Ольга КИРИЄНКО
«Судовий вісник»

2 червня ц.р. виповниться рівно три роки з моменту ухвалення парламентом конституційних змін у частині правосуддя і нової редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У попередні два роки чергова річниця з моменту закладення законодавчого фундаменту для проведення судової реформи була подією урочистою: як правило, до цієї дати було приурочено проведення масштабних науково–практичних заходів, в ході яких вітчизняні та іноземні експерти підбивали підсумки роботи щодо удосконалення сфери правосуддя за рік. Цього ж року суддівській спільноті не до урочистостей, адже часи політичної турбулентності не віщують їй нічого хорошого, принаймні поки що. Як показує практика, після зміни політичних настроїв у країні на вітчизняну Феміду чекає чергова реформа. Тож наразі головне питання, як вчинять представники нової влади: вдадуться до радикальних кроків, перекресливши всі результати своїх попередників, або ж переосмислять раніше визначений концепт удосконалення судової системи, відмовившись від окремих ідей, натомість запропонувавши нові, більш прогресивні, зміни?

Рано чи пізно, але про нюанси і тонкощі нової політики державних мужів ми дізнаємося, а поки пропонуємо пригадати ключові події останнього року судової реформи, які вже стали історією, зупинившись на трьох епізодах: формуванні Вищого антикорупційного суду (ВАС), комплектації суддівського корпусу Верховного Суду (ВС), а також кадровому перезавантаженні Вищої ради правосуддя (ВРП). Усі вони відбулися цієї весни, впродовж останніх двох місяців, фіналізувавши головні зрушення реформенного року.

Усе для ВАС

Найбільш очікуваною подією, без перебільшення, став кадровий запуск ВАС, хоча ще три роки тому, коли ідея створити новий формат вищих спеціалізованих судів була закладена у редакції профільного суддівського закону, здавалося, що її реалізація досить примарна. Та після того, як процес розбудови інфраструктури українських антикорупційних органів почали форсувати, в тому числі на міжнародному рівні, питання створення «антикорупційної» обителі Феміди стало одним із головних пріоритетів судових реформаторів.

Конкурсна процедура кадрового добору, яка тривала близько семи місяців і завершилася на початку цієї весни, відбулася із найменшими втратами: як відомо, тільки один переможець конкурсну добровільно вирішив зійти з цієї кадрової дистанції на фінішній прямій — етапі розгляду матеріалів претендентів до ВРП. Тож до фіналу цього кадрового змагання дійшли 38 кандидатів, які, зрештою, і були призначені главою держави (про те, як проходила урочиста церемонія присяги «антикорупційних» суддів 11 квітня ц.р., ми розповідали у попередньому номері «Судового вісника»). Таким чином, суддівський корпус ВАС, який розглядатиме так звані корупційні кримінальні провадження як суд першої та апеляційної інстанцій (Апеляційна палата ВАС, нагадаємо, налічує 11 суддів), було сформовано. А вже менш як за місяць відбулася перша публічна робоча зустріч «антикорупційних» суддів: 7 травня ц.р. було проведено збори суддів, на яких було визначено дату початку процесуальної діяльності ВАС — 5 вересня 2019-го, обрано керівництво — посаду голови ВАС обійняла Олена Танасевич, крісло заступника голови суду — Євген Крук, а також вирішено низку організаційних питань, зокрема обрано «бійців» передової антикорупційного фронту — шістьох слідчих суддів.

У Вищій раді правосуддю

Механізм кадрового перезавантаження ВРП було закладено в конституційних змінах у частині правосуддя. Тож ще за чотири місяці до настання часу «Ч» (кінця квітня 2019-го ) для завершення каденції деяких членів цього органу суддівського врядування стартував марафон проведення головних форумів неполітичних суб’єктів формування ВРП — з’їздів/конференцій суддів, прокурорів, адвокатів, вчених–юристів, на яких обирали нових членів Ради, відповідно до встановлених законодавцем квот. Щоправда, не всім вдалося повністю впоратися зі своєю кадровою місією: з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ так і не вичерпав свій ліміт у складі цього конституційного органу, обравши одного члена ВРП замість двох. А ось суддівська спільнота нарешті спромоглася заповнити всі свої вакансії, розв’язавши кадрове рівняння за формулою більшості «10+1»: десять суддів, обраних самими суддями, і Голова ВС, що входить до ВРП за посадою.

Із настанням конституційного дедлайну повного кадрового перезавантаження Вищої ради правосуддя не відбулося, позаяк повністю незаповненою була квота політичних суб’єктів формування і частково вчених–юристів. Кілька тижнів ВРП працювала у складі 16 членів, аж поки не отримала кадрове поповнення: 13 травня ц.р. тодішній Президент України Петро Порошенко видав укази про призначення на посади членів ВРП адвоката Михайла Ісакова та члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) Андрія Василенка.

Цьому передувала процедура відкритого конкурсу, яка стартувала 11 березня ц.р., після того як було затверджене відповідне положення і сформовано персональний склад конкурсної комісії. А вже менш ніж за місяць, 4 квітня ц.р., стали відомі результати її роботи: до фінальної стадії конкурсного відбору кандидатів до складу ВРП дійшла тільки частина претендентів — четверо із 14. А 22 квітня ц.р. стало відомо про те, що Окружний адміністративний суд м. Києва, розглянувши заяву про забезпечення позову про заборону призначення за президентською квотою членів ВРП, частково задовольнив клопотання позивача, серед іншого заборонивши відповідній конкурсній комісії приймати рішення про визначення кандидатів, рекомендованих для здійснення главою держави цього призначення.

8 травня ц.р. історія із заповненням президентської квоти у ВРП отримала несподіване продовження, яке, власне, і дало змогу здійснити відповідне призначення. Петро Порошенко видав указ № 203/2019, внісши зміни в раніше затверджене Положення про проведення відкритого конкурсу з відбору кандидатів для здійснення Президентом України призначення членів ВРП.
Ці поправки містять, зокрема, таку умову: якщо після завершення певного етапу конкурсна комісія не може дійти згоди щодо визначення кандидатів, які рекомендуються, або не може ухвалити відповідне рішення (незалежно від причин), рекомендованими для призначення членами ВРП вважаються ті, хто за результатами співбесід були включені до переліку осіб, стосовно яких проводиться спеціальна перевірка. Президент України призначає членів Вищої ради правосуддя з–поміж зазначених кандидатів.

ВСі у зборі

Кадрове поповнення — давно очікувана подія для найвищої судової інстанції країни, яка протягом майже півтора року працювала в неповному складі, розглядаючи величезний масив справ силами 118 суддів. 7 травня ц.р. «верховні» ряди поповнилися 75 новобранцями: до Касаційного адміністративного суду у складі ВС указом глави держави були призначені 25 суддів, до Касаційного господарського суду — 15, до Касаційного кримінального суду — 13 суддів, до Касаційного цивільного суду — 22. Щоправда, цього дня присягу суддів приймали не всі, 21 із 75, ті, хто є вихідцями з інших юридичних професій і призначені на посаду судді вперше. Нагадаємо, що другий конкурс на заняття 78 вакансій у «верховному» складі ВККС оголосила 2 серпня минулого року, а 6 березня ц.р. — затвердила рейтинги кандидатів на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі ВС. ВРП було розглянуто матеріали всіх претендентів і прийняте рішення внести подання главі держави про призначення суддями найвищої судової інстанції 75 осіб. Три кандидатури зі списку переможців другого конкурсу ВРП були «забраковані». Тож наразі чисельність суддівського корпусу ВС складає 193 особи, тоді як гранична кадрова планка для найвищого суду у системі судоустрою України, зафіксована законодавцем на рівні 200 суддів.

Уже за два тижні після кадрової комплектації у Верховному Суді були проведені збори суддів усіх чотирьох касаційних судів, а також засідання Пленуму ВС, на яких вирішували організаційні та кадрові питання (зокрема, заповнювалися вакансії у складі Великої Палати ВС), а також проблема нерівномірного навантаження на суддів. З останнього питання було ухвалено низку рішень. Наприклад, для зборів суддів касаційних судів передбачено можливість тимчасово зменшувати навантаження на служителів Феміди, в тому числі шляхом призупинення автоматизованого розподілу справ між суддями, в яких виявлено значну різницю в навантаженні. Також суддівським колективам надана ще одна опція — вирівняти обсяг навантаження за рахунок перерозподілу «старих» нерозглянутих справ, які надійшли від вищих спеціалізованих судів, що ліквідуються, між «новачками» і «верховними» суддями, які працюють уже півтора року.

Відкритий фінал

Фінальний акорд у роботі Ради з питань судової реформи, у «стінах» якої народжувалися практично всі законодавчі новації в частині правосуддя останніх років, пролунав 7 травня 2019 року. Підсумкова робоча зустріч судових реформаторів уперше проходила на «судовій території»: в головній робочій резиденції ВС — Кловському палаці, а не в стінах Адміністрації Президента України, як було раніше. Судячи з настроїв і риторики членів цієї експертної інституції, вже у найближчому майбутньому є ризик того, що досягнення вже проведеної реформенної кампанії будуть дискредитовані, а можливо, й зовсім перекреслені. Присутні на цьому засіданні, серед яких були і представники міжнародних організацій, зійшлися на думці, що захистити результати судової реформи, забезпечити незворотність реалізованих змін зможе тільки народ — громадяни України, для яких, власне, і проводилася судова реформа, стратегічною метою якої було відновлення довіри суспільства до вітчизняної Феміди.