській Федерації була запроваджена координована політика арешту, тримання під вартою та вислання громадян Грузії, яка становила адміністративну практику для прецедентного права Конвенції. Зокрема, ЄСПЛ визнав, що мало місце порушення, inter alia, статті 4 Протоколу № 4, частин 1 та 4 статті 5 та статті 3 Конвенції, а також статті 13 разом із частиною 1 статті 5 та статтею 3.

Тобто йшлося про порушення заборони масової депортації іноземців, свободи та особистої недоторканності та заборони тортур і нелюдського поводження, а також незабезпечення належних засобів національного захисту для громадян, чиї права обмежувалися.

Тоді питання про сатисфакцію не могло бути вирішене, оскільки треба було встановити кількість постраждалих осіб та ступінь порушення їхнього права. Тому ЄСПЛ запропонував сторонам визначити це питання.

Тепер же перед судом уряд Грузії заявляв про те, що від депортації постраждали понад 4,5 тисячі осіб, але ЄСПЛ визнав факт порушення прав лише 1,5 тисячі громадян. Також ЄСПЛ скоротив суму вимог з 70 до 10 млн євро, які отримають постраждалі від депортації.

Зокрема, компенсації у розмірі 2 тисяч євро отримають ті громадяни Грузії, щодо яких було застосоване колективне виселення; у розмірі 10 тисяч — ті, кого під час виселення було позбавлено свободи, та по 15 тисяч — особи, стосовно яких доведено застосування тортур або факти нелюдського поводження.

Визначаючи справедливу сатисфакцію у міждержавному спорі, ЄСПЛ зазначив, що питання щодо справедливої сатисфакції було розглянуте ним у справі «Кіпр проти Туреччини» (скарга
№ 25781/94). У цьому рішенні Суд посилався, зокрема, на принцип міжнародного публічного права щодо зобов’язання держави відшкодувати порушення договірних зобов’язань та щодо прецедентного права ЄСПЛ до того, як зробити висновок, що стаття 41 Конвенції застосовувалася до міждержавних справ.

Тепер же ЄСПЛ виклав три критерії для встановлення того, чи присудження справедливої сатисфакції було обґрунтованим у міждержавній справі, серед яких, зокрема, тип скарги, поданої урядом-заявником, яка повинна була стосуватися порушення основних прав людини своїх громадян або інших жертв, можливість виявлення та ідентифікації жертв, а також яка мета такого провадження.

У справі «Грузія проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що уряд-заявник стверджував, що уряд-відповідач запровадив чи створив умови для існування адміністративної практики арешту, тримання під вартою та колективної висилки осіб за національною ознакою, зокрема громадян Грузії, з Російської Федерації восени 2006 року, що викликала порушення конвенційних гарантій.

На прохання ЄСПЛ уряд-заявник також подав докладний перелік 1 795 передбачуваних ідентифікованих жертв порушень, виявлених в основному рішенні. Таким чином, клопотання про справедливу сатисфакцію переслідує мету надання відшкодування конкретним жертвам неправомірних дій.

Оскільки всі три критерії були виконані заявником у цій справі, ЄСПЛ визнав, що уряд Грузії мав право подати заяву відповідно до статті 41 і що клопотання про присудження справедливої сатисфакції було обґрунтованим у цій справі.

Після проведення попереднього розгляду переліку, поданого урядом-заявником, та коментарів, поданих у відповідь урядом-відповідачем, Суд вважав, що у цій справі він міг засновувати свою думку на «досить точній і об’єктивно ідентифікованій» групі з щонайменше 1 500 громадян Грузії, які стали жертвами порушення статті 4 Протоколу № 4 (колективне виселення). Серед них певна кількість осіб також стала жертвами порушення статті 5 пункту «а» частини 1 (незаконний арешт) і статті 3 (заборона катування).

Зважаючи на обставини цієї справи, ЄСПЛ вважав обґрунтованим присудити уряду-заявникові одноразову суму в розмірі 10 000 000 євро відшкодування моральної шкоди, завданої цій групі з щонайменше 1 500 громадян Грузії. Суд вважав, що ця сума повинна бути розподілена урядом-заявником між окремими жертвами порушень, виявлених в основному рішенні, у розмірах, про які було зазначено вище.

При цьому ЄСПЛ залишив на розсуд уряду-заявника під контролем Комітету міністрів Ради Європи питання створення ефективного механізму розподілу сум, про які йдеться, серед безпосередніх жертв порушень з урахуванням вказівок, наданих Судом.

ПРОТИ УКРАЇНИ

Європейський суд з прав людини у справі «Якуба проти України» (скарга № 1452/09), рішення в якій ухвалене 12 лютого 2019 року, встановив порушення частин 1 та 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на те, що заявникові не було надано можливості допитати свідка обвинувачення — таємного агента, який здійснював кілька разів контрольну закупку наркотичних засобів у обвинуваченого, його захисту не було надано навіть можливості ознайомитися з прихованою відеозйомкою негласних слідчих дій.

У цьому ЄСПЛ вбачає порушення положень статті 6 Конвенції щодо права на справедливий судовий розгляд, на забезпечення достатнього часу і засобів для підготовки захисту та права на допит свідків і експертизу доказів. Крім того, встановлене порушення права, гарантованого статтею 34 (право на індивідуальну заяву), оскільки органи влади відмовилися надати йому копії документів з матеріалів справи, яких він потребував для обґрунтування своєї скарги до ЄСПЛ. Справедлива сатисфакція — 2 500 євро компенсації моральної шкоди та 1 500 євро на покриття витрат.

Крім того, Євросуд у порядку письмового провадження ухвалив рішення у справах, які стосувалися питання, що вже були предметом розгляду суду, зокрема щодо надмірної тривалості судового розгляду, а саме: 29 січня 2019 року у справах — «Андрєєва проти України», «Чуприна проти України», «Іванов і Кашуба проти України», «Осіпенков проти України»; 31 січня ц.р. — «Шабля проти України», «ТОВ TK «Скло» проти України», «Юнак проти України», «Журавльова проти України»; 7 лютого ц.р. — «Божко проти України», «Грачов проти України», «Капшук проти України», «Кржемінський та інші проти України» (всього дев’ять заяв), «Мінак та інші проти України» (14 заяв); 14 лютого ц.р. — «Зоріна та інші проти України» (чотири заяви).