Європейці пильно стежили за процесом формування та кадрового наповнення українського Верховного Суду. Вони ділилися досвідом, рекомендаціями і в результаті Україна публічністю та відкритістю конкурсних процедур щодо добору кандидатів у судді до найвищої судової інституції перевершила чимало європейських країн.

Утім, колеги із–за кордону не втомлюються нам щось підказувати. Зрештою, досконалості немає меж.

Оцінили по заслузі

8 квітня 2019 року Рада Європи оприлюднила висновок «Про відповідність процедури добору та призначення суддів Верховного Суду в Україні стандартам Ради Європи». У ньому говориться про те, що у 2016—2017 роках відбувся значний розвиток процесу судової реформи в Україні, загальною метою якої є забезпечення доброчесності, прозорості та ефективності судової системи. Діяльність влади була спрямована як на внесення змін до законодавчої бази, так і на запуск процедури добору та призначення найкращих кандидатів на посаду судді в Україні.

Автори документа звертають увагу на те, що процедуру розроблено та вдосконалено на основі значної кількості міжнародних та європейських рекомендацій. Розробку законодавчої бази, яка значною мірою стосується не тільки Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», але й великої кількості правил, процедур та методологій, європейські ревізори оцінюють успішно.

Надаючи загальну оцінку законодавству щодо добору та призначення суддів, експерти врахували й те, що мова йде про дуже складну та комплексну процедуру, яка застосовувалася вперше. Саме тому надзвичайно важливо використати набутий досвід для удосконалення
процесу.

Детальні та вичерпні правила процедури були відомі заздалегідь. Завчасно доступними були всі документи, що стосуються конкурсу. І це безумовний плюс. Одним із основних досягнень процесу, на думку експертів, є те, що конкурс проводився в атмосфері надзвичайної відкритості.

Процедура наповнення українських судів, зокрема Верховного Суду, кадрами є тривалою та досить складною, оскільки передбачає декілька послідовних рівнів, включає велику кількість органів з різноманітними функціями та повноваженнями: деякі з функціями щодо прийняття рішень (Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС), Вища рада правосуддя (ВРП), інші — з виключно консультативними (Громадська рада доброчесності (ГРД), а треті — з церемоніальними (Президент України).

Експерти Ради Європи відзначають, що перше застосування процедури добору та призначення суддів на практиці призвело до часових затримок процесу проведення конкурсу та деяких технічних труднощів. Але вони розуміють, що процедура тільки апробовувалася. Усі ці тонкощі треба врахувати при подальших доборах.

У той же час експерти звертають увагу на те, що кількість викликів фундаментальної судової реформи може бути значно скорочена  шляхом поглиблення співпраці компетентних інституцій. Цього може бути досягнуто завдяки поліпшенню відносин з ВККС та ВРП з одного боку та ГРД з іншого. Усе це сприятиме збереженню довіри до судової системи.

У висновку коротко описується процедура добору та призначення українських суддів, а також стандарти Ради Європи, що стосуються судової системи. Наприкінці кожного розділу є певні рекомендації. Зупинімося на них детальніше.

Кількість та якість

Ретельно проаналізувавши національне законодавство у сфері судоустрою на предмет відповідності загальносвітовим стандартам, експерти Ради Європи зійшлися на думці, що інституційна модель процедури добору і призначення може бути спрощена в наступних законодавчих поправках.

Деякі із затримок та труднощів, на думку авторів дослідження, обумовлені розбіжностями між правовими нормами та їх практичним застосуванням. «Суворе дотримання закону сприятиме поліпшенню деяких аспектів процедури» — переконані вони.

Оцінюючи процедуру на предмет її відповідності міжнародним стандартам, європейці зазначили, що критерії оцінки професійної діяльності суддів повинні бути всеосяжними і включати як кількісні, так і якісні показники, щоб забезпечити повну і глибоку оцінку професійної діяльності суддів. Однак у самій Європі не так все однозначно. Кількість справ, час, витрачений на кожну справу у державах–членах, часто беруться до уваги як «кількісні критерії». Як «якісний критерій» береться спосіб, у який суддя вирішує складні справи. У багатьох державах–членах, кількість або відсоток скасованих рішень — важливі у процесі оцінювання. А в інших, навпаки, мотивуючи принципом незалежності судової системи, не враховується ані кількість скасованих рішень, ані причини скасування, якщо, звісно, немає серйозних помилок. Іншими факторами, які враховуються, є здатність до посередництва між сторонами, спроможність складати чіткі та зрозумілі судження, вміння співпрацювати з іншими колегами, працювати в нових галузях права та готовність взяти на себе додаткові адміністративні функції або навіть наставництво та навчання нещодавно призначених суддів або адвокатів. Організаційні навички, робоча етика або наукова діяльність (публікації та викладання) також розглядаються з–поміж факторів.

Незважаючи на те, що абсолютно нова процедура добору і оцінки суддів значною мірою відповідає європейським орієнтирам, схоже, що деякі рекомендації Україні все ж доведеться врахувати.

Зокрема, західні колеги радять ВККС і надалі застосовувати порядок та методологію оцінювання суддів. А взагалі методологія може разглядатися як вражаючий розвиток об’єктивності, публічності, конкретності, прозорості та передбачуваності порядку добору і призначення. Можуть бути удосконалені деякі «технічні моменти», такі як використання лише гіпотетичних випадків для практичного завдання (як відомо, кандидати в судді виконували практичні завдання, керуючись модельною справою, взятою «із життя»).

Хоча це і не суперечить стандартам Ради Європи, участь різних органів у процедурі робить її складною і тривалою. Можливо, у майбутньому треба змінити законодавство з тим, щоб питаннями добору і призначення суддів займався один орган. Також надалі мають бути усунуті розбіжності в практиці правозастосування, спрощений доступ до інформації. Експерти радять внести деякі зміни до системи оцінювання кандидатів задля досягнення ліпшого балансу критеріїв.

Автори рекомендацій переконані, що запровадження автоматизованої системи, в якій повинні вестися та зберігатися суддівські досьє, може значною мірою пришвидшити процедуру та спростити роботу ВККС. Двомісячний термін, передбачений законом для запровадження автоматизованої системи, має бути переглянутий. Строк надання додаткової інформації про кандидатів у судді Вищій раді правосуддя має бути визначеним для забезпечення достатнього часу для її перевірки. Усі органи, залучені до процесу (ВККС, ВРП, ГРД), повинні застосовувати строгі принципи верифікації отриманої інформації.

Громадський компонент

Чимало порад стосуються діяльності «громадського компоненту».

Залучення громадянського суспільства до процесу відбору та оцінки кандидатів на посаду судді, на думку європейських фахівців, може забезпечити більшу прозорість та об’єктивність процедури шляхом визначення інформації про кандидатів, які в іншому випадку могли б залишатися прихованими від громадськості.

Експерти акцентують увагу на тому, що роль ГРД у процесі добору та призначення суддів, а також оцінювання суддів повинна залишатися винятково консультативною, думки Ради не можуть бути обов’язковими ні для ВККС, ні для ВРП. ГРД треба внести зміни до порядку їхньої діяльності для запобігання використання неперевірених джерел інформації. Негативна інформація про суддів (кандидатів у судді) не повинна бути проігнорованою, але її варто ретельно перевіряти на предмет об’єктивності. Висновок Ради не може ґрунтуватися на неперевіреній інформації чи чутках.

Висновок про невідповідність судді (кандидата в судді) критеріям професійної етики і доброчесності завжди повинен ґрунтуватися тільки на перевіреній інформації, особливо у ситуації, коли висновки та думки стають публічними. Експерти Ради Європи підкреслюють, що жоден орган поза судовою системою та системою судового контролю не повинен мати можливості оцінювати достовірність судових рішень. Ось чому ГРД може висловлюватися тільки щодо професійної етики і доброчесності судді, а не про достовірність суддівського рішення. Також вони рекомендують ГРД внести зміни до внутрішнього регламенту з метою забезпечення повної прозорості засідань.

Експерти ще раз підкреслюють, що український складний, багаторівневий процес добору та призначення суддів включає більше одного органу, кожен з яких відповідає за інший сегмент процедури. Такий підхід у цілому відповідає стандартам Ради Європи, якщо він містить відповідні гарантії захисту незалежності судової влади, то не представляє небезпеки для верховенства права.

Отже, деякі незначні рекомендації залишаються, але експерти Ради Європи відзначають, що загальні тенденції є дуже позитивними. Хоча були зафіксовані деякі розбіжності між законом та його застосуванням, законодавчу базу вони також оцінюють добре. Одним із найбільших «активів» правового регулювання є те, що воно передбачає прозору, об’єктивну та передбачувану процедуру.

Христина ПОШЕЛЮЖНА
«Судовий вісник»