Віктор МОРОЗ

керуючий партнер АО Suprema Lex, адвокат, м. Київ

Спеціально для «Судового вісника»

Оновивши процесуальне законодавство, парламентарії встановили ряд процесуальних фільтрів, одним із завдань яких було розвантаження судової системи та підвищення процесуальної дисципліни учасників судових спорів. За задумом законодавця, це могло б підвищити довіру громадян та бізнесу до судової влади. Однак, на жаль, на сьогодні процесуальні фільтри майже не працюють. Враховуючи, що зміни процесуального законодавства відбулися півтора року тому, сформувалася певна судова практика, яка дає змогу проаналізувати, в чому причини неефективності процесуальних фільтрів, та знайти механізми для їх активізації.

Обмеження часом

Мабуть, одним із найбільш цікавих, але неефективних процесуальних фільтрів виявився часовий. Так, на сьогодні у Кодексі адміністративного судочинства України, Цивільному процесуальному кодексі України та Господарському процесуальному кодексі України встановлені достатньо чіткі строки на подання заяв по суті, відзиву, відповіді на відзив, заперечення, приєднання доказів, їх витребування, залишення позовної заяви без розгляду, подання заяви про відвід та вчинення інших процесуальних дій, які можуть впливати на хід справи та її результат.

Обмеженість таких строків є цілком логічною та спрямованою на запобігання затягуванню справи та іншим зловживанням процесуальними правами.

І все ж сторони досить часто подають відповідні заяви та клопотання несвоєчасно, а суди в багатьох випадках не відмовляють в їх прийнятті та здебільшого навіть не з’ясовують поважність причин пропуску відповідних строків, унаслідок чого строки розгляду справ суттєво збільшуються, а рівень довіри до судової влади продовжує знижуватися.

Приймаючи відповідні заяви та клопотання, судді посилаються на неможливість обмеження доступу до правосуддя. Але, на мій погляд, така позиція є хибною, оскільки своєчасне подання відповідних заяв та клопотань цілком забезпечує відповідній стороні спору доступ до правосуддя, а нехтування суддями встановленими законодавцем часовими процесуальними фільтрами призводить до порушення принципів рівності та змагальності судового процесу, ставлячи у невигідне становище опонента сторони, якій було дозволено несвоєчасне подання того чи іншого процесуального документа.

Вважаю, що дотримання часових процесуальних фільтрів є достатньо важливим та суди мають відмовляти у прийнятті несвоєчасно поданих процесуальних документів, якщо стороною не буде доведено неможливість їх своєчасного подання. При цьому такий аргумент, як залучення представника після пропуску строку, сам по собі не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання відповідного процесуального документа, оскільки стороні ніщо не заважає своєчасно звернутися до того чи іншого представника за правовою допомогою.

Висока ставка

Не працює, на мою думку, і фінансовий фільтр у вигляді високих ставок судового збору. Так, справді, деякі громадяни та малий бізнес стали більш обачливими при зверненні до суду та аналізують перспективність ініційованих ними позовів, але для середнього та великого бізнесу, а також громадян, що мають середній та вище дохід, звернення до суду не є проблемою, тож фінансовий фільтр не завжди відсікає необґрунтовані позови.

Наприклад, у межах одного з корпоративних спорів, який ми супроводжуємо, опонентами ініційовано понад десять судових справ, метою яких є дестабілізація роботи підприємства нашого клієнта, і для опонентів не є важливим, що більшість із цих спорів вони програють.

Здебільшого такий фільтр, як обмеження доступу справ до касаційного провадження за малозначністю, на мій погляд, не лише не працює, а й є шкідливим.

Так, наприклад, в одній із малозначних за своєю сумою господарських справ, яку супроводжувало наше адвокатське об’єднання, щодо стягнення заборгованості за договором підряду, підприємство боржник, програвши нашому клієнту, ініціювало зустрічний за своєю суттю позов щодо неналежного виконання нашим клієнтом робіт за зазначеним договором.

Незважаючи на те, що суд першої інстанції погодився із нашими доводами та стягнув заборгованість з опонента, суд апеляційної інстанції за зустрічним позовом дійшов висновку про необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справі щодо стягнення заборгованості в частині належності виконання робіт та задовольнив позовні вимоги опонента нашого клієнта щодо стягнення шкоди, завданої таким неналежним виконанням робіт.

Мотивацію цього висновку було викладено в одному абзаці достатньо формального змісту, але, враховуючи, що для малозначних справ касаційне оскарження доступним не є, довелося погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Вважаю, що фільтр доступу до касаційного провадження за малозначністю справи не є ефективним.

Таким чином, процесуальні фільтри не працюють ефективно з двох причин: 1) недостатність аналізу їх ефективності законодавцем при їх введенні у відповідне процесуальне законодавство; 2) незастосовування деякими суддями наявних процесуальних фільтрів у встановленому порядку.

Якщо друге можна виправити шляхом проведення з суддями роз’яснювальної роботи, встановлення чітких правил гри Верховним Судом як найвищою судовою інстанцією, притягненням до відповідальності суддів, які допускають свідоме порушення процесуального законодавства, то перше можливо виправити шляхом доведення до законодавця проблематики, з якою стикаються практикуючі правники під час розгляду судових спорів, та доопрацювання відповідного процесуального
законодавства.