Світлана ТАРАСОВА
«Судовий вісник»

Багато хто дивився американські фільми або читав книжки про юристів, які вигравали в суді багатомільйонні справи із захисту прав одночасно багатьох осіб. Такий інститут, як групові позові, у Сполучених Штатах Америки досить таки поширений і за роки його існування великі компанії, до яких представники визначеного кола осіб мають намір пред’явити позов, воліють вирішувати всі питання мирним шляхом, домовившись про розмір компенсації і не доводячи справу до судового розгляду.

Інститут колективних позовів у європейських країнах, на відміну від США, де його було введено два століття тому, більш активно почали застосовувати лише на початку 2000-х років. Україна ж, попри те, що Закони України «Про захист прав споживачів» та «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачають можливість подання позовів об’єднанням споживачів та природоохоронними організаціями, у цьому питанні поки що не має дієвих механізмів, які дозволяли б судам ефективно розглядати позови, де позивачами виступає велика група громадян.

Усунути цю прогалину покликаний проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо групових позовів про захист прав споживачів, права на безпечне для життя та здоров’я навколишнє природне середовище» (законопроект № 10292).

На думку авторів документа, в першу чергу необхідно окремо врегулювати процесуальні відносини у разі звернення до суду значних груп населення (понад 25 осіб і більше) з однотипними цивільними позовами до одного відповідача «у найбільш чутливих для широких мас населення сферах: права споживачів та право на безпечне для життя та здоров’я навколишнє природне середовище» — йдеться у пояснювальній записці до законопроекту.

Безпосередньо задля реалізації цих ініціатив Цивільний процесуальний кодекс (ЦПК) України пропонується доповнити новою главою 9¹ «Особливості позовного провадження у справах за груповими позовами». Зокрема, встановлюється, що позов вважається груповим за низки умов. По–перше, коли до позову позивача–ініціатора приєдналося не менше 25 фізичних осіб із однотипними вимогами, які базуються на аналогічних підставах, до одного чи декількох відповідачів, а по–друге, коли громадська організація у випадках, встановлених законом, звернулася до суду з позовом, до якого приєдналося не менше 25 фізичних осіб, які є її членами, із однотипними вимогами, що базуються на аналогічних підставах, до одного чи декількох відповідачів.

При цьому груповий позов може бути подано про захист прав споживачів, права на безпечне для життя та здоров’я навколишнє природне середовище і містити вимоги до одного або декількох відповідачів про припинення дії, що порушує право, про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Цікавим нововведенням є те, що позивачу–ініціатору надаватиметься право без довіреності представляти інтереси учасників групи. Для цієї мети достатньо лише заяв фізичних осіб про приєднання до позову або на підставі рішення більшості учасників групи, яке оформлюється протоколом зборів і подається до суду з відповідними підписами.

Законопроект № 10292 також пропонує врегулювати особливості процесуальних прав позивача–ініціатора та громадської організації. Однією з них є те, що у разі відмови позивача–ініціатора від позову або подання заяви про залишення позову без розгляду учасники групи мають 15 днів на обрання з–поміж себе іншого позивача–ініціатора більшістю голосів на зборах і вимагати від суду розгляду справи.

Дещо по–іншому запропоновано врегулювати відмову громадської організації. «Громадська організація має право відмовитися від поданого нею групового позову, подати заяву про залишення позову без розгляду лише у випадку, якщо більшість її членів, на захист прав та інтересів яких було подано позов, проголосують за це на зборах. До клопотання про відмову від позову та до заяви про залишення позову без розгляду додається протокол таких зборів, підписаний учасниками групи, які проголосували за рішення» — передбачається законопроектом.

При цьому групова позовна заява має відповідати вимогам, встановленим статтею 175 ЦПК України. Крім того, у такій заяві повинні міститись необхідні дані про кожного з учасників групи.

Також групова позовна заява повинна містити клопотання позивача–ініціатора або громадської організації про розгляд справи, яке подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній. У свою чергу, в
разі пред’явлення позивачем–ініціатором відкритого групового позову до клопотання також додається заява про публікацію оголошення з умовами додаткового приєднання до позову осіб, які відносяться до групи, права та законні інтереси яких захищаються позовом.

«Клопотання про розгляд справи в порядку, встановленому цією главою, має стосуватися розгляду всієї справи і не може стосуватися лише певної частини позовних вимог» — пропонується встановити чергову норму, що регламентує вимоги до позову.

Також варто зазначити, що черговою особливістю в частині порядку подання позову є наявність нотаріально посвідченого правочину між позивачем–ініціатором або громадською організацією з особою, котра приєдналася, яким визначено спосіб розподілу судових витрат, пов’язаних з розглядом групового позову, а також спосіб розподілу присуджених платежів у разі задоволення групового позову. У свою чергу, судом у разі задоволення позивних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди вказується порядок розподілу присуджених коштів згідно з умовами таких правочинів. Крім того, у рішенні про задоволення групового позову суд повинен буде зобов’язати відповідача розмістити інформацію про ухвалене рішення у встановлений судом строк за допомогою засобів масової інформації. Таким чином, ці норми мають унеможливити спори в частині розподілу присуджених платежів.

У той же час законопроектом № 10292 запропоновано встановити, що за подання групового позову сплачується судовий збір в єдиному розмірі 25 прожиткових мінімумів, а у разі додаткового приєднання до відкритого позову кожна особа сплачує окремий збір — 0,4 розміру прожиткового мінімуму.

Судовий розгляд справи за груповим позовом відбуватиметься без обов’язкового виклику осіб, які приєдналися до групового позову, і суд не вправі покладати процесуальні обов’язки на осіб, які приєдналися до нього.

У цій главі автори також пропонують докладно прописати норми щодо особливостей відкриття провадження у справі та відмови у відкритті. Варто звернути увагу на те, що першою інстанцією з розгляду групових позовів може бути визначено апеляційні суди загальної юрисдикції.

Відповідними нормами пропонують доповнити також Закони України «Про захист прав споживачів» та «Про охорону навколишнього природного середовища», закріпивши можливість подання групових позовів, та Закон України «Про виконавче провадження». Останній може бути доповнено положенням, відповідно до якого «виконавчий лист із даними, що ідентифікують кожного учасника групи (прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові, адреса місця проживання чи перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків у разі наявності або серія та номер паспорта, а також інші дані, якщо вони відомі суду, які ідентифікують стягувача чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення), видається позивачу–ініціатору або громадській організації, що відповідно подали груповий позов».

Запровадження такого інституту, на думку авторів, з одного боку, дасть змогу розвантажити суди, а з іншого — створить додаткові гарантії захисту прав громадян та в цілому впорядкує механізм розгляду групових позовів у судах. У той же час позивачу-ініціатору або представнику громадської організації необхідно ґрунтовно підійти до вибору особи, яка представлятиме їхні інтереси в суді, оскільки саме від її професіоналізму та майстерності залежатиме фінальне судове рішення та можливість отримання компенсаційних виплат.