Видавництво 
Ольга СОВГИРЯ, постійний представник парламенту в Конституційному Суді України
Питання щодо юрисдикції і предметної підсудності спору щодо правомірності Указу Президента України від 29 грудня 2020 року № 607/2020 «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України» є дискусійним.
Цей указ було видано в рамках конкретного кримінального провадження, правовою підставою для його видання є частина 3 статті 154 КПК України, а саме ж відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження. А тому, на наше переконання, доречною була б перевірка правомірності таких рішень саме в рамках КПК України, яким наразі така процедура не передбачена.
Оскарження цього указу, а також і твердження щодо необхідності його оскарження до адміністративного суду, не містять під собою достатніх аргументів. Адже Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово в низці своїх рішень вказувала, що дії і бездіяльність сторони обвинувачення, органів досудового розслідування тощо не можуть бути предметом оскарження в адміністративних судах, адже ця діяльність не може вважатись такою, що пов’язана із виконанням управлінських повноважень суб’єктами владних повноважень. Близьку за змістом позицію висловлював також і сам Конституційний Суд України в пункті 4.2 рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001.
Ба більше, оскільки відсторонення від посади є заходом забезпечення кримінального провадження, то перевірка обґрунтованості такого відсторонення потребує наявності відповідної кваліфікації в галузі саме кримінального права.
З іншого боку, слід відзначити доволі вдалу модель оскарження дій і бездіяльності Президента та Верховної Ради України, яка передбачена КАС України. Так, статтями 22 і 266 КАС України передбачено, що судом першої інстанції в таких справах є Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, а судом апеляційної інстанції є Велика Палата Верховного Суду. Враховуючи, що дії Президента і Верховної Ради України мають загальнодержавне значення, такий спосіб перевірки їх правомірності оптимально досягає балансу між забезпеченням права на суд і вимогою максимально кваліфікованого розгляду таких справ, адже таким чином правомірність дій Президента України перевіряють більше двадцяти суддів Верховного Суду (якщо брати загалом першу і апеляційну інстанції). Це також знімає всі сумніви щодо неупередженого розгляду цих справ, адже судді Верховного Суду користуються доволі широкими гарантіями незалежності.
Які можуть бути законодавчі механізми уникнення подібних ситуацій у майбутньому? Найперше слід чітко відзначити, що в силу доволі широких конституційних повноважень суддів Конституційного Суду України, зловживання ними, а так само і вчинення суддею кримінального правопорушення може нести ризики для національної безпеки і навіть містити загрози для конституційного ладу, а тому інститут відсторонення суддів КСУ, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, є необхідним. Звісно, що чинне наразі законодавство в цьому питанні є доволі далеким від ідеалу, тому й потребує суттєвого доопрацювання.
На наше переконання, по-перше, річ точно не повинна йти про розгляд таких справ у порядку адміністративного судочинства з раніше озвучених причин.
По-друге, було б недоцільним і, можливо, навіть неконституційним передання цього питання на вирішення самому Конституційному Суду України. Вирішення питання про відсторонення суддів КСУ самим судом може бути допустимим, коли йдеться про одного суддю. Проте в силу різного роду факторів вирішення цього питання може стати доволі проблемним у разі, коли мова йтиме про відсторонення, наприклад, двох чи більше суддів. У такому разі можуть виникати ризики упередженого і необ’єктивного вирішення таких спорів.
Крім цього, повноваження КСУ визначаються безпосередньо Конституцією України. Конституційний Суд України раніше у рішеннях від 23 червня 1997 року № 2-зп і від 26 червня 2008 року № 13-рп/2008 вже відзначав, що Конституція України не передбачає можливості як звуження, так і розширення повноважень КСУ. А тому, на наше переконання, надання КСУ повноважень вирішувати питання про відсторонення судді КСУ від посади може бути сумнівним також і з точки зору Конституції України.
Тому, на нашу думку, доцільно було б розглянути можливість запровадження в КПК України моделі перевірки обґрунтованості відсторонення судді КСУ від посади, наближеної до тієї, яка передбачена в КАС України щодо перевірки правомірності дій і бездіяльності Президента і Верховної Ради України. У майбутньому можуть бути розглянуті варіанти, коли, наприклад, таку перевірку в рамках КПК України міг би здійснювати одразу Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду або місцевий апеляційний суд із оскарженням його рішень до ВС.
